Рішення № 54335799, 11.12.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11462/15-ц

Провадження № 2/752/4762/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 грудня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Бурлака Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25.09.2007 року у розмірі 601 372 гривні 39 копійок та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 25.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K2HCAU01770065, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 16028, 94 доларів США, з терміном користування до 24.09.2014 року, а відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановленими договором. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, 25.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Позивач вказує на те, що божник та поручитель не виконують належним чином взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на 15.05.2015 року становить 29249,63 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 9277,61 доларів США, 6071,34 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2037,29 доларів США - нараховані комісії за користування кредитом, 11863,39 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2015 року складає 601372 гривні 39 копійок.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також їх представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили застосувати строки позовної давності. В обґрунтування заперечень зазначили про те, що банку стало відомо про порушення позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки ще у травні 2011 року, натомість ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом лише в липні 2015, тобто з пропуском строку позовної давності. До моменту звернення до суду з позовом, банк жодним чином не повідомляв про наявну заборгованість з 2011 року.

Вислухавши пояснення та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 25.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K2HCAU01770065.

Відповідно до Розділу 7 кредитного договору від 25.09.2007 року, банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 25.09.2007 року по 24.09.2014 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 22629 доларів США на наступні цілі: 15708 доларів США - для купівлі автомобіля, 6,79 доларів США - для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та у розмірі 6598 доларів США - для сплати страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 Договору, а також 157,08 доларів США - для сплати винагороди за надання фінансового інструменту, зі сплатою 0,76 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позичальник ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання сплачувати щомісячний платіж у сумі 309,64 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до умов договору, періодом сплати вважається період з 5 по 10 число кожного місяця.

Згідно п. 7.4 договору при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

При порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3, 7.5 договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

25.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № K2HCAU01770065/1, за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № K2HCAU01770065 від 25.09.2007 року. Згідно умов договору поруки, у випадку невиконання божником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Чинне законодавство розрізняє поняття «строк дії договору» та «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

З укладеного 25.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору вбачається, що сторони договору встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 5.1 договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 24 вересня 2014 року (пункт 7.1 договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - по 10 число кожного місяця (пункт 7.1 договору).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25.09.2007 року, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що станом на 15.05.2015 року року заборгованість відповідачів за кредитним договором 29 249,63 долари США, з яких: заборгованість за кредитом - 9277,61 доларів США, 6071,34 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2037,29 доларів США - нараховані комісії за користування кредитом, 11863,39 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2015 року складає 601372 гривні 39 копійок.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що сторони кредитного договору встановили строк виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Тобто, з аналізу вказаних вище норм закону вбачається, що початок перебігу строку позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії договору, скільки з певними моментами, які свідчать про порушення прав особи.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту, у зв'язку із чим з 11 жовтня 2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом лише у липні 2015 року.

Наведені обставини випливають з розрахунку заборгованості, а також підтверджені та не спростовані представником позивача у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що про порушення прав позивача, неналежне виконання зобов'язання відповідачами, банку стало відомо у жовтні 2011 року.

Суд також приймає до уваги той факт, що 24.05.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 складено та підписано акт про передачу ОСОБА_1 банку транспортного засобу марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, який був предметом застави за договором застави рухомого майна № K2HCAU01770065 від 25.09.2007 року, для реалізації транспортного засобу та погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, 24.05.2011 року ОСОБА_1 на ім'я представника ПАТ КБ «Приватбанк» видано довіреність на представництво інтересів останнього при реалізації транспортного засобу марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, з терміном дії до 24.05.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. за реєстровим номером 2979.

Як вбачається з довідки від 28.10.2015 року № 1156, виданої Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів м. Житомир, 28.09.2011 року транспортний засіб марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, що був 19.09.2007 року зареєстрований за ОСОБА_1, знятий з обліку, а 18.10.2011 року перереєстрований на нового власника.

За наведених обставин, суд надходить до висновку, що позивачу про порушення відповідачами його права стало відомо з 11 жовтня 2011 року, а тому трирічний строк для звернення до суду з даним позовом закінчився 11 жовтня 2014 року. Проте, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості лише у липні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 266 ЦК України, ст.ст. 3,4,10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя