Вирок № 5434496, 12.12.2007, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 1-273/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2007 року.

Тячівський районний суд в особі головуючого судді Решетар В. І. при секретарі Копилець Н.А. з участю прокурора Беламут Ю.П., підсудного ОСОБА_1 , ОСОБА_2, адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів кримінальну справу про обвинувачення:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, раніше судимий вироком Тячівського районного суду від 5 грудня 2006 року по ст. ст. 191 ч.3, 222 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2, 175 ч.1 на 5 років позбавлення волі, сплатою штрафу розмірі 2000 грн., звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовувальним терміном на 3 роки, не працюючий, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець с Дубове, вул. Леніна, 44, Тячівського району, Закарпатської області по ст. ст. 207 ч.1, 364 ч.2, 358 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , 20 листопада 2003 року працюючи директором ВРБД при Дубівському ВУЖКГ, уклав контракт №2 з фірмою «LAYER» KFT на суму 168, 00 тисяч доларів США, а 7 квітня 2004 року він уклав контракт № 4 з фірмою «MILONA - TRADE» ВТ на суму 190, 00 тисяч доларів США. На виконання вказаних контрактів в подальшому ВРБД при Дубівському ВУЖКГ було експортовано вказаним фірмам пиломатеріали на суму 14824, 57 доларів США. Після цього ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно якої виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, умисно ухилився від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті, а саме не вжив жодних заходів до забезпечення своєчасного повернення валютної виручки від фірми «LAYER» KFT в сумі 3405, 95 доларів США, що по курсу НБУ на останній день строку, передбаченого законом для перерахування валютної виручки в іноземній валюті з-за кордону, тобто станом на 01.04.2004 року становить 18155, 6 гривні, та валютної виручки від фірми «MILONA -TRADE» ВТ в сумі 134, 62 долари США, що по курсу НБУ станом на 01.10.2004 року становить 714, 51 гривня, а всього на суму 18871, 2 гривні, а також умисно не задекларував вказану виручку в іноземній валюті на загальну суму 3540, 57 доларів США.

Крім цього, 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора ВРБД при Дубівському ВУЖКГ, тобто будучи службовою особою, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов"язків, уклав контракт №2 з фірмою «LAYER» KFT на суму 168, 00 тис. дол. США, а 07.04.2004 року уклав контракт № 4 з фірмою «MILONA -TRADE» ВТ на суму 190, 00 тис. дол. США. На виконання вказаних контрактів в подальшому ВРБД при Дубівському ВУЖКГ було експортовано пиломатеріали на суму 14824, 57 дол. США. За порушення валютного законодавства при здійсненні експорту пиломатеріалів в Дубівському ВУЖКГ виникла заборгованість по несплачених до бюджету нарахованої пені та штрафних санкцій в сумі 31 200 грн.

Вказана заборгованість підприємства перед бюджетом виникла через грубе порушення директором ВРБД при Дубівському ВУЖКГ ОСОБА_1 вимог ст. 1, 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.2003 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» зі змінами та доповненнями внесеними Указом Президента України від 06.11.1997 року №1246/97, який умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, валютні кошти в сумі 3540, 57 доларів США, що по курсу НБУ на останній день строку перерахування становить 18865, 84 гривні, які знаходились за

кордоном, не задекларував, та діючи в інтересах вказаних вище фірм, не вжив жодних заходів до повернення вказаної суми виручки в іноземній валюті в Україну, чим завдав шкоди підприємству на вказану суму. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 ВРБД при Дубівському ВУЖКГ спричинені тяжкі наслідки, тобто завдано матеріальних збитків на суму 50071, 2 грн.

Крім цього, 6 липня 2006 року, в смт. Буштино, ОСОБА_1 , знаходячись в салоні власного автомобіля «ГАЗ-3110», за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою подальшого використання, тобто для подачі до Буштинської філії «Приватбанку» заповнив довідку про заробітну плату за вих. №22 від 6 липня 2006 року на ім"я ОСОБА_5, до якої власноручно вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 працює у приватного підприємця ОСОБА_2 на посаді менеджера по реалізації продукції та отримує щомісячну заробітну плату в розмірі 1750 гривень, завідомо знаючи, що ОСОБА_5 взагалі у ОСОБА_2 не працює.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочинів визнав повністю у вчиненому щиросердечно розкаявся та показав, що він познайомився з ОСОБА_5 весною 2006 р. В квіті 2006р. він приїхав до неї додому та запропонував прийняти її на роботу лаборантом в цех с. Калини Тересв"янського заводу «Продтоварів», так-як йому було відомо, що вона має відповідну освіту і може працювати в цьому цеху. Він тоді ще працював директором Тересв'янського заводу «Продтоварів» і мав таку можливість прийняти її на роботу. Вона погодилась і він їй сказав, щоб надала копії паспорта, ідентифікаційного коду, і щоб написала заяву на прийняття її на посаду старшого лаборанта в цех с Калини. Десь на початку червня 2006 року він запропонував своєму знайомому ОСОБА_2 орендувати разом соковинний цех в с. Калини, який є філією Тересв'янського заводу «Продтоварів» для того, щоб налагодити там розлив мінеральної води, переробку яблук та інше. Для того, щоб там налагодити роботу їм необхідно було вкласти кошти. Потрібно було відновити всю документацію, отримати з Києва, Ужгорода, Одеси дозволи для випуску харчової продукції, а також провести ремонт технологічного обладнання та виробничих споруд і приміщень. У них з ОСОБА_2 достатніх коштів на це не було. Тому спочатку ОСОБА_2 вирішив взяти кредит на себе. Таким чином він взяв кредит в сумі 15000 гривень в Буштинській філії «Приватбанку». За ці гроші він та ОСОБА_6 неодноразово їздили в м. Київ до Міністерства аграрної політики для отримання оформлення документів по оренді вказаного соковинного цеху та для отримання дозволу на зайняття вказаною підприємницькою діяльністю. Вони були у вказаному міністерстві чотири рази, а саме два рази він їздив в міністерство один, а два рази з ОСОБА_2. Крім цього вони неодноразово їздили в м. Ужгород до обласного фонду державного майна для отримання дозволу на аренду вказаного цеху. Вони витратили всі кошти, які взяв ОСОБА_2 у кредит, але так до кінця не оформили всіх документів. Після цього ОСОБА_2 сказав йому, щоб також шукав якісь кошти, щоб довести розпочату ними справу до кінця. Це було на початку липня 2006 року. Він декілька днів шукав десь гроші, але знайти не зміг. Тоді він згадав, що ОСОБА_5 просилась до нього на роботу, тому він вирішив поговорити з нею, чи може вона взяти кредит на себе, який вони після запуску цеху погасять. Він поїхав до неї, пояснив їй ситуацію для чого їм потрібний кредит і вона погодилась. Він сказав про це ОСОБА_2 і вони домовились, що з прибутків відразу погасять кредит, який візьме ОСОБА_5. Він також сказав ОСОБА_2, що ОСОБА_5 має відповідну освіту і що вона зможе працювати в цеху лаборантом. На слідуючий день він зателефонував ОСОБА_5 і сказав їй, щоб вона приїхала попутним транспортом в с. Бедевлю, а звідти вони поїдуть в смт. Буштино в банк. Вона приїхала і він познайомив її з ОСОБА_2, після чого вони поїхали в Буштинське відділення «Приватбанку». В автомобілі він заповнив довідку про доходи , в якій вказав, що ОСОБА_5 працює у ОСОБА_2 і отримує певну заробітну плату. На якій посаді вона працює згідно цієї довідки та яку заробітну плату отримує він зараз не пам»ятає. Після цього ОСОБА_2 підписав дану довідку та завірив власною печаткою. З ОСОБА_5 ОСОБА_2 зайшов до керуючої Буштинської філії «Приватбанку» ОСОБА_7 , а він в цей час знаходився у власному автомобілі. Через декілька днів вони знову на його автомобілі приїхали у вказаний банк в с. Буштино, де ОСОБА_5 отримала гроші в сумі 15000 гривень. Потім ОСОБА_2 залишився в м. Тячів, а він ОСОБА_5 відвіз додому в с. Ганичі. При цьому ОСОБА_2 дав йому частину грошей, скільки саме він зараз не пам»ятає, для поїздки в м. Київ для вирішення питання про отримання дозволу на аренду соковинного цеху в с. Калини. Потім він ще раз сам їздив в м. Київ по цьому ж питанню, а також вони ще декілька разів їздили

разом з ОСОБА_2 в м. Київ по цим же питанням. При цьому вони все ж таки отримали дозвіл з Міністерства аграрної політики на оренду вказаного соковинного цеху, але витратили всі гроші, які їм дала ОСОБА_5 Після цього їм ще потрібно було вирішити деякі питання в Тячівському БТІ та в м. Ужгород у Фонді держмайна, де повинні були визначити розмір орендної плати. Вони це не закінчили, так як не мали більше грошей, зокрема на оцінку нерухомого майна. Крім цього він 20 листопада 2003 року, будучи директором ВРБД при Дубівському ВУЖКГ уклав був контракт №2 з фірмою «LAYER» KFT на суму 168, 00 тисяч доларів США, а 07.04.2004 року уклав контракт № 4 з фірмою «MILONA - TRADE» ВТ на суму 190, 00 тисяч доларів США. На виконання вказаних контрактів в подальшому ВРБД при Дубівському ВУЖКГ під його керівництвом було експортовано вказаним фірмам пиломатеріали на суму 14824, 57 доларів США. При цьому він відправив згідно контракту фірмі «LAYER» KFT пиломатеріалів на суму 3405, 95 доларів США 28 грудня 2003 року і згідно контракту вказана фірма повинна була перерахувати ці кошти на валютний рахунок ВРБТ при Дубівському ВУЖКГ протягом 30 днів з моменту надходження їм товару, а згідно діючого законодавства ці валютні кошти повинні були обов"язково надійти на вказаний валютний рахунок не пізніше 90 днів з моменту експорту пиломатеріалів. Щодо фірми «MILONA - TRADE» ВТ може сказати, що ця фірма вчасно перераховувала валютні кошти згідно експортованих пиломатеріалів, лише востанній раз вони не надіслали частину коштів, а саме 134, 62 долари США. Він неодноразово телефонував керівникам вказаних фірм про необхідність повернення вказаної валютної виручки на валютний рахунок ВРБД при ВУЖКГ, а також з керівником фірми «LAYER» KFTвін зустрічався в м. Берегово та в м. Чоп і наголошував йому про те, щоб він надіслав на валютний рахунок вказану заборгованість. Він казав, що ще добере пиломатеріали по вказаному контракту і обов»язково надішле гроші на валютний рахунок, але так і не надіслав. Він знав як директор ВРБД при Дубівському ВУЖКГ, для повернення виручки в іноземній валюті по вказаним контрактам в Україну він повинен був в першу чергу звернутися з письмовою вимогою до нерезидентів щодо повернення суми заборгованості, або безпосередньо звернутися до судових органів для вирішення питання щодо повернення валютних коштів в судовому порядку, але надіявся, що вони з вказаними фірмами продовжать роботу по вказаним контрактам і надіявся, що вони сплатять неповернуті кошти та штрафні санкції, після чого робота між ними продовжиться. Оскільки поставка пиломатеріалів за кордон припинилася тому він припинив свою зовнішньоекономічну діяльність, а тому й не подавав декларації та не брав у податковій нову довідку до декларації про валютні цінності. Цивільний позов прокурора визнає.

В порядку ст. 299 ч.3 КК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_1 і інші докази щодо фактичних обставин справи в судовому засіданні не досліджувалися.

Таким чином суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 досудовим слідством кваліфіковано вірно і в його діях мається склад злочинів передбачений ст. 207 ч.1 КК України, за кваліфікуючими ознаками : умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів, склад злочину передбачений ст. 364 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками : зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також склад злочину передбачений ст. 358 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення документа з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.

Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставини що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не находить.

З огляду на наведене враховуючи особу підсудного ОСОБА_1 який винним себе визнав повністю, у вчиненому розкаявся, злочини вчинив до засудження його по вироку Тячівського районного суду від 12 грудня 2006 року то суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливо за умови обранням відносно нього покарання в виді позбавлення волі з випробовуванням на певний строк.

При призначенні покарання за скоєння злочину передбаченого ст. 207 ч.1 КК України щодо ОСОБА_1 слід обрати покарання в виді обмеження волі, по ст. 364 ч.2 КК України в виді

позбавлення волі із позбавленням права займати певні посади, а за ст. 358 ч. 2 КК України слід обрати покарання в виді обмеження волі.

Суд вважає за можливе з урахуванням того, що підсудний ОСОБА_1 щиросердечно розкаявся, активно сприяв розслідуванню кримінальної справи, позитивно характеризується по місцю проживання, вказані злочини вчинив до засудження по вироку Тячівського районного суду від 5 грудня 2006 року то при призначенні покарання по ст. 364 ч. 2 КК України слід застосувати ст. 69 КК України призначивши ОСОБА_8 покарання більш мягке ніж передбачене законом.

За наявності вироку Тячівського районного суду від 5 грудня 2006 року покарання підсудному слід призначити з застосуванням правил передбачених ст. 70 ч.4 КК України.

Підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу слід залишити в силі.

Цивільний позов прокурора слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Дубівського ВУЖКГ заподіяну шкоду в розмірі 50071 грн. 20 коп.

Речові докази відсутні підробну довідку про заробітну плату на імя ОСОБА_5 за вих. № 22 від 6 липня 2006 року (а.с. 197), зберігати в матеріалах кримінальної справи..

Керуючись ст. 323-324 КПК України,

ЗАСУДИВ

ОСОБА_1 за ст. 207 ч. 1 КК України на один рік обмеження волі, за ст. 364 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням адміністративно господарських обов'язків строком на три роки, за ст. 358 ч. 2 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 - чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов"язані з виконанням адміністративно господарських обов'язків строком на три роки.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю з вироком Тячіівського районного суду від 5 грудня 2006 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити п"ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно господарських обов'язків строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання - в виді п"яти років позбавлення волі, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає відповідно до ст. 76 ч. 1 п.3 КК України обов'язок і буде повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд з постійного місця проживання. .

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дубівського ВУЖКГ на р/р 2600671757/980 МФО 380805, код одержувача - 22074565 заподіяну шкоду в розмірі 50071 грн. 20 коп.

Речові докази відсутні підробну довідку про заробітну плату на ім'я ОСОБА_5 за вих. № 22 від 6 липня 2006 року (а.с. 197), зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Судових витрат не має.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено апеляційне подання до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 15 діб з моменту його оголошення.