Ухвала суду № 54352853, 10.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1946/15 Справа № 200/15480/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Татарчук Л. О. Доповідач - Свідерська Т.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Зайцева В.В., Руських К.Г.,

при секретарі: Дьоміній А.А.,

за участю: прокурора Харів Н.А.,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12015040030000102, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2015 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, інваліда II групи, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи у розмірі 491 грн. 04 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості його засудження, порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного основного та додаткового покарання через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить застосувати до нього положення ст.ст.75, 76 КК України або призначити інше покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі, та зменшити термін додаткового покарання до 1 року позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування доводів апеляції обвинувачений зазначає, що судом при призначенні йому основного покарання не було враховано, що потерпілий одужав, тяжкої шкоди його здоров'ю не спричинено, претензій до обвинуваченого він немає, на обліку у лікаря-нарколога ОСОБА_3 не перебуває, в силу ст.89 КК України вважається раніше не судимим, на його утриманні є неповнолітня донька ІНФОРМАЦІЯ_7; скоєний злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, вчинений з необережності. Крім того, обвинувачений вважає, що при призначенні покарання суд фактично не врахував стан здоров'я апелянта, який є інвалідом II групи та в даний момент пересувається лише за допомогою милиць. Наголошує, що за станом здоров'я йому буде важко або зовсім неможливо відбувати покарання у вигляді арешту в місцях позбавлення волі, оскільки він буде позбавлений можливості проходити необхідний курс лікування, перебувати під наглядом на обліку у лікаря-спеціаліста, а через інвалідність не зможе працювати та заробляти на своє існування. Наголошує, що він є особою, переміщеною з тимчасово окупованою території, що відповідним чином вплинуло на його психологічний, моральний та матеріальний стан. Крім того, апелянт вважає, що позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки позбавить його можливості після одужання заробляти своєю професією. Вважає призначене йому покарання суворим та таким, що не відповідає суспільній безпеці скоєного ним злочину, а також тяжкості злочину, його наслідкам та даним про особу обвинуваченого.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 17 лютого 2015 року близько 19 години 30 хвилин, будучи позбавленим 26 листопада 2014 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровска прав керування транспортними засобами строком на 1 рік за скоєння адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався у м.Дніпропетровську по Центральному мосту з боку вул.Шолом Алейхема у напрямку пр.ім.Газети «Правда».

На шляху руху в районі електроопори № 60, розташованої на Центральному мосту у м.Дніпропетровську, ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку, що склалась і координувати свої дії, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Хюндай Акцент», під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку, чим грубо порушив п.п.2.1 (а), 2.9 (а) та 10.1 Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

У судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений підтримав апеляційну скаргу і просив змінити вирок суду першої інстанції з наведених в апеляції підстав.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 підтримала апеляцію обвинуваченого та зазначила, що стан здоров'я ОСОБА_6 унеможливлює відбування ним покарання у вигляді арешту у місцях позбавлення волі, оскільки обвинувачений буде обмежений у праві на пересування та отримання медичної допомоги.

Потерпілий ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення апеляції в частині пом'якшення призначеного обвинуваченому основного покарання, однак наполягав на залишенні без змін вироку суду в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.

Прокурор Харів Н.А. просила залишити вирок суду без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги як необґрунтованої.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, а також документи долучені до матеріалів провадження у суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в апеляційній скарзі не оскаржується. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України також не оскаржується.

Перевіркою доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегією суддів встановлено, що вони є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону та належним чином вмотивував своє рішення про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Апеляційним розглядом встановлено, що обґрунтовуючи висновки щодо виду і розміру як основного, так і додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та призначаючи йому покарання у вигляді арешту з позбавленням права керування транспортними засобами, суд першої інстанції виходив, як вбачається з вироку суду, не лише з характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, вчинених з необережності, але й відповідно до статей 65, 66, 67 КК України урахував обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, у тому числі ті, на які посилається в апеляції обвинувачений, а саме: ОСОБА_3 є раніше не судимим, інвалід II групи, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, хоча раніше знаходився на обліку у лікаря нарколога з метою профілактики розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, з шкідливими наслідками, однак знятий з обліку по виздоровленню, офіційно не працевлаштований. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України або призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі, та зменшення терміну додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

В ході апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено, що на утриманні обвинуваченого перебуває неповнолітня дочка, тяжких наслідків від скоєного злочину не настало, тяжкої шкоди злочином здоров'ю потерпілого ОСОБА_2 не спричинено, обвинувачений є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території. Однак, зазначені обставини на думку колегії суддів, не є обставинами, що пом'якшують покарання і суттєво впливають на вид і розмір призначеного ОСОБА_3 як основного так і додаткового покарання. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на обвинуваченого адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.п.25), але, не зважаючи на це, 17 лютого 2015 року обвинувачений вчинив дане кримінальне правопорушення. Викладене, на думку колегії суддів, свідчить про небажання обвинуваченого ОСОБА_3 стати на шлях виправлення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності ряду обставин, які не були враховані судом першої інстанції, які б давали підстави для пом'якшення ОСОБА_3 основного та додаткового покарання.

Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 основного і додаткового покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є справедливим та відповідатиме вимогам ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судового рішення, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який знаходиться під вартою, - в той же строк з дня отримання ухвали апеляційного суду.

Судді:

____ ___ ____

Свідерська Т.А. Зайцев В.В. Руських К.Г.