Рішення № 54354630, 27.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2015Справа №910/12122/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

До Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

Третя особа Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»

Про визнання недійсним одностороннього правочину

Головуючий суддя Мельник В.І.

Усатенко І.В.

Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Куницький В.В., довіреність № 14-129 від 13.05.2014

Сидорченко В.В., довіреність № 14-130 від 13.05.2014

від відповідача: Перепилиця А.В., довіреність № 10-66/д від 21.01.2015

від третьої особи: Бєлячкова О.В., довіреність № 2-261 від 29.12.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем безпідставно було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви від 10.04.2015р.

Ухвалою суду від 14.05.2015р. порушено провадження у справі № 910/12122/15 та призначено розгляд на 06.07.2015 р.

06.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

06.07.2015р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів.

06.07.2015р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., а засідання перенесене на 22.07.2015р., про що сторони повідомлені згідно розписки.

22.07.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд задовольнити клопотання про залучення до участі у справі ІІІ особу - ПАТ «Укртрансгаз» та про витребування доказів.

Представник позивача заперечив проти залучення до участі у справі третьої особи.

Суд відклав розгляд справи на 31.07.2015р., у зв'язку з тим, що суд вирішив задовольнити клопотання відповідача про залучення третьої особи та про витребування доказів по справі.

31.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі, а відповідач клопотання про витребування доказів по справі.

31.07.2015р. представник відповідача заявив клопотання про з'ясування судом чи виконано позивачем вимоги ухвали суду від 22.07.2015р.

Представник відповідача підтримав клопотання про витребування додаткових документів по справі.

Представники позивача у судовому засіданні повідомили суд про подачу документів, на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2015р., надали пояснення по суті спору, підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення щодо своїх заперечень, заявив усне клопотання про відкладення судового розгляду справи, для надання можливості ознайомитись з документами, наданими позивачем.

Представник третьої особи надав пояснення по справі, повідомив суд про загальні обставини відбору газу зі сховищ. Документи, витребувані ухвалою суду від 22.07.2015р. до початку судового засідання до канцелярії суду не подав.

Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 22.07.2015р., а саме не надав документів, витребуваних вказаною ухвалою суду.

Суд відклав розгляд справи на 04.09.2015р., розгляд клопотання про витребування копії відповіді на запит Міністерства юстиції України від 01.04.2015р. вирішив відкласти на наступне засідання.

03.09.2015р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі та документи.

04.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні повідомив суд про подачу документів до канцелярії суду.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки є необхідність ознайомлення з матеріалами справи.

Суд призначив колегіальний розгляд справи за ініціативою суду.

Згідно автоматичного розподілу, справу передано колегії судді у такому складі: Мельник В.І. (головуючий суддя), Усатенко І.В., Бондарчук В.В.

Ухвалою суду від 08.09.2015р. справу прийнято до свого провадження вказаними суддями та призначено до розгляду на 02.10.2015р. о 10:15.

01.10.2015р. позивач подав через канцелярію суду пояснення по справі.

02.10.2015р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з відрядженням судді Бондарчук В.В.

Телефонограмою від 07.10.2015 сторони по справі були повідомлені про розгляд справи. який перенесено на 19.10.2015р.

Ухвалою суду від 19.10.2015р. розгляд справи призначено на 19.10.2015р.

19.10.2015 представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заявив клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, мотивуючи тим, що така експертиза зможе з'ясувати питання щодо природи походження та використання газу, видобутого у 2008 році.

Представники позивача та третьої особи заперечили проти призначення експертизи.

Суд вирішив оголосити перерву у судовому засіданні до 06.11.2015р.

06.11.2015р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з лікарняним судді Бондарчук В.В.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. розгляд справи призначено на 27.11.2015р.

27.11.2015р. представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про призначення судової експертизи та просив задовольнити її.

Представники позивача проти призначення експертизи заперечили, надали додаткові пояснення по заявленому клопотанню.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, оскільки питання поставлені на вирішення експертизи, не стосуються предмету позову, який розглядається у позовному провадженні № 910/12122/15.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, надали додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення з урахуванням своїх заперечень.

Представник третьої особи надав пояснення по справі.

Представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів по справі, а саме про витребування договору № 06/08-45 від 18.03.2008р., укладеного між ПАТ НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України».

Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування договору від 18.03.2008р., оскільки обставини, які намагається встановити представник відповідача не стосуються предмету розгляду по справі № 910/12122/15.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового розгляду справи, оскільки відповідачем направлено до інституту держави і права ім. В.М. Корецького з метою отримання правових висновків щодо правової природи однорідності вимог.

Представники позивача та третьої особи заперечили проти наведеного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки чинним законодавством України не передбачено такі підстави для відкладення судового розгляду справи, як отримання правових висновків по тому чи іншому питанню. Крім того строк розгляду справи № 910/12122/15 відповідно до ст. 69 ГПК України закінчився.

Суд після видалення до нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2015 на адресу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (НАК «Нафтогаз України», Позивач) надійшла заява від ПАТ «Укрнафта» (відповідач) від 10.04.15 №10/974 про зарахування (заява про зарахування) зустрічних однорідних вимог, в якій ПАТ «Укрнафта» зазначило, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» має зобов'язання перед ПАТ «Укрнафта» по відшкодуванню шкоди, завданої безпідставним набуттям та використанням майна ПАТ «Укрнафта» - природного газу, видобутого ПАТ «Укрнафта» у січні та лютому 2008 року загальним обсягом 370 412,742 тис. куб. м та переданого до Єдиної газотранспортної системи України.

Вимогу про відшкодування шкоди ПАТ «Укрнафта» направляло НАК «Нафтогаз України», про що свідчить лист ПАТ «Укрнафта» від 08.04.15 №10/962.

На думку відповідача обсяг (розмір) заподіяної позивачем шкоди складає вартість 370 412 742 куб. м газу, а саме:

370 412 742 куб. м * 7 200 грн./1000 куб. м = 2 666 971 742, 40 грн., де 7 200 грн./1000 куб. м - граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання (без рахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 %, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), визначений постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 966.

В підтвердження поданої заяви, відповідач посилався на те, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» від 10.10.14 має зобов'язання перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» по виплаті у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015 дивідендів в сумі 1 779 624 775,36 грн.

На підставі наведених у заяві про зарахування від 10.04.15 №10/974 обставин, та керуючись нормами ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, знаходячи вищезазначені зобов'язання (вимоги) зустрічними, однорідними і вважаючи, що настав строк їх виконання, ПАТ «Укрнафта» заявила про зарахування зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» по виплаті Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки в загальній сумі 1 779 624 775,36 грн. в рахунок зобов'язань Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед ПАТ «Укрнафта» по відшкодуванню шкоди в сумі 1 779 624 775 грн. 36 коп.

Позивач вважає таку заяву про зарахування зустрічних вимог необгрнутованою і безпідставною та згідно поданого позову просив суд визнати недійсною заяву ПАТ «Укрнафта» про зарахування № 10/974 від 10.04.2015р.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ «Укрнафта» заявою про зарахування від 10.04.15 №10/974 повідомила НАК «Нафтогаз України» про те, що зобов'язання ПАТ «Укрнафта» по виплаті НАК «Нафтогаз України» дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки в загальній сумі 1 779 624 775, 36 грн. припиняються в повному обсязі, а також про те, що зобов'язання НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Укрнафта» по відшкодуванню шкоди, завданої безпідставним набуттям та використанням майна ПАТ «Укрнафта» - природного газу, видобутого ПАТ «Укрнафта» у січні та лютому 2008 року загальним обсягом 370 412,742 тис. куб. м припиняються частково - на суму 1 779 624 775,36 грн., а зобов'язання НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Укрнафта» по відшкодуванню шкоди, завданої безпідставним набуттям та використанням майна ПАТ «Укрнафта» - природного газу, видобутого ПАТ «Укрнафта» у січні та лютому 2008 року загальним обсягом 370 412,742 тис. куб. м на суму 887 346 967,04 грн., залишаються чинними.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч.3 ст.203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, у відповідності до норм закріплених у ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України, необхідними ознаками зобов'язань, які можуть бути припиненні зарахуванням є їх зустрічність та однорідність, а також настання такого строку або визначення моменту пред'явлення вимоги, у такому разі для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги достатньо заяви однієї із сторін такого зобов'язання.

При цьому суд зазначає, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку суду вимоги ПАТ «Укрнафта» до НАК «Нафтогаз України» не є однорідними.

Так, в підтвердження своєї заяви, відповідач зазначав, що у січні та лютому 2008 року, відповідач видобув природний газ загальним обсягом 370 412,742 тис. куб. м. Зазначений природний газ у 2008 році був переданий до Єдиної газотранспортної системи України, при цьому відповідач зазначав, що вказаним природним газом не розпоряджався, у тому числі, не відчужував його на користь НАК «Нафтогаз України», а також іншим третім особам.

З листа ПАТ «Укртрансгаз» від 07.04.15 №4504/64-004 відповідачу стало відомо, що природний газ в обсязі 370 412,742 тис. куб. м, який відповідно до звітів ПАТ «Укрнафта» було видобуто у січні-лютому 2008 р., в Газотранспортній системі ПАТ «Укртрансгаз» відсутній, у зв'язку з його використанням Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на підставі її ж протокольного рішення.

У своїй вимозі ПАТ «Укрнафта» також посилається на те, що у Примітках до Консолідованої фінансової звітності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за роки, які закінчилися 31 грудня 2013 та 2012 років, у пункті 21 «Умовні та контрактні зобов'язання і операційні ризики» (стор. 54) зазначено, що компанія оцінює своє зобов'язання перед Укрнафтою за спожитий населенням газ за період 2006-2011 років за 10,1 мільярди кубічних метрів природного газу. Керівництво не може достовірно оцінити суму потенційних збитків за цими зобов'язаннями. Протягом періоду 2006-2011 рр. угоди на продаж газу між відповідачем та позивачем не було укладено.

Проте такі твердження відповідача спростовуються наступним.

Судом встановлено, що рішеннями судових інстанцій у справі №6/489 за позовом ВАТ «Укрнафта» до ДК «Укртрансгаз» (правонаступник ПАТ «Укртрансгаз»), третя особа на стороні відповідача - НАК «Нафтогаз України», зобов'язано Дочірню компанію «Укртрансгаз» підписати з Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» договір зберігання природного газу.

При цьому рішеннями судових інстанцій у вказаній справі було, зокрема, встановлено обставини щодо газу в обсязі 1 566 790, 908 тис. м. куб та 1 913 270, 296 тис. м. куб (в т. ч. 370 412,742 тис. куб. м, видобутого ВАТ «Укрнафта» у січні та лютому 2008 року) ВАТ «Укрнафта» на підтвердження передачі природного газу надані помісячні акти приймання-передачі природного газу, які направлялися ДК «Укртрансгаз» для підписання і щодо змісту яких відповідачем не було надано жодних заперечень, та листи ДК «Укртрансгаз». Зокрема, листом від 09.09.08 №10083/64-004 ДК «Укртрансгаз» повідомила ВАТ «Укрнафта» про те, що в місячних звітних балансах газу по Україні в період з травня по грудень 2007 року враховано передачу 1566 790, 908 тис. м. куб, а листом від 13.11.08 №12509/64-014 ДК «Укртрансгаз» підтвердила прийняття від ВАТ «Укрнафта» 1913270, 296 тис. м. куб газу власного видобутку.

НАК «Нафтогаз України» надавала суду пояснення у справі №6/489 про те, що нею для забезпечення потреб населення було використано видобуті ВАТ «Укрнафта» протягом 2006 - 2009 років обсяги природного газу, в т. ч.:

у І кварталі 2008 року - 3 283,5 млн. куб. м, з яких:

- газ 2006 року - 814 млн. куб. м;

- газ 2007 року - 1 811,5 млн. куб. м;

- газ 2008 року - 658 млн. куб. м

- у листопаді-грудні 2008 року - 1 762,4 млн. куб. м (газ 2008 року);

Проте, Київський апеляційний господарський суд, постанова якого від 10.12.2009 у справі №6/489 залишена в силі Вищим господарським судом України, встановив, що відсутність в газотранспортній системі України газу ВАТ «Укрнафта» могла бути підтверджена лише тими доказами, що мали бути складені та надані ДК «Укртрансгаз», проте таких доказів ДК «Укртрансгаз» суду не надала.

Таким чином, судовими інстанціями при розгляді справи №6/489 надана оцінка обставинам щодо використання видобутих ВАТ «Укрнафта» протягом 2006 - 2009 років обсягів природного газу (в т. ч. 370 412,742 тис. куб. м, видобутого ВАТ «Укрнафта» у січні та лютому 2008 року) та встановлено факт їх перебування в газотранспортній системі.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору, а в справі № 6/489 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені судом під час розгляду справи № 6/489 не підлягають доказуванню, зокрема щодо наявності газу видобутого ВАТ «Укрнафта» у газотранспортній системі, а використання газу іншою особою, в разі такого використання, дає підстави для власника такого газу звернутися з заявою про витребування такого газу.

Отже, посилання ПАТ «Укрнафта» на те, що природний газ в обсязі 370 412,742 тис. куб. м, який відповідно до звітів ПАТ «Укрнафта» було видобуто у січні-лютому 2008 р, в Газотранспортній системі ПАТ «Укртрансгаз» відсутній у зв'язку з його використанням Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на підставі її ж протокольного рішення не відповідає дійсності, що зокрема підтверджено рішенням у справі №6/489, яке набрало законної сили.

Слід також зазначити, що цим же рішенням, суд зобов'язав Дочірню компанію «Укртрансгаз» укласти з Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» договір зберігання природного газу, за умовами якого зберігач зобов'язується зберігати в підземних сховищах газу природний газ, переданий йому ПАТ «Укрнафта», і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а не компенсувати вартість такого газу, внаслідок чого суд приходить до висновку про те, що НАК «Нафтогаз України» не брала на себе зобов'язання перед ВАТ «Укрнафта» зберігати в підземних сховищах газу природний газ, а тому не може нести ніяких зобов'язань перед ВАТ «Укрнафта» з приводу повернення такого природного газу.

Виходячи з наведеного вище, у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відсутнє будь-яке, у тому числі і грошове зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої безпідставним набуттям та використанням майна ПАТ «Укрнафта».

Крім того, суд зазначає, що з огляду на положення ст. ст. 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, для підтвердження факту наявності збитків, на що посилається відповідач у свої поясненнях, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відповідачем не доведено факт наявності всіх вказаних елементів. Таким чином, спір про стягнення збитків не є безспірним, а тому не може бути предметом безспірного взаємозаліку.

Також, суд зауважує на тому, що частиною 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що господарські товариства, 50 і більше % акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 %, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 %, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» пакет акцій ВАТ «Укрнафта» знаходиться у статутному фонді Позивача, таким чином, ПАТ «Укрнафта» має зобов'язання зі сплати дивідендів до Державного бюджету України, а не на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Суд зауважує на тому, що зустрічність зобов'язань вимагає, щоб кредитор за одним зобов'язанням виступав боржником за іншим та навпаки, Однак, відповідно до наведених вище норм законів Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є кредитором зобов'язань ПАТ «Укрнафта» зі сплати дивідендів до Державного бюджету України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що зміст заяви ПАТ «Укрнафта» про зарахування від 10.04.15 №10/974, яка є одностороннім правочином, суперечить ст.601 ЦК України, ст.203 ГК України, що згідно з ст.215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

На підставі викладеного, позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) про зарахування № 10/974 від 10.04.2015р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390, 04053 м. Київ, пров. Нестеровський 3-5) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, 01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. - судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 14.12.2015р.)

Головуючий суддя Мельник В.І.

Судді Усатенко І.В.

Бондарчук В.В.