Постанова № 54344919, 09.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4329/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрукович Ю. О.,

представника позивача - Кабальський Р. О. ,

представника відповідача - Прокопчук О.О. ,

свідка - Осаулко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Браксіс - Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Браксіс - Полтава" (надалі - ТОВ "Браксіс - Полтава", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ДПІ у м.Полтаві, відповідч) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23 вересня 2015 року № 0001132301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 195 286 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48 821,50 грн, а також № 0001122301, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 183 928 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 45 982 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1653/16-01-22-02-09/38610351 від 11.09.2015 щодо порушення ним ст.ст.138, 139, 198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 195 286 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 183 928 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що ТОВ "Браксіс - Полтава" для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском" по отриманню від вказаних контрагентів транспортно - експедиційних та експедиційно - інформаційних послуг у відповідних звітних періодах. Відповідні документи оформлені належним чином та повністю відображають зміст оподаткованих операцій. Як позивач, так і його контрагенти, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку у податкових органах. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту та валових витрат сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отримані послуги були використані у господарській діяльності позивача, тобто контрагенти залучались ТОВ "Браксіс - Полтава" з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед замовником ПП "Українська зерно торгова компанія". Відтак, оскільки в діях ТОВ "Браксіс - Полтава" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляду справи надав додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджував про те, що первинні бухгалтерські документи щодо здійснення господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати, оформлені не належним чином. Зокрема, надані для перевірки акти виконаних робіт складені з порушенням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як не містять обов'язкових реквізитів, визначених в ч.2 ст.9 цього Закону. А саме не зазначено, які саме експедиційно - інформаційні послуги надавались позивачу, не було надано до перевірки заявок, де б зазначались обсяги послуг та їх тарифи. Згідно актів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки" щодо ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском" встановлено відсутність у останніх трудових ресурсів, основних засобів, ліцензій на здійснення основного виду діяльності, та здійснення діяльності з метою надання вигоди третім особам. Вказане, як на думку відповідача, свідчить про нереальність оподаткованих господарських операцій. Укладені за участі ТОВ «Альпек», ТОВ «Фест- Груп», ТОВ «Левиском» правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Податковий кредит та валові витрати, сформовані позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ "Альпек!", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском" , є недійсними, оскільки такі операції полягали лише у їх документальному оформленні. Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ "Браксіс - Полтава" ( код ЄДРПОУ 38610351) зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві з 12.03.2013 та є платником податку на додану вартість /т.3, а.с.89-91/.

ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Браксіс - Полтава" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2013 по 31.12.2014. За результатами вказаної перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, які відображені в акті від 14.08.2015 №1355/16-01-22-02-09/38610351. Не погодившись з висновками вказаного акту в частині заниження зобов'язань з податку на додану вартість та зобов'язань з податку на прибуток, позивач до ДПІ у м. Полтаві подав письмові заперечення та додаткові первинні документи, що були відсутні під час проведення планової перевірки підприємства та не були об'єктом дослідження.

У зв'язку з отриманням заперечень на зазначений акт перевірки та враховуючи надання додаткових документів, що не були об'єктом дослідження під час позапланової перевірки, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Браксіс - Полтава" з питань, що стали предметом оскарження.

Правомірність підстав та процедури проведення позапланової перевірки позивачем не оспорювались та не ставились під сумнів.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №1653/16-01-22-02-09/38610351 від 11.09.2015 ( надалі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 183 928 грн, у т.ч. за 2013 рік на суму 112 492 грн, за 2014 рік у сумі 71 436 грн, а також п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 195 286 грн, у т.ч. за травень 2013 року на суму 1733 грн, за червень 2013 року на суму 13913 грн, за липень 2013 року на суму 667 грн, за листопад 2013 року на сумі 8000 грн, за грудень 2013 року на суму 24100 грн, за січень 2014 року на суму 4433 грн, за лютий 2014 року на суму 72 440 грн. /т.1, а.с. 9-35/

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове податкові повідомлення - рішення від 23 вересня 2015 року № 0001132301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 195 286 грн та застосовано штрафні ( фінансові) санкції у розмірі 48 821,50 грн, а також № 0001122301 від 23 вересня 2015 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 183 928 грн та застосовано штрафні ( фінансові) санкції у розмірі 45 982 грн /т.1,а.с.7-8/.

Зазначені податкові повідомлення - рішення не оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями ДПІ у м. Полтаві, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 183 928 грн, а також п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 195 286 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вказаного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Браксіс - Полтава" фактично не здійснювало придбання транспортно - експедиційних та експедиційно - інформаційних послуг у ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені доказами, контрагенти не можуть виконувати свої договірні зобов'язання, що підтверджується акти про неможливість проведення зустрічних звірок, відповідач стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 183 928 грн та податку на додану вартість в сумі 195 286 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено факт господарських взаємовідносин ТОВ "Браксіс - Полтава" ( Замовник) з ТОВ "Альпек ", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском" (Експедитори) щодо надання останніми на користь позивача експедиційно - транспортних послуг. Вказані господарські взаємовідносини оформлені Договорами №01/069-13 про надання транспортно - експедиційних послуг від 01.07.2013 /т.1, а.с.115-117/, №01/04-13 про надання експедиційно - інформаційних послуг від 01.04.2013 /т.2, а.с.62/, №09/01-14 про надання транспротно - експедиційних послуг від 09.01.2014 /т.2, а.с.91/, за умовами яких Експедитор зобов'язується за винагороду, за вказівкою та за рахунок Замовника здійснити транспортно- експедиційне забезпечення внутрішніх, а також експортно - імпортне перевезення вантажів залізнодорожнім транспортом на території України, Росії, Литви, а також інших держав СНД в об'ємах та по направленню, згідно із заявками Замовника.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання вказаних вище угод представником позивача надано суду податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) відповідно до кожного з договорів, рахунки -фактури, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), товарно - транспортні накладні, експортні накладні, митні декларації, повідомлення про фактичне вивезення товару, /т.1, а.с.118- 225, т.2, а.с.38-61, 67-82, 94-112, 123-250, т.3, а.с.1-42/. Зі вказаних документів можливо встановити, який саме товар перевозився, куди, ким, коли, вартість транспортно - експедиційних послуг та їх обсяг. Сертифікати якості у свою чергу підтверджують реальну наявність кукурудзи, що транспортувалась за кордон. Підписані сторонами без заперечень акти виконаних робіт свідчать про те, що послуги дійсно надавались та отримані позивачем. Оплата за отримані послуги підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банківської установи про рух коштів на рахунках /т.3, а.с.43-88/.

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення. Відповідні первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції, були надані податковому органу для перевірки, що не було спростовано відповідачем у ході розгляду справи. Вказані документи були оформлені за участі суб'єктів господарювання, що на момент проведення господарських операцій мали державну реєстрацію та були платниками ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /т.3, 144-163/.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, отримані від ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском" транспортно - експедиційні послуги ТОВ "Браксіс - Полтава" були використані у власній господарській діяльності. Зокрема матеріалами справи підтверджується, що вказані Експедитори залучались позивачем з метою виконання останнім своїх договірних зобов'язань по перевезенню зерна перед Замовником - ПП "Українська зерноторгова компанія", як доказами чого було долучено відповідні договори про транспортно - експедиційне обслуговування, акти надання послуг, що підписані сторонами без заперечень, сертифікати якості на зерно, митні декларації.

За результатами дослідження вказаних первинних документів бухгалтерського обліку суд дійшов висновку, що останні належним чином розкривають зміст операцій та підтверджують використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності. Крім того, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в актах ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічних звірок" щодо контрагентів позивача, а саме ТОВ "Альпек", ТОВ "Фест- Груп", ТОВ "Левиском", якими нібито встановлено відсутність у останніх трудових ресурсів, основних засобів, ліцензій на здійснення основного виду діяльності, та здійснення діяльності з метою надання вигоди третім особам, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, суд враховує положення частини першої статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань або зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами узгоджених зловмисних дій, спрямованих на отримання прибутку від несплати податків.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази щодо визнання недійсними в судовому порядку договорів про надання транспортно - експедиційних послуг, якими оформлено спірні господарські відносини.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог приписів Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень -рішень.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено правомірність задекларованих сум.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано горошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, є необґрунтованими, тобто винесеними без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Браксіс - Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 23 вересня 2015 року № 0001132301, № 0001122301.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Браксіс - Полтава" (код ЄДРПОУ 38610351) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7110 (сім тисяч сто десять) гривень 26 (двадцять шість) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко