Ухвала суду № 54348560, 14.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2015 рокусправа № 804/18152/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю.

за участі представника позивача Лосякова І.В.

представника відповідача Федорової Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 р. в справі № 804/18152/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Утиліта» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003552202 від 08.10.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 241792,50 грн., з яких 161195 грн. - основний платіж, 80597,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач зазначає про безпідставність висновків акту перевірки щодо завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Союзстекло».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції не підтвердження належними первинними документами господарських відносин з ТОВ «Союзстекло», зокрема, ненаданням до перевірки дорожніх листів на перевезення товару (склобою), зазначає про неврахування судом першої інстанції, що єдиним документом для обліку транспортної роботи та списання використаних паливо-мастильних матеріалів на загальний пробіг службових автомобілів є лист форми № 3, застосування інших форм дорожнього листа не допускається.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Утиліта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Союзстекло» за березень 2014 р., за результатами якої складено акт № 508/222/31075851 від 25.09.2014 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Утиліта» завищено податковий кредит в декларації за березень 2014 р. за рахунок включення сум податку на додану вартість від ТОВ «Союзстекло» в розмірі 161194,56 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2014 р., на загальну суму 161194,56 грн.

За наслідками перевірки Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 р. № 0003552202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 241792,50 грн., в тому числі за основним платежем - 161195 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80597,50 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Утиліта» (покупець) уклало з ТОВ «Союзстекло» (продавець) договір поставки №27 від 01.10.2010 р., предметом якого є оплатне постачання склобою на адресу покупця. На виконання зазначеного договору позивач отримав від ТОВ «Союзстекло» відповідні товари/послуги, що підтверджується первинними документами, зокрема, податковими і видатковими накладними. Транспортування склобою здійснювало ТОВ «Утиліта», що підтверджується товарно-транспортними накладними, а також наданими подорожніми листами.

З урахуванням зазначених обставин, а також відсутності у позивача обов'язку складання подорожніх листів у зв'язку з втратою чинності наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року N 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками перевірки.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції не досліджений порядок та підстави формування позивачем податкового кредиту у березні 2014 р. за рахунок сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Союзстекло», у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції досліджені докази, які не досліджені судом першої інстанції.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Утиліта» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Утиліта», яке вперше зареєстровано виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області 12.09.2000 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31075851, перебуває на податковому обліку в Новомосковській ОДПІ, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200078554.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Новомосковською ОДПІ проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Утиліта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Союзстекло» за березень 2014 р., за результатами якої складено акт № 508/222/31075851 від 25.09.2014 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Утиліта» завищено податковий кредит в декларації за березень 2014 р. за рахунок включення сум податку на додану вартість від ТОВ «Союзстекло» в розмірі 161194,56 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2014 р., на загальну суму 161194,56 грн.

За наслідками перевірки Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 р. № 0003552202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 241792,50 грн., в тому числі за основним платежем - 161195 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80597,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок відповідача про нереальність господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Союзстекло». При цьому, як вбачається з акту перевірки, платником податків ТОВ «Утиліта», який здійснював перевезення придбаного товару, до перевірки не надано дорожніх листів, що є обов'язковим для всіх підприємств, в тому числі тих, що використовують в службових поїздках для власних потреб. Крім того, контролюючий орган посилається на акт перевірки ТОВ «Союзстекло», яким не підтверджено здійснення господарським операцій контрагентом позивача за березень 2014 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ЗАТ «Утиліта» як покупцем та ТОВ «Союзстекло» як постачальником укладено договір поставки № 27 від 01.10.2010 р., за умовами якого постачальник постачає покупцю склобій, загальний обсяг поставки вказується у накладних, умови постачання - СРТ згідно з Інкотермс 2000 - на склад покупця (а.с. 145 т.1). Додатковою угодою № 1 від 31.12.2011 р. змінена преамбула договору в частині найменування покупця на ТОВ «Утиліта», а також пп. 7.1 договору в частині строку дії договору (до 31.12.2015 р.) (а.с. 146 т.1). Додатковою угодою № 2 від 02.01.2013 р. пп. 3.1 договору доповнено положенням, що поставка товару може здійснюватися автомобільним транспортом на умовах EXW згідно з Інкотермс 2000 р. - зі складу постачальника (а.с. 147 т.1). Додатковою умовою № 2/1 від 01.04.2013 р. договір доповнений пп. 5.7 такого змісту: «У разі здійснення систематичних поставок товарів та частих оплат згідно з Порядком заповнення податкової накладної п. 14, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 р. № 1379, податкові накладні виписуються не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця на загальну суму поставки або на загальну суму передплати. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснюється постачання товару» (а.с. 1489 т.1).

Поставка товару у березні 2014 р. підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними (а.с. 154-250 т.1, 1-71, 74-180 т.2).

Крім того, перевезення товару (склобою) підтверджено подорожніми листами. При цьому в матеріалах справи наявні копії реєстраційних документів на автотранспортні засоби, які належать позивачу, договори оренди транспортних засобів.

Оплата придбаного товару з урахуванням сум податку на додану вартість здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача (а.с. 182-196 т.2).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2014 року.

Оприбуткування у бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання у ТОВ «Союзстекло» товару за договором № 27 підтверджено журналом проводок по рахунку 631 (а.с. 181 т.2).

Використання придбаного товару у господарській діяльності позивача підтверджено наступним.

Як вбачається з витягу з довідки з ЄДРПОУ (а.с. 140 т.1), до основних видів діяльності позивача належить оптова торгівля відходами та брухтом; виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; відновлення відсортованих відходів; відновлення відсортованих відходів.

ТОВ «Утиліта» відповідно до договору оренди № 15А від 04.01.2012 р., укладеному з ТОВ «Ренус Утиліта», є орендарем заводу з переробки скла, який розташований у м. Новомосковську Дніпропетровської області, по вул. Північній, 1-а (а.с. 63-72 т.3).

Позивачем укладено ряд договорів поставки з різними суб'єктами господарювання, предметом яких є поставка склобою. Виконання господарських операцій за вказаними договорами та здійснення позивачем поставки склобою підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами (а.с. 197-250 т.2, 1-54 т. 3).

Зазначені обставини свідчать про використання придбаних позивачем товарів у ТОВ «Союзстекло» в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Союзстекло», позивачем включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2014 р.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Союзстекло» здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів, оплату позивачем як покупцем товарів сум податку на додану вартість в ціні таких товарів постачальнику, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції ненадання позивачем до перевірки документів подорожніх листів, які підтверджують транспортування товару, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Подорожні листи визначають взаємовідносини по виконанню перевезень вантажів для обліку транспортної роботи. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність подорожніх листі не може бути підставою для безтоварність операцій.

Судова колегія вважає правильним посилання суду першої інстанції на втрату чинності наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року N 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» (далі - Інструкція № 74)..

Законом України від 05.07.2011 р. N 3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на дорожні листи. Тобто підприємства, які експлуатують транспортні засоби, мають право не виписувати водіям дорожні листи.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень цьогоЗакону Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня опублікування цього Закону (з 14.08.2011р.) зобов'язаний забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, в тому числі Інструкції № 74 у відповідність із цим Законом.

Вказана Інструкція № 74 втратила чинність лише відповідно до наказу Державної служби статистики України № 95 від 19.03.2013 р.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач посилається на акт перевірки ТОВ «Союзстекло», яким не підтверджено фактичне здійснення контрагентом позивача господарських операцій у березні 2014 р.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача в перевіряємий період мав статус платника податку на додану вартість, до матеріалів справи не надані докази про внесення відомостей про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР, а відтак, вказане підприємство мало право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару, що надавалися цим підприємством.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 р. в справі № 804/18152/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 р. в справі № 804/18152/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Утиліта» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 15.12.2015 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко