Рішення № 54348770, 08.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1058/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ільченко В. М.Номер провадження 22-ц/788/1996/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

31 березня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнивши 29 липня 2015 року, обґрунтовував тим, що 23 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав 40000 дол. США зі сплатою 11,5% річних за користування кредитними коштами, строком до 20 травня 2023 року. У забезпечення виконання кредитних зобов'язань з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладені окремі договори поруки, за умовами яких кожен з поручителів несе солідарну з позичальником відповідальність за порушення зобов'язань. Скориставшись кредитними коштами, ОСОБА_4 зобов'язань по їх вчасному поверненню не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 36882,21 дол. США та 40464,88 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки заборгованість нарахована згідно з умовами укладеного кредитного договору та відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Чубур О.Д., яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 05/2008/434568/370, відповідно до умов якого позичальник отримав 40000 дол. США на строк до 20 травня 2023 року зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом.

Надання кредитних коштів відбулося на умові забезпечення виконання зобов'язань у виді підписання та нотаріального оформлення договору іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 б у м. Охтирка (п. 1.5 договору).

Також у забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника банк уклав 23 травня 2008 року окремі договори поруки з ОСОБА_5 (№ 1), ОСОБА_6 (№ 2) та ОСОБА_9 (№ 3), згідно з умовами яких поручителі кожен окремо поручилися перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, нести солідарну відповідальність за порушення виконання зобов'язань і відповідати за повернення заборгованості в тому ж об'ємі, що і позичальник.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань утворилася заборгованість. На підтвердження її розміру банк надав розрахунок, згідно з яким станом на 21 липня 2015 року він складає 36882,21 дол. США та 40464,88 грн. та складається з 32727,81 дол. США боргу за кредитом, 4059,85 дол. США боргу по відсотках, 394,55 дол. США боргу по сплаті комісії та 40464,88 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання зі сплати комісії у кредитному договорі відсутні, тому наданий позивачем розрахунок суми боргу умовам договору не відповідає, а інших доказів суду не надано.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.

Зі змісту кредитного договору від 23 травня 2008 року вбачається, що предметом договору є сам кредит у сумі 40000 дол. США, а також плата банку за користування цими коштами - 11,5 % річних на залишок боргу.

Сторони договору дійшли згоди щодо порядку зарахування платежів у випадку несвоєчасного або неповного чергового платежу (п. 3.5 договору), узгодили відповідні права банку та обов'язки позичальника у випадку невнесення чергового платежу з повернення кредитних коштів (розділ 4 договору), передбачили відповідальність позичальника у разі прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих платежів (п. 5.1 договору).

Проте, ні розмір комісії банку, ні умови та порядок її нарахування і сплати позичальником, в договорі сторонами не обумовлені.

Надану позивачем копію графіка по кредиту з програмного забезпечення, в якій передбачені нарахування комісії (а.с.181-182), суд першої інстанції вірно відхилив як неналежний доказ, оскільки всупереч положенням п. 8.2 договору він не підписаний сторонами та в договорі відсутнє посилання на нього, як на додаток, який є невід'ємною його частиною.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів комісії у сумі 394,55 дол. США.

Проте, висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову в іншій частині не ґрунтується на встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.4.2.4. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, передбачений п.3.3.3. цього договору.

Пунктами 3.3.2. та 3.3.3. договору передбачено, що позичальник вносить черговий мінімальний платіж у сумі 502,71 дол. США щомісячно до 20 числа поточного місяця.

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 21 липня 2015 року борг зі сплати кредиту складає 28600,26 дол. США, в тому числі прострочений - 2487,16 дол. США; борг по сплаті відсотків - 3520,45 дол. США, з них - 3063,64 дол. США прострочений та пеня - 32710,23 грн. (т.2 а.с. 65-67).

Доказів на спростування вказаного боргу відповідачами суду не надано.

Враховуючи, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором в частині сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки, належним чином не виконує, борг у сумі 32120,71 дол. США та 32710,23 грн. підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки від 23 травня 2008 року № 1, № 2 та № 3 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цих договорів встановлено, що вони діють до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором (п. 5.3 договорів поруки № 1, № 2 та № 3).

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за кредитним договором, надіславши 30 березня 2015 року відповідно до умов п. 2.4 договорів поруки рекомендованим листом письмові вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів (т.1 а.с. 18-20).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, в зв'язку з чим передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк обчислюється від дати порушення встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Вказані вимоги залишилися позичальником та поручителями не виконані, ні в зазначений банком строк, ні під час розгляду справи судом. Позов до поручителів про дострокове повернення заборгованості, яка становить 26569,91 дол. США, банк пред'явив 31 березня 2015 року, тобто в межах 6-місячного строку, тому зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договорами поруки не припинилися і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначені правові позиції висловлені Верховним судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі №6-53 цс14, та від 09 вересня 2015 року у справі №6-933 цс15, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Як зазначалося вище, ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати борг щомісячними платежами, тому з часу несплати кожного платежу починається обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителів про стягнення виниклого у позичальника боргу.

Таким чином, задоволенню підлягають заявлені банком вимоги до поручителів за невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання частини зобов'язань, які існували на момент пред'явлення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що боржник здійснив останній платіж 30 липня 2014 року, а на прострочення по тілу кредиту та відсотках вийшов в лютому 2014 року.

З вимогами до поручителів про стягнення заборгованості по щомісячних платежах за період з лютого 2014 року по жовтень 2014 року, що становить 1499,58 доларів США та 1076 грн. 49 коп., банк звернувся до суду після збігу шестимісячного строку, внаслідок чого зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за договорами поруки по зазначених щомісячних платежах припинилися, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Заявлені ним вимоги до поручителів за невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором до збігу шестимісячного строку у сумі 4051,22 дол. США (1374,32 дол. США по тілу кредиту +2676,9 дол. США по процентах) та 31633 грн. 74 коп. пені, підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником, з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку підлягає стягненню заборгованість у сумі 30621,13 доларів США та 31633 грн. 74 коп.

Крім того, з ОСОБА_4 на користь банку підлягає стягненню заборгованість у сумі 1499, 58 доларів США та 1076 грн. 49 коп.

За таких обставин, рішення місцевого суду на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у частині незадоволених вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення.

Згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_4 підлягає стягненню 2770 грн. 48 коп., а з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1301 грн.79 коп. з кожного судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2015 року, в частині вирішених вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, пені, скасувати та ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість у сумі 30621,13 доларів США та 31633 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість у сумі 1499, 58 доларів США та 1076 грн.49 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» по 1301 грн.79 коп. з кожного судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 2770 грн. 48 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -