Рішення № 54339829, 15.12.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24717/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2015 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи, котрі не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Перша Хмельницька державна нотаріальна контора) про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2015 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що її сестра ОСОБА_9, яка померла 11.07.2014 року, за життя 9.07.2014 року склала заповіт на імя відповідача, в той час, коли не могла адекватно сприймати дійсність та усвідомлювати значення своїх дій, так як їй було 86 років, вона впродовж 20 років хворіла на атеросклероз, серцеву недостатність та ішемічну хворобу серця, не завжди могла пригадати своїх рідних сестер, а з 2013 року також погано пересувалася в звязку з падінням.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали і просять задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили проти позову, вказуючи, що при складанні заповіту 9.07.2014 року ОСОБА_9 повністю розуміла значення своїх дій та висловила свою дійсну волю, була психічно здоровою і добре розуміла, що відбувається.

Представники третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні вважають, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_9 не могла, на їх думку, свідомо та добровільно за два дні до своєї смерті заповісти своє майно чужій людині при наявності в неї рідних сестер.

Представник третьої особи Першої Хмельницької державної нотаріальної контори в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

В ході судового розгляду справи були допитані свідки, котрі дали наступні пояснення.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що була сусідкою ОСОБА_9 і часто її відвідувала; за 2 3 місяці до смерті память ОСОБА_9 погіршилась, зокрема, свідок тричі нагадувала їй про майбутню сповідь; в ході розмови ОСОБА_9 могла різко змінити тему.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що з 1999 року була сусідкою ОСОБА_9 і спілкувалась з нею до дня її смерті щодня. Стверджує, що в ОСОБА_9 не було провалів в памяті, вона господарювала на подвірї, ходила на ринок, однак не до самої смерті; коли позичала гроші, то завжди вчасно їх повертала, добре бачила, засиляла нитку в голку без окулярів.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що жив в ОСОБА_9 в якості квартиранта, коли був в шлюбі з відповідачем. Близько трьох років тому розлучився з ОСОБА_3 і відвідував її з дитиною в ОСОБА_9, востаннє бачив її влітку, перед падінням; ОСОБА_9 добре бачила на одне око і впізнавала його.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона працює поштаркою і ОСОБА_9 проживала на її дільниці, до її смерті свідок приносила їй пенсію. ОСОБА_9 сама отримувала пенсію, сама знаходила своє прізвище, перевіряла суму, ставила підпис; мала нормальну память, завжди здоровалась, коли свідок проходила повз її подвіря. Відхилень у неї свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що був сусідом ОСОБА_9 і йому відомо, що вона мала добру память, за три чотири дні до смерті правильно називала свідка на імя, згадувала в розмові його жінку.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що до 1977 року вона була сусідкою ОСОБА_9, а після цього сусідами ОСОБА_9 залишились її діти, котрих вона час від часу відвідувала. За місяць і за два місяці до смерті свідок бачила ОСОБА_9, вона впізнала її. За місяць до смерті почала повільніше і слабше говорити, спочатку запитала, хто вона, а потім згадала; ходила тяжко.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що з 1990 року була сусідкою ОСОБА_9 і спостерігала, що ОСОБА_9 впродовж близько шести останніх років забувала, зокрема, коли свідок віталась, ОСОБА_9 спочатку запитувала, хто вона, а тоді впізнавала. Наглядала за домашнім господарством (тримала курей) і малолітнім сином ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що в якості нотаріуса посвідчувала оскаржуваний заповіт ОСОБА_9 Зокрема, до Першої Хмельницької держнотконтори звернулась ОСОБА_3 з проханням виїзду для посвідчення заповіту на дому, посилаючись на хворобу ніг заповідача. Їй був призначений день, 9.07.2014 року був підготовлений проект заповіту і нотаріус поїхала подивитись на заповідача, аби пересвідчитись, чи може вона його скласти. Потім вдруге приїхала з проектом і заповіт було посвідчено. Виходячи із своєї девятирічної практики в якості нотаріуса, ставила ОСОБА_9 питання про те, чи розуміє, де вона, що робить, хто перед нею, якого року народження ОСОБА_9, який документ має бути складений, спілкувалась щодо змісту заповіту. Заповіт спочатку був їй прочитаний нотаріусом, а потім ОСОБА_9 сама читала і підписувала його. Ані найменшого сумніву в її адекватності в нотаріуса не виникло.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що є дільничим терапевтом 4-ої Хмельницької поліклініки і ОСОБА_9 була пацієнткою на її дільниці. Свідку відомо, що стан ОСОБА_9 на її вік був непоганий, разом з тим, вона перебувала на обліку по атеросклеротичних змінах, мала вікові хвороби, гіпертонічну хворобу, серцеву недостатність. Атеросклероз прогресував. Трохи забувала і трохи плуталась, важко ходила. Могла перепитати по кілька разів, хто свідок, як пити ліки. Чи зверталась ОСОБА_9 до психіатра, свідку невідомо.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та представників третіх осіб, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в позові відмовити з наступних мотивів.

Встановлено, що 9.07.2014 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким належні їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями № 66 по вул. Верейського в м. Хмельницький та належну до нього земельну ділянку, що розташована за цією ж адресою, заповіла ОСОБА_3, яка з 2009 року постійно проживала з ОСОБА_9 за вказаною адресою (без реєстрації). Заповіт був посвідчений нотаріально державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори ОСОБА_19

Зазначені обставини підтверджуються заповітом від 9.07.2014 року, довідкою про проживання, виданою Комітетом самоорганізації населення мікрорайону Ружична від 15.07.2014 року за вих. № 535, технічним паспортом на житловий будинок по вул. Верейського 66 на імя ОСОБА_9, свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок по вул. Верейського 66 на імя ОСОБА_9, державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ № 20171 від 07.11.2000 року, копії котрих наявні у справі.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

11.07.2014 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 220 від 11.07.2014 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 від 11.07.2014 року, свідоцтвом про поховання від 11.07.2014 року, копії котрих наявні у справі.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 442-2014 до майна померлої ОСОБА_9, заведеної Першою Хмельницькою держнотконторою, заяви на прийняття спадщини після її смерті подали: 15.07.2014 року - ОСОБА_3, 18.09.2014 року - ОСОБА_1, 25.09.2014 року - ОСОБА_8 та ОСОБА_20

В ході судового розгляду справи родинні відносини між позивачем та ОСОБА_9 документально належно підтверджені не були, так як актові записи про народження та шлюб ОСОБА_9 не збереглися, що вбачається з повідомлень Відділу ДРАЦСу Городоцького РУЮ від 13.01.2015 року, 14.03.2015 року, Відділу ДРАЦСу ГТУ у Хмельницькій області від 1.04.2015 року. У витягу з погосподарських книг виконавчого комітету Ружичнянської сільської ради Проскурівського району Камянець-Подільської області за 1944 1946 роки зазначено доньками ОСОБА_21 ОСОБА_22 (імя ОСОБА_22, а не ОСОБА_9), ОСОБА_23, ОСОБА_24 (імя у витягу та свідоцтві про народження ОСОБА_24, а не ОСОБА_1, як в подальших документах про зміну прізвища при одруженні та розірванні шлюбу, а також в паспорті позивача). Разом з тим, відповідачем не оспорюється та обставина, що позивач є рідною сестрою спадкодавиці.

У відповідності до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тих обставин, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, встановлено в судовому засіданні не було, оскільки належних доказів цих обставин позивачем не надано і в ході судового розгляду справи не здобуто.

Зокрема, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 288 від 17.04.2015 року, наданого на виконання ухвали суду про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9, зробити висновок про те, чи могла ОСОБА_9 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту на імя ОСОБА_3 9.07.2014 року, не вбачається можливим, оскільки записи та пояснення терапевта недостатньо інформативні для оцінки ступеня можливого інтелектуально-мнестичного зниження підекспертної, а покази сторін та свідків щодо психічного стану ОСОБА_9 суперечливі.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 486 від 30.10.2015 року, наданого на виконання ухвали суду про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9, дати відповідь на питання, чи усвідомлювала ОСОБА_9 значення своїх дій та чи могла вона керувати ними при складанні заповіту на імя ОСОБА_3, який був посвідчений нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 9.07.2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 1-1063, не представляється можливим з причин малоінформативності, неповноти записів у представленій медичній карті, їх вибіркового характеру, відсутності даних щодо динамічних спостережень за станом ОСОБА_9 за весь період часу, в тому числі у період часу, що цікавить суд, відсутності цих даних і у представлених на дослідження матеріалах цивільної справи.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому єдина зі свідків, яка була присутня саме в момент складання і посвідчення заповіту ОСОБА_9 нотаріус ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що можливість вільного волевиявлення ОСОБА_9 була ретельно нею перевірена шляхом постановки заповідачу питань та отримання від неї адекватних відповідей, і жодних сумнівів щодо її психічного стану у нотаріуса не виникло.

Решта свідків під час посвідчення оспорюваного заповіту присутні з ОСОБА_9 не були, тоді як для визначення дійсності правочину має значення саме момент його вчинення. За таких обставин, а також враховуючи суперечливий характер отриманих пояснень, показання свідків підставою для задоволення заявлених позовних вимог бути не можуть.

Із зазначених мотивів суд приходить до висновку, що позовні вимоги свого підтвердження належними доказами не знайшли, тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 59 61, 145, 212 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 1217, 1223, 1235, 1257, 1261 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи, котрі не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Перша Хмельницька державна нотаріальна контора) про визнання заповіту недійсним відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26.12.2014 року, діють до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя: