Ухвала суду № 54347717, 10.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4024/15

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

з участю секретаря Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року, - встановила:

03.11.2014 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що 25 липня 2007 року банк уклав з ОСОБА_3 кредитний договір, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у розмірі 59 400 доларів США на строк до 23 липня 2010 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

Крім цього, 25 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки, відповідно з якими останні зобов»ячалися відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобов»язань, що виникли з кредитного договору.

Також, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання 25 липня 2007 року ВАТ КБ «Надра» уклав з МПВКП «Нота-Бене» договір застави, згідно з умовами якого передав в заставу наступне певне рухоме майно.

ОСОБА_2 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та по нарахованим відсоткам, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 27 серпня 2014 рік становить 87 524, 30 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 1 195 530, 12 грн.

Справу розглянуто у відсутність сторін.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року позов задоволено.

ОСОБА_3, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав до суду апеляційну скаргу про його скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 липня 2007 року ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № 069/МКЦ/2007-840, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 59 400, 00 дол. США на строк до 23 липня 2010 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом з відсотковою ставкою в розмірі 15 % на рік.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання 25 липня 2007 року ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договори поруки, згідно з якими останні зобов'язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.2, 1.4 договорів поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банка вимагати виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, повністю як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Банком виконано свій обов'язок та зараховано кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_3 для подальшого їх використання за цільовим призначенням.

ОСОБА_3 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та по нарахованим відсоткам, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 27 серпня 2014 рік становить 87 524, 30 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 1 195 530, 12 грн., та складається з кредитної заборгованості за період з 21 серпня 2007 року по 27 серпня 2014 року у розмірі 37 999, 99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 519 057, 37 грн., заборгованості по процентам за період з 26 липня 2007 року по 26 серпня 2014 року у розмірі 32 662, 83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 446 154, 92 грн., пені за прострочення сплати кредиту за період з 27 серпня 2013 року по 26 серпня 2014 року у розмірі 10 921, 48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 149 180, 95 грн.; штрафу за порушення виконання умов договору у розмірі 5 940, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 81 136, 88 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягнення з відповідачів пені за період з 27 серпня 2013 року по 26 серпня 2014 року є такими, що відповідають вимогам закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти в строк та у порядку встановленому Кредитним договором.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно зазначив, що обов'язок по поверненню кредитних коштів необхідно покласти на позичальника ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки, відповідно до ст. 554 ЦК України, у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Також заслуговують на увагу доводи ПАТ КБ «Надра», що з моменту укладення договору протягом певного часу відповідачами виконувалися умови кредитного договору та здійснювались платежі по поверненню кредиту, тобто, останні погоджувались з його умовами.

Відповідно до п.5.3 договору поруки від 25 липня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3, дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов»язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов»язань, згідно з умовами цього договору.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, при цьому, відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Виходячи з викладеного, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які судом правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Скаржникне надав жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков