Ухвала суду № 54353735, 16.12.2015, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/11142/15-ц

Провадження №2/751/2163/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м.Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Маслюк Н. В.

при секретарі Дасюк Н. В.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним та незаконним рішення,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним та незаконним п.6 рішення ОСОБА_3 міської ради від 07.10.2015 року про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул..Борисенка, 47-а, площею 0,3057 га.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що є орендарем земельної ділянки по вул Борисенка, 47-а в м. Чернігові. 02 червня 2015 року він звернувся до ОСОБА_3 міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки на дві окремі площами 0,1372 га та 0,1685 га для експлуатації будівлі промислового призначення. Однак, рішенням міської ради від 07.10.2015 року йому відмовлено у наданні дозволу. Зазначив, що дотримався всіх вимог ч.2 ст.123 Земельного Кодексу України для вирішення вказаного питання.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 міської ради заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Позивач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні даного клопотання.

Вислухавши думку позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" розяснено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 8 від 20.05.2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" розяснено, що з аналізу норм статті 26 Закону № 280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV власниками землі є держава, ОСОБА_4 Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Як вбачається з позовної заяви, спір виник з приводу земельної ділянки по вул..Борисенка, 47-а у м.Чернігові, яка перебувала у тимчасовому користуванні у позивача ОСОБА_1 на підставі договору оренди, тобто з приводу здійснення субєктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Отже, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_3 міської ради в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу чи обєднання земельних ділянок не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, сплачений судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, ст..293 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд

Ухвалив:

Клопотання відповідача представника ОСОБА_3 міської ради про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської радипро визнання недійсним та незаконним рішення - задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним та незаконним рішення.

Розяснити ОСОБА_1 його право на звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства за правилами підсудності Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобовязати Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (код ЄДРПОУ 38054398, що розташоване за адресою: 14005, м. Чернігів, вул. Київська, буд.9 Чернігівська область) повернути ОСОБА_1, РНОПП НОМЕР_1, який мешкає в АДРЕСА_1, судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп., який було сплачено на р/р 31210206700004, МФО 853592 за квитанцією №569215 від 17.11.2015 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення, а для осіб, які не були присутні в судовому засіданні протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Маслюк