Постанова № 54345068, 10.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р. Справа № 522/11644/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Нікітіна С.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Худика С.А.

за участю представника апелянта ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Одеської міської ради, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю « Благо Інвест Плюс» на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця» до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю « Благо Інвест Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернувся з позовом до Одеської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3914-VI від 09.10.2013 р. «Про розробку детального плану території у межах вулиць: Баштанна, Рєпіна, Фонтанська дорога у м. Одесі». В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що він згідно реєстраційних посвідчень від 15.07.1997 р. та 16.10.1997 р., є власником будівель та споруд санаторію «Фонтан», які розміщені в місті Одесі по вул. Дмитра Донського, 3-5, та по вул. Фонтанська дорога, 58. Рішенням Одеської міської ради № 3914-VI від 09.10.2013 р. вирішено розробити детальний план в межах території санаторію «Фонтан». 29.04.2015 р. на засіданні містобудівної ради при Управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради було схвалено детальний план території у межах вулиць Баштанна, Рєпіна та Фонтанська дорога у місті Одесі, який був розроблений та поданий для розгляду ТОВ «Благо-Інвест Плюс. Зазначеним проектом запропоновано розміщення на території земельної ділянки колишнього санаторію «Фонтан» двох двохсекційних дванадцятиповерхових житлових будинків та трьохсекційний семи-восьми поверховий житловий будинок. Позивач вважає, що оскільки він є законним власником будівель та споруд санаторію «Фонтан», на території якого без його відома планується будівництво багатоповерхових житлових будинків, Одеська міська рада не мала права приймати оскаржуване рішення. Крім того, Позивач в обґрунтування підстав для задоволення позову посилається на п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17.03.2011 № 3159-VI, яким введено мораторій строком на пять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської міської ради №3914-VI від 09.10.2013 року "Про розробку детального плану території у межах вулиць: Баштанна, Рєпіна, Фонтанська дорога у м. Одесі".

В апеляційних скаргах, Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Благо Інвест Плюс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з неправомірності прийняття Одеською міською радою рішення № 3914-VI від 09.10.2013 р. «Про розробку детального плану території у межах вулиць: Баштанна, Рєпіна, Фонтанська дорога у м. Одесі», оскільки воно порушує право власності позивача, та було прийняте в період дії мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Предметом даної адміністративної справи є визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року № 3914-УІ «Про розробку детального плану території у межах вулиць: Баштанна, Рєпіна, Фонтанська дорога у м. Одесі».

Зазначеним рішенням Одеської міської ради вирішено розробити детальний план території у межах вулиць: Баштанна, Рєпіна, Фонтанська дорога у м. Одесі; визначити замовником містобудівної документації, зазначеної в п. 1 цього рішення, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради; погодитись із залученням управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради інвестора - товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест Плюс», для інвестування розробки містобудівної документації; департаменту інформації та зв'язків з громадськістю Одеської міської ради протягом двох тижнів після прийняття цього рішення забезпечити його оприлюднення у засобах масової інформації.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що Основним Законом України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод, а стаття 55 Конституції України зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (рішення від 25 листопада 1997 року № 6-зп, рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).

Проте, право на звернення до суду не є абсолютним. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Системний аналіз вказаних норм та висновку Конституційного Суду України свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивачів з боку відповідача.

Однак суд першої інстанції вдався до зясування обставин щодо належності права власності на нерухоме майно колишнього санаторію «Фонтан».

Стосовно цього колегія суддів зазначає, що об'єкт нерухомості, на який посилається позивач, а саме: будівлі під літерами «А», «Б», «В», «Г», «Е», «Ж», « 3»,»И», «К», «Л», «Н», загальною площею 5285,9 м кв та літерами «М», «О», «П», «Р», «С», «У», «Т», розташовані за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58, в цілому, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належать ТОВ «Благо-Інвест Плюс» на підставі свідоцтва про право власності від 27 травня 2008 року серія САВ 803117.

Це Свідоцтво у встановленому законом порядку не скасоване, таке не є предметом спору у зазначеній справі, а тому колегія суддів не входить в його обговорення та оцінку.

Питання щодо розробки детального плану території врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначений закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. ст. 2 вказаного Закону містобудівна документація є інструментом державного регулювання планування територій, що, виходячи з приписів ч. 1 наведеної статті, передбачає, зокрема, прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю, яке зокрема, здійснюється шляхом планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях, відноситься серед інших суб'єктів владних повноважень і до компетенції органів місцевого самоврядування.

Положеннями ст. 8 цього Закону встановлено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Таким чином планування територій м. Одеси, що, в тому числі, передбачає розробку детальних планів територій в межах м. Одеси, чинним законодавством віднесено до компетенції Одеської міської ради та її виконавчих органів, на які законом фактично покладено обов'язок щодо реалізації регулювання планування територій.

Суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанов, порушив приписи ч. 1 ст. 16 вищезгаданого Закону, якою визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-УІ було затверджено Генеральний план м. Одеси.

В свою чергу, згідно з нормами ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення Генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території визначає:

1)принципи планувально-просторової організації забудови;

2)червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3)функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану

зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із

планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10)порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у

формуванні екомережі;

11)межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у

разі відсутності плану зонування території).

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 року № 290 затверджено Порядок розроблення містобудівної документації, розділ IV якого регламентує порядок розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні.

Пунктом 4.1. цього Порядку передбачено, що рішення про розроблення Генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з п. 4.8. наведеного Порядку детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Отже, з аналізу наведених положень законодавства України, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Одеської міської ради, що сам по собі факт необхідності розроблення детального плану окремо визначеної території в межах м. Одеси не може заперечуватись будь-ким, адже необхідність його розроблення прямо визначена у законодавстві. В свою чергу, прийняття міською радою рішення про розробку відповідного детального плану території, якими лише визначається намір реалізувати функції органу місцевого самоврядування щодо планування територій в межах міста, жодним чином не порушує прав інших суб'єктів, в тому числі і прав позивача.

Таким чином, чинним законодавством України не встановлено вимог щодо необхідності узгодження прийняття рішення про розробку детального плану території із власниками об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах відповідної території. Суд, вказуючи на порушення міською радою прав власності позивача, не зазначає, яку саме норму чинного законодавства порушила міська рада, прийнявши рішення, яке фактично зводиться до реалізації функції з організації планування території міста.

Крім того, слід зазначити, що планування території здійснюється стосовно цілого кварталу, а не щодо окремих об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим приналежність окремих об'єктів нерухомості певним особам жодним чином не спростовує потребу у плануванні відповідної території в цілому.

Водночас, дотримання прав власників об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах територій, щодо яких приймається рішення про розробку детальних планів територій, гарантується чинним законодавством іншим правовим інструментом, ніж право на оскарження рішення органу місцевого самоврядування про розробку відповідної містобудівної документації, а саме, громадськими слуханнями, що обов'язково проводяться після розроблення відповідного детального плану території.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні, мають право надавати пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Враховуючи вищевикладене, рішення міської ради про розроблення детального плану території не порушує прав власників нерухомого майна, розміщеного у межах відповідної території, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про імовірне порушення права власності позивача внаслідок прийняття спірного рішення є безпідставним та необгурнтованим.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що відповідно до частини З статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові також зазначає про неправомірність прийняття Одеською міською радою рішення від 09.10.2013 року № 3914-VI «Про розробку детального плану території у межах вулиць: Баштанна, Рєпіна, Фонтанська дорога у м. Одесі», оскільки воно було прийнято в період дії мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки оскаржуваним рішенням Одеської міської ради було вирішено лише розробити детальний план території у межах визначених вулиць, визначено замовника містобудівної документації та залучено інвестора для інвестування розробки містобудівної документації. Прийняття Одеською міською радою даного рішення не має на меті зміну цільового призначення земельних ділянок у межах відповідних вулиць, тим більше оскаржуваним рішенням Одеської міської ради, виходячи зі змісту останнього, таке питання не вирішувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Натомість, позивачем по даній справі не доведено та належними доказами не підтверджено порушення оскаржуваним рішенням Одеської міської ради його прав та інтересів в сфері публічних правовідносин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції застосовані норми матеріального права, які до спірних правовідносин сторін застосуванню не підлягають, у звязку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Одеської міської ради, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю « Благо Інвест Плюс» - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця» до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю « Благо Інвест Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України

«Укрпрофоздоровниця» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді :