Рішення № 54349912, 11.12.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 серпня 2015 року в справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 25 серпня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 78767,23 грн. та судові витрати по справі в сумі 787,67 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду від 03 листопада 2015 року заяву представника відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду від 25 серпня 2015 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням Рівненського міського суду від 25 серпня 2015 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій він покликається на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення у боржника не було фізичної можливості захистити свої права та законні інтереси, оскільки в цей час він знаходився за кордоном на відпочинку разом із сім'єю.

Стверджував, що в матеріалах справи відсутні докази заборгованості за наявним у матеріалах справи кредитним договором № SAMDN03000003316569 від 27 липня 2005 року, оскільки по даному кредитному договору Рівненським міським судом по справі №2-1656/11 від 28.02.2011 року вже прийнято відповідне рішення, яким з відповідача стягнуто 62015,65 грн. заборгованості по кредиту. Вказане рішення підтверджене ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 07 квітня 2011 року, копії наявні у матеріалах справи. При цьому в мотивувальній частині заочного рішення по справі № 569/9093/15-ц судом помилково встановлено, що розрахунок забогованості на суму 78767,23 по кредитному договору №SAMDN030000031184029 від 24 грудня 2009 року відноситься до кредитного договору №SAMDN03000003316569 від 27 липня 2005 року.

Вказав, що він ніколи не підписував та не знає про існування кредитного договору №SAMDN030000031184029 від 24 грудня 2009 року на основі якого грунтуються позовні

__________________

Справа № 569/9093/15-ц Головуючий в суді 1 інст. - Гордійчук І.О.

Провадження № 22-ц/787/2395/2015 Суддя-доповідач - Боймиструк С.В

вимоги.

Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 не надавав жодного дозволу на ніби-то підвищення кредитного ліміту до суми 66249,55 грн. (відповідно до розрахунку), а в проведених нарахуваннях, як вбачається з розрахунку заборгованості, суми заборгованості не відповідають сумам на які посилається банк у позовній заяві. Зокрема заборгованість по кредиту в позовній заяві встановлено в сумі 30459,10 грн., а в розрахунку - 29849,68 грн. А отже, за наявних невідповідностей неможливо визначити як власне суму такої заборгованості чи штрафних санкцій, так і терміни позовної давності по них, що унеможливлює прийняття законного та обгрунтованого рішення судом по заявленим позовним вимогам.

Апелянт звернув увагу, що у розрахунку заборгованості відсутні будь які дані щодо зняття коштів і суми зняття по датах. Всі вимоги банку грунтуються виключно на розрахунку заборгованості із зазначенням незрозумілих сум і строків.

Просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 25 серпня 2015 року, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_5 іОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити, а рішення суду скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою правову позицію пояснили тим, що при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 був відсутній з об'єктивних причин, оскільки перебував за кордоном і про час і місце її розгляду повідомлений не був, а заочне рішення ухвалено безпідставно, без відкладення справи та забезпечення його повторного виклику до суду. Про існування договору №SAMDN030000031184029 від 24 грудня 2009 року ОСОБА_1 не знав та ніколи його не підписував. Дія кредитної картки виданої за попереднім договором закінчилась в липні 2009 року, а іншої картки йому банк не видавав.

Представник банку ОСОБА_4, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим і законним та просив залишити його без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявної кредитної заборгованості у ОСОБА_1 перед банком.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" не довів ті обставини на які посилався в своєму позові.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувшись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, обґрунтовував свої вимоги невиконанням умов договору № SAMDN03000003316569 від 27 липня 2005 року про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки та на їх підтвердження надав розрахунок заборгованості за договором № SAMDN030000031184029 від 24 грудня 2009 року та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта (а.с.6-8,9-10).

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України, колегією суддів позивачу було роз'яснено наслідки не вчинення процесуальних дій, оголошено перерву та з огляду, що цей доказ не було досліджено в суді першої інстанції, витребувано договір № SAMDN030000031184029 від 24 грудня 2009 року та інші документи пов'язані з ним, однак банком до суду їх надано не було, відповідно умови цього договору та його відношення до договору № SAMDN03000003316569 від 27 липня 2005 року є невідомими.

Як випливає з змісту ст.212-214 ЦПК України та роз'яснень даних в п.2, 6, 11 в Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення в цивільній справі ",рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість...При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість.Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Отже, як вбачається з наведеного місцевий суд взяв до розгляду неналежний доказ - розрахунок заборгованості за договором № SAMDN030000031184029 від 24 грудня 2009 року, який не стосується предмету доказування, що призвело до неправильного вирішення справи та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № SAMDN03000003316569 від 27 липня 2005 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313-314, 316-317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 78767,23 грн. та судових витрат по справі в сумі 787,67 грн. - відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати 867 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: