Ухвала суду № 54350851, 03.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/813/15 Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.

№ провадження 22-ц/778/4765/15 Суддя-доповідач: Савченко О.В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„03" грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Хортицький районний відділ в м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, МКП «Основаніє», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: Хортицький районний відділ в м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, МКП «Основаніє», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У позові зазначав, що є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі МКП «Основаніє».

У квартирі зареєстрована він та його діти - відповідачі по справі.

Відповідач ОСОБА_5 в квартирі не проживає з березня 2014 року, ОСОБА_3 - з березня 2006 року, належних їм речей в квартирі немає.

Оскільки відповідачі зареєстровані у квартирі, на них нараховуються комунальні платежі та квартирна плата, яку вони не сплачують, чим ставлять його у скрутне матеріальне становище.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, у зв'язку з не проживанням їх без поважних причин на спірній житловій площі понад 6 місяців.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_2 його позовну заяву в частині визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, залишено без розгляду згідно п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року у задоволені позову до ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1991 року є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі МКП «Основаніє».

Крім нього, в спірній квартирі зареєстровані його діти - син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_3, раніше у квартирі також проживала мати наймача.

В обґрунтування позову до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням , ОСОБА_2 посилався на те, що в названій квартирі відповідач відсутня без поважних причин з 2006 року, тобто понад шести місяців, що, зокрема, підтверджується складеним спеціалістами МКП „Основаніє" актом від 06.02.2015 року(а.с.5).

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо особа відсутня понад встановлений ст. 71 ЖК України строк, у відповідності зі ст. 72 ЖК України суд може визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо особа не проживає в спірній квартирі бульше 6 місяців без поважної причини.

Відповідно до роз"яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім"ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням(ст. 71 ЖК), необхідно з"ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім"ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до дочки ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою, суд виходив з доведеності поважності причин її відсутності у квартирі понад встановлені строки, враховуючи, що відсутність її обумовлювалася складними відносинами з батьком та братом, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і наркозалежним, що не заперечував позивач, скрутними житловими умовами, які унеможливлювали її постійне проживання у спірній квартирі разом з чоловіком, враховуючи, що у названій двокімнатній квартирі проживала також мати наймача, яка постійно хворіла.

Іншого постійного житла відповідач не має, вимушена проживати у найманих квартирах, при цьому від права користування спірною квартирою не відмовлялась і інтересу до неї не втрачала, що підтверджується як поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, так і наміром самого наймача ОСОБА_2 приватизувати спірну квартиру разом з ОСОБА_3, як членом його сім"ї , що постійно мешкає у цій квартирі. Зазначена обставина підтверджується наданою в якості письмового доказу заявою ОСОБА_2, яку до органу приватизації він подавав 22 січня 2015 року( а.с.89).

За даними довідки КУ „Запорізький центр первинної медіко-санітарної допомоги № 5" від 16.04.2015 року, медичну допомогу ОСОБА_3 отримує у медичному закладі, який обслуговує спірну адресу(а.с.58).

Наданий позивачем акт від 06.02.2015 року, складений працівниками КП „Основаніє" зі слів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 фактично не проживає з 2006 року, суд не визнав безумовним доказом непроживання відповідачаки у квартирі без поважних причин.

Надані по справі докази суд оцінив у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, висновки суду узгоджуються з нормами матеріального права.

Ті докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового обґрунтування не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Фактично доводи зводяться до іншої оцінки доказів та обставин справи, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції, і підстав для скасування судового рішення не містять.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: