Рішення № 54354046, 09.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/25/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015 Справа № 908/578/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163)

про витребування майна

Судді Давиденко І.В. (головуюча)

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4 представник за довіреністю № 23-12/14-34 від 23.12.14.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 29.01.15. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та передання Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» майна, а саме: тандемний коток HD 110 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810271.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України після закінчення строку лізингу не повернуто позивачу предмет лізингу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.02.15. порушено провадження у справі № 908/578/15-г, розгляд справи призначено на 12.03.15. о 10-15.

Від позивача через Відділ документального забезпечення господарського суду 10.03.15. надійшли письмові пояснення у справі та документи на виконання вимог ухвали суду, відповідно до яких, Предмет лізингу не повернутий та продовжує використовуватись відповідачем, без належної правової підстави, порушуючи право власності позивача, в звязку з чим, позивач просить суд витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» майно - тандемний коток HD 110 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810271.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.15. не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, але від нього електронною поштою 11.03.15. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.15. розгляд справи № 908/578/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 25.03.15. о 12-10.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду 20.03.15. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовження строку вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1».

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач хибно ототожнює поняття «строк виконання зобовязання» та «строк дії договору», відзначає, що зі спливом строку сплати лізингових платежів минув строк дії договору. Така підміна понять є недопустимою. До того ж якщо її використовувати, то неминуче мають бути застосовані положення ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до яких коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тобто, враховуючи п'ятирічний період сплати лізингових платежів, і відсутність таких заперечень збоку позивача, договір лізингу є пролонгований на пять років - до 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.15. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 908/578/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.04.15. о 10-50.

Від позивача 14.04.15. через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що строк користування майном закінчився, а право власності на предмет лізингу належить позивачу, в звязку з чим відповідач не має правових підстав володіти і користуватись предметом лізингу.

Через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області від відповідача 14.04.15. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/578/15-г. до вирішення повязаною з нею справи № 908/2264/15-г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.15. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, провадження у справі № 908/578/15-г зупинено до вирішення повязаної з нею справи № 908/2264/15-г.

29.04.15. Господарським судом Запорізької області направлено матеріали справи № 908/578/15-г до Харківського апеляційного господарського суду, в звязку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» апеляційної скарги.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.15. у справі № 908/578/15-г скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.15. матеріали справи № 908/578/15-г передано Господарському суду Запорізької області для подальшого розгляду.

02.07.15. до Господарського суду Запорізької області повернулись матеріали справи № 908/578/15-г.

16.07.15. Господарським судом Запорізької області направлено матеріали справи № 908/578/15-г до Донецького апеляційного господарського суду, в звязку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.15. у справі № 908/578/15-г.

19.10.15. до Господарського суду Запорізької області повернулись матеріали справи № 908/578/15-г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.15. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі та на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України призначено колегіальний розгляд справи № 908/578/15-г у складі трьох суддів.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 21.10.15. визначена колегія суддів наступного складу: головуючий суддя Давиденко І.В., судді: Сушко Л.М., Смірнов О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.15. колегією суддів прийнято справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.11.15. о 10-30.

Повідомленням від 16.11.15. сторін було попереджено про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 18.11.15. о 10-30.

Від відповідача 16.11.15. надійшла письмова заява про долучення до матеріалів справи, відповідно до якої зазначено про неможливість виконання зобовязанням за даним Договором, про що свідчить Сертифікат Торгово-промислової палати України № 4518 від 17.06.15. про форс-мажорні обставини.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.15. колегією суддів розгляд справи № 908/578/15-г призначено на 09.12.15. о 11-45.

Через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 18.11.15. від позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла письмова заява про зміну предмету позову без зміни підстав, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» зазначило, що договірний (зобовязальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння, в звязку з чим позивач просить суд змінити предмет позову без зміни підстав позову та зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1810271.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, вказана вище заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду. Судом розглядаються позовні вимоги наступного змісту: зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1810271.

Представник позивача в судовому засіданні 09.12.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.15. не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/578/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.03.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (далі - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № L384-03/07 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору встановлено, що Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (предмет лізингу), і Лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Специфікацією (Додаток № 2 до Договору) сторони визначили, що предметом лізингу є: тандемний коток HD 110 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком.

16.08.07. за актом приймання-передачі, на підставі Договору фінансового лізингу Лізингодавець передав у вланість Лізингоодержувачу предмет лізингу - тандемний коток HD 12 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810271.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), та не може бути менше одного року (п. 1.2 Договору).

Згідно Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) кількість періодів лізингу становить 60 місяців, з вересня 2007 р. по серпень 2012 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України після закінчення строку лізингу не повернув позивачу предмет лізингу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість предмета лізингу становить 576777,95 грн., в т.ч. ПДВ: 96129,66 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору встановлено, що Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію Лізиногодавця.

У пункті 5.4. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4) зазначено, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Відповідно до п. 1.2. Договору передбачено, що строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1) та не може бути менше одного року.

Пунктом же 4.2. Договору встановлено, що розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в Графіку

Відтак, Додатком № 1 сторонами було погоджено Графік лізингових платежів. Додатковими угодами сторони неодноразово змінювали Графік платежів.

Як було зазначено вище, згідно Графіку платежів, період лізингу та лізингових платежів становить з вересня 2007 р. по серпень 2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою від 28.02.14. сторони домовились, що підписанням цієї Угоди Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем.

Виконання боргових зобовязань за Договором відстрочено, кінцева дата виконання Лізингоодержувачем зобовязань до 30.09.14. (п. 1.3. Додаткової угоди).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобовязання за Договором Лізингодавцем виконано в повному обсязі, а саме, передано відповідачу предмет лізингу, що підтверджується двосторонньо підписаним представниками Лізингоодержувача та Лізингодавця, скріпленим печатками підприємств актом прийому-передачі предмету лізингу від 16.08.07. до Договору, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено що відповідач після закінченням строку лізингу, предмет лізингу не повернув та продовжує їм користуватися.

Пунктом 8.1 Договору зазначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно Графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за цим Договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В статті 806 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 8.2.1 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору) сторонами погоджено, що Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

При цьому, слід зазначити, що строк лізингу це строк, на який Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу.

Як було зазначено вище, виконання боргових зобовязань за Договором було відстрочено до 30.09.14. (п. 1.3. Додаткової угоди).

Судом встановлено, що підписанням Додаткової угоди від 28.02.14. до Договору сторони дійшли згоди, що Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобовязується сплатити в розмірі та строк визначеній в даній Додатковій угоді (п. 1.1 Додаткової угоди від 28.02.14. до Договору).

Також Додатковою угодою від 28.02.14. до Договору Лізингоодержувач засвідчив та визнав, що на дату її укладання зобовязання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Договором не виконані в повному обсязі (п. 1.2 Додаткової угоди від 28.02.14. до Договору).

Належним чином завірена копія зазначеної вище Додаткової угоди міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи, відповідач своє зобовязання щодо повернення Предмету лізингу, у звязку із закінченням строку лізингу, не виконав, предмет лізингу - тандемний коток HD 12 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810271, позивачу не повернув.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення позивачу предмету лізингу тандемного котку HD 12 фірми НАММ з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, серійний номер Н1810271.

Також відповідачем не спростовано факту неповернення Лізингодавцю предмета лізингу після 30.09.14., крім того, предмет лізингу не був викуплений Лізингоодержувачем.

Пунктами 9.1, 9.2 Загальних умов до Договору визначено, що по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобовязань за Договором, Лізингоодержувач має виключне право придбати у власність (викупити) Предмет лізингу.

Придбання у власність (викуп) Предмета лізингу відбувається на підставі Договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість Предмета лізингу, зазначена в п. 3.3 Договору, підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним Банком України курсу гривні до Євро на дату укладання Договору купілі-продажу (викупу).

Відсутність визначеної змістом п.п. 9.1, 9.2. Загальних умов підстави для набуття права власності відповідачем на Предмет лізингу усуває потребу в дослідженні обставин виконання грошових зобовязань за Договором фінансового лізингу в контексті предмету доказування та спору. Також не має істотного значення для правильного вирішення розглядуваного спору в контексті зобовязальних правовідносин між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем зясування питання фізичної наявності Предмету лізингу у відповідача.

Також слід зазначити, що посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо продовження користування предметом лізингу після закінчення строку лізингу, що, на його думку, в силу вимог ст. 764 Цивільного кодексу України свідчить про чинність Договору лізингу є безпідставними, оскільки загальні положення ст. 764 Цивільного кодексу України (щодо правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму) не підлягають застосуванню до договірних правовідносин фінансового лізингу, які регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг» як спеціальним законом.

Крім того, посилання відповідача на неможливість передачі Предмета лізингу, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» не володіє Предметом лізингу, який передало на зберігання ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», не приймаються судом до уваги, оскільки порушені відповідачем з цього приводу питання мають вирішуватися на стадії виконавчого провадження у справі, а не під час ухвалення судового рішення. Тобто вказана відповідачем обставина, якщо вона дійсно має місце, жодним чином не впливає на зобов'язальний характер правовідносин сторін, що виникли в рамках Договору фінансового лізингу, зокрема, в частині застосування судом правових наслідків припинення цього Договору, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Щодо тверджень відповідача, що ним сплачено вартість Предмету лізингу, а позивач, в свою чергу, не здійснив його передачу у власність відповідача, слід зазначити наступне:

Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, щодо сплати лізингових платежів не є підтвердженими документально та спростовуються, перш за все, Додатковою угодою від 28.02.14., якою відповідач визнав наявність заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язався сплатити в розмірі та строк, визначений сторонами цією Додатковою угодою.

Згідно з п. 1.3 Додаткової угоди від 28.02.14., виконання відповідачем зобов'язань за договором було встановлено до 30.09.14. Доказів такого виконання відповідачем суду не надано. Більш того, суд звертає увагу, що предметом позову у даній справі є вимоги про повернення предмета лізингу, у звязку з закінченням строку лізингу, право власності предмета лізингу при розгляді даної справи не оспорювалося.

Слід зазначити, що наведеної вище правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про зобов'язання Лізингоодержувача повернути Лізингодавцю предмет лізингу (постанови від 22.09.15. у справі № 908/592/15-г, від 30.09.15. у справі № 908/599/15-г, від 07.10.15. у справі № 908/598/15-г, від 08.10.15. у справі № 908/577/15-г, від 15.10.15. у справі № 908/579/15-г, від 20.10.15. у справі № 908/576/15-г).

Також щодо посилання відповідача про перебування спірного майна на території, непідконтрольній владі України, а саме в м. Донецьку, викладених у заяві, яка надійшла до суду 16.11.15., суд зазначає наступне:

Сертифікатом № 4518 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим відповідачу ОСОБА_5 палатою України (вих. № 2292/05-04 від 17.06.15.), засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території м. Донецьк та Донецької області, Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» щодо наступного зобовязання, виконання якого встановлено до 30.09.14., а саме: забезпечення належного зберігання, охорони, збереження майна, належне обслуговування та сервіс майна, надання Лізингодавцю вільного доступу до майна, сплати щомісячних лізингових платежів та ін. за Договором фінансового лізингу № L388-03/07, укладеним 22.03.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (Лізингоодержувач). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання з 26.05.14., дата закінчення тривають на 17.06.15.

Статтями 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Розділом 7 Договору фінансового лізингу сторонами врегульовано настання форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 7.1 Договору фінансового лізингу передбачено, що сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобовязання або невиконання своїх обовязків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха; оголошення ембарго, інші Ії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обовязків за Договором.

Сторони зобовязані письмово, не пізніше 48 годин з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 7.2 Договору).

Частиною 1 ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Правовими наслідками порушення зобовязання, є наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

З наведеного вище вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за Договором у разі настання форс-мажорних обставин.

Доказів направлення позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин за Договором фінансового лізингу відповідач суду не надав.

Відповідно до п. 7.3 Договору встановлено, що обставини, вказані в п. 7.1 Договору, продовжують діяти впродовж 90 днів з часу їх виникнення, то будь-яка з сторін має право повідомити у письмовій формі іншу сторону про наміри розірвати договір. Договір вважається розірваним по закінчення 30 днів після направлення вказаного повідомлення, якщо воно не буде відмінене.

Умовами Договору сторони визначили, що в разі дострокового розірвання Договору Предмет лізингу вилучається у Лізингоодержувача, а отже, Предмет лізингу в будь-якому випадку повертається Лізингодавцю (розділ 6 Договору).

Таким чином, наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обовязку повернення Предмету лізингу внаслідок закінчення строку лізингу.

Слід зазначити, що відповідач в період дії форс-мажорних обставин, передав Предмет лізингу за Договором зберігання від 03.06.14., а отже, в даний період мав можливість володіти та користуватися предметом лізингу.

Крім того, вбачається, що Предмет лізингу (тандемний коток) є рухомим майном, та може бути переміщений по всій території країни.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки строк користування майном, яке було передано в лізинг відповідачу (строк лізингу), закінчився, судом встановлено, що право власності на Предмет лізингу належить позивачу, отже, відповідно до приписів вищевикладеного, відповідач на час вирішення судом даного спору не має правових підстав користуватися та володіти Предметом лізингу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду наявності у нього права користування та володіння предметом лізингу після закінчення строку лізингу, а повернення предмету лізингу вважається законним та доведеним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» задовольнити повністю.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 32794511) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) тандемний коток HD 110 фірми НАММ, серійний номер Н1810271.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 6830 (шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 15 коп. судового збору.

4.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.15.

Судді І.В. Давиденко (головуюча)

ОСОБА_2

ОСОБА_3