Постанова № 54350704, 11.12.2015, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

__________Справа № 299/3414/15-а

Номер рядка звіту 83

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі Онисько С.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі про скасування рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії та про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області про скасування рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії та про визнання неправомірними дій.

Свої вимоги мотивував тим, що 04.11.2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року вислуги років не менше 22 років 6 місяців, у тому числі сіажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

На день звернення до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі за призначенням пенсії за вислугу років трудовий стаж позивача складає 27 років 1 місяць, у тому числі 14 років 7 місяців стажу роботи на посадах прокурорів.

Однак, Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі листом № 6358/03 від 06.11.2015 повідомило позивача про те, що відповідно до Протоколу комісії № 46 від 06.11.2015 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років по Закону України «Про прокуратуру».

Дана відмова обґрунтована тим, що з 01.06.2015 року згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII від 02.03.2015р. у зв'язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність.

Позивач вважає, що даним рішенням його незаконно позбавлено конституційного права на соціальний захист в частині пенсійного забезпечення за вислугою років, у зв»язку з чим він звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд визнати неправомірним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області про відмову в призначенні пільгової пенсії, дії відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугою років визнати неправомірними, а також зобовязати останнього призначити йому, позивачу, пенсію за вислугою років.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав письмове заперечення на адміністративний позов та у задоволенні позову просив відмовити. В судовому засіданні пояснив, що Управлінням Пенсійного фонду України у Виноградівському районі позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України Про прокуратуру , було відмовлено на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-УІІ від 02.05.2015 року, яким встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу, "Про прокуратуру". "Про судоустрій і статус суддів". "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. У зв»язку з цим, законних підстав для призначення пенсії позивачу ОСОБА_3 за вислугою років згідно Закону України Про прокуратуру немає.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Цей спір є публічно-правовим, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю суб"єкта владних повноважень -Виноградівської міської ради.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведене дає підстави для віднесення справи, що розглядається до адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи даний спір, судт виходить із наступного.

Так, Конституція України (ст.3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

При розгляді справи судом встановлено, що 04.11.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року вислуги років не менше 22 років 6 місяців, у тому числі сіажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Встановлено, що на день звернення до Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі за призначенням пенсії за вислугу років трудовий стаж позивача складав 27 років 1 місяць, у тому числі 14 років 7 місяців стажу роботи на посадах прокурорів.

Однак, Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі листом № 6358/03 від 06.11.2015 повідомило позивача про те, що відповідно до Протоколу комісії № 46 від 06.11.2015 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років по Закону України «Про прокуратуру», з посиланням на те, що з 01.06.2015 року згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII від 02.03.2015р. у зв'язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність.

Між тим, частиною 3 статті 8 Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою, Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5 рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Окрім цього, у рішенні Конституційного Суду України у справі №1- 9/2015 від 13 травня 2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що ОСОБА_4 України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року №10- рп/2001). За Конституцією України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункти 1,3 статті 116).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужене шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) встановлено, що «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

02.03.2015 року Верховною Радою України прийнято ОСОБА_4 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень вказаного Закону у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в т.ч. "Про прокуратуру", однак на час прийняття вищезазначеного Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015, а також з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв ОСОБА_4 України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ втратив чинність з 15.07.2015 року у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86).

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ, який вступив в дію з 15 липня 2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України. Відповідні норми статті 86 Закону, що регулюють питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, на даний час є чинними, не скасованими, а тому підлягають застосуванню.

Слід зазначити, що будь-які зміни до статті 86 вказаного Закону № 1697- VII щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесені.

Положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року вислуги років не менше 22 років 6 місяців звертатися до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

Отже, з урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі безпідставно не застосувало до вказаних відносин положення статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру», що набрали чинності 15.07.2015 року і на який не може поширюватись дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ, а відтак рішення комісії Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі, оформленого протоколом комісії № 46 від 06.11.2015 року, щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ протиправним, а дії неправомірними.

Щодо посиланням відповідача на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-УІІ від 02.05.2015 року, як на правомірність відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугою років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, суд не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

Так згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Таким чином, суд встановив, що оскільки позивач на день звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років мав стаж роботи на державній службі та посадах прокурорів становить 14 років 6 місяців, у позивача наявне право на призначення пенсії за вислугою років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

Цей висновок суду кореспондується із нормою ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди у відповідності до пункту 3 та 9 частини 3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не доведено, а судом за результатом розгляду справи не встановлено, що оскаржувані дії відповідача є правомірними, а позивач натомість підтвердив доводи свого адміністративного позову.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Частиною другою ст. 162 КАС України передбачене право суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, пенсійне забезпечення позивача гарантовано нормою прямої дії, тому, відмова відповідача, викладена в Рішенні комісії № 46 від 06.11. 2015 року, в призначенні пенсії за вислугу років позивачу з посиланням на неприйняття закону, який встановлює всі пенсії у тому числі спеціальні, визнається судом неправомірною, дане рішення підлягає скасуванню із зобовязанням відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 6, 9, 11, 12, 18, 49, 51, 71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заявлений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі про скасування рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії та про визнання неправомірними дій-задоволити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ - неправомірними.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі від 06.11.2015, оформленого протоколом комісії № 46 від 06.11.2015, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокурату ру» № 1697-УІІ з дня звернення, тобто з 04.11.2015 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Текст повної постанови виготовлено 14.12.2015 року.

Головуючий ОСОБА_5