Ухвала суду № 54346145, 14.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/993/15-ц Провадження № 22-ц/772/3455/2015Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 27Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Колоса С.С., Якименко М.М.,при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Партнер» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом Кредитна спілка (далі - КС) «Партнер» звернулась в суд 21 січня 2015 року.

Зазначала, що згідно укладеного договору кредиту № 0000034 від 18 лютого 2014 року надала ОСОБА_6 кредит в розмірі 16000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером № 96 від 18 лютого 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту укладено договір поруки № 0000000034-11 та № 0000000034/1-11 від 18лютого 2014 року з ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Оскільки добровільно виконувати зобов'язання позичальник не бажає, а поручителі не виконують зобов'язання по договору поруки, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 25800 грн. та судові витрати пропорційно з кожного.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь КС «Партнер» 25800 грн. 00 коп. заборгованості за договором кредиту №0000034 від 18 лютого 2014 року, а також судовий збір на користь КС «Партнер» в розмірі 258 грн. 00 коп. пропорційно з кожного із відповідачів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 ОСОБА_9, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.

Судом встановлено, що відповідачі є членами КС "Партнер", що підтверджується заявами на вступ до кредитної спілки та прибутковими касовими ордерами про сплату вступних та пайових внесків (а. с. 11-16).

Встановлено і не заперечується сторонами у справі, що згідно укладеного договору кредиту № 0000034 від 18 лютого 2014 року КС "Партнер" надала ОСОБА_6 кредит в розмірі 16000 грн. строком з 18 лютого 2014 року до 18 лютого 2017 року. Позичальнику зазначену суму коштів видано через касу згідно видаткового касового ордеру №96 від 18 лютого 2014 року. Згідно графіка погашення, зобов'язання позичальника складається з залишку суми кредиту та відсотків за користування кредитом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (а. с. 7-8).

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного договору кредиту 18 лютого 2014 року між КС «Партнер» і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договори поруки № 0000000034-11 та № 0000000034/1-11, які взяли на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають із договору кредиту (а. с. 9-10).

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань по кредитному договору позичальником позивач звертався до позичальника та поручителів з вимогами про виконання кредитного зобов'язання та зобов'язання по поруці, що підтверджується матеріалами справи (а. с.22-26).

Згідно розрахунку заборгованості борг відповідачів перед позивачем за вищевказаним договором становить 25800 грн., з яких: 14186 грн. 80 коп. залишку суми кредиту, 3020 грн. 04 коп. відсотків за користування кредитом, 8593 грн. 16 коп. відсотків за несвоєчасну сплату кредиту (а. с. 6).

Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача 25 800 грн. заборгованості за договором кредиту, суд виходив із того, як це вбачається із змісту рішення, що позивачем доведені ті обставини на які він посилався у обґрунтування своїх вимог, а саме факт укладення кредитного договору з ОСОБА_6 та договорів поруки з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, наявність заборгованості у розмірі 25 800 грн. та наявність правових підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитних коштів, процентів та штрафних санкцій солідарно з позичальника і поручителів у зв'язку з порушенням ними своїх зобов'язань по укладеним договорам. Суд вирішив справу за положеннями статей 525, 526, 530, 554, 611, 1050, 1054 ЦК України.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи і суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування чи зміни судового рішення, апеляційна скарга не містить. Зазначені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є членами кредитної спілки «Партнер», членство ОСОБА_7 у кредитній спілці позивачем не доведено, а також, що угода про надання кредиту ОСОБА_6 є нікчемним правочином.

Із матеріалів справи (а.с.11-16) вбачається, що відповідачі подали заяви про вступ до кредитної спілки та сплатили КС «Партнер» вступні та обов'язкові пайові внески по 52 грн. Цей факт відповідачі не заперечують. За весь час виконання договору кредиту відповідачі не оспорювали укладені договори кредиту та поруки. Отже доводи про нікчемність укладеного договору кредиту з ОСОБА_6 та договору поруки з ОСОБА_7 є безпідставними.

Доводи про ненадання інформації про сукупну вартість кредиту спростовуються додатком до договору кредиту №КСНП-0000034 від 18 лютого 2014 року де в таблиці №1 «Строк та порядок погашення кредиту та відсотків» міститься інформація про сукупну вартість кредиту (а.с.8 на звороті).

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, яка подала апеляційну скаргу через свого представника ОСОБА_9, по припинення з нею договору поруки.

Як вбачаться із змісту апеляційної скарги, особа яка подала апеляційну скаргу неправильно трактує положення частини 4 статті 559 ЦК України, не правильно зрозумів правову позицію Верховного Суду України, на яку посилається у апеляційній скарзі, а тому, за встановлених обставин справи, він безпідставно вказує на припинення поруки в цілому через закінчення шестимісячного строку звернення кредитора до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань по укладеному договору поруки.

У правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постанові №6-53цс14 від 17 вересня 2014 року йдеться, зокрема, про припинення поруки через пропущення кредитором шестимісячного преклюзивного строку пред'явлення вимоги до поручителя від дня настання строку для оплати позичальником чергового щомісячного платежу. Проте у цій правовій позиції, виходячи із змісту самої постанови Верховного Суду України, йдеться про припинення поруки не в цілому по зобов'язанню по всій сумі кредитних коштів та відсотків, а лише в частині кредитних щомісячних платежів поза межами шестимісячного строку.

За встановлених обставин вбачається, що за положенням частини 4 статті 559 ЦК України, з підстав пропущення шестимісячного строку звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання, порука ОСОБА_7 у повному обсязі щодо всієї суми кредитних коштів та відсотків, не припинилась. Через це доводи апеляційної скарги про те, що порука припинилась з цих правових підстав є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

Відповідно до положень частини 3 статті 10 ЦПК України та абзацу 1 частини 1 статті 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_7 та її представник не довели при розгляді справи тих обставин на які вони посилались, як на підставу своїх заперечень, а також не довели відсутності тих правових підстав, на які посилався позивач обґрунтовуючи свої вимоги.

Отже, рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ С.С. Колос

/підпис/ М.М. Якименко

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук