Рішення № 54334383, 10.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1766/15-ц Головуючий у І інстанції Карпович В. Д.Провадження № 22-ц/780/6346/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 10.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Яруна Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він є власником земельної ділянки розміром 0, 2500 га по Гагаріна 15-а в с. Сотниківка Яготинського району, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, а його мати, відповідачка ОСОБА_3, є власницею суміжної земельної ділянки. Вказує, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою та знищила межові знаки на ній, у звязку із чим просить суд зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, відновити на ній межові знаки та стягнути з неї на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково, зобовязано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні його земельною ділянкою та відновити на ній межові знаки, а також стягнуто з відповідачки на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких: ОСОБА_2 просив його змінити у частині стягнення моральної шкоди, а ОСОБА_3, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції неповною мірою врахував глибину його немайнових втрат внаслідок дій позивачки, через що безпідставно ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн., у свою чергу ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої доводи, посилалася на те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, та не було доведено факту вчинення нею протиправних дій, які б змогли бути причиною моральних страждань позивача, через що вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливаютьіз встановлених обставин; 4) якаправова нормапідлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону рішення у повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачкою ОСОБА_3 як власницею суміжної земельної ділянки були порушені майнові права позивача ОСОБА_2 через знищення нею межових знаків на його ділянці, що призвело до немайнових втрат позивача, то у цьому випадку позовні вимоги щодо зобовязання відповідачки відновити межові знаки є обґрунтованими та підлягають задоволенню разом із стягненням з неї на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 0, 2500 га та будинку, які розташовані по вул. Гагаріна, 15-а, у с. Сотниківка, Яготинського району, Київської області (а. с. 12)

Суміжнимвласником земельної ділянки є відповідачка ОСОБА_3 Відповідно до акту встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та передачі на зберігання межових знаків від 28 травня 2015 року, ніяких претензій при встановленні зовнішньої межі сторонами заявлено не було. Межові знаки довготривалого зберігання, якими закріплено поворотні точки межі земельної ділянки в кількості 9 штук, встановлені на місцевості, предявлені землекористувачу ОСОБА_2 та передані йому на зберігання (а. с. 14).

Після проведення всіх вищезазначених робіт, позивач як власник земельної ділянки огородив парканом свою земельну ділянку від земельної ділянки ОСОБА_3, однак у подальшому відповідачка зруйнувала паркан і в порушення норм земельного законодавства знесла встановлені межові знаки, які були встановлені та передані позивачу на зберігання на підставі розробленої технічної документації. Дані обставини підтверджується актом від 01 жовтня 2015 року виконаного ФОП ОСОБА_4 в присутності інженера-геодезиста ОСОБА_5 та сторін у даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 49)

З даного акту також вбачається, що межові знаки, які були встановлені ОСОБА_2 на його земельній ділянці площею 0,2500 га у кількості 9 штук були знищені відповідачкою.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-якихпорушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про зобовязання ОСОБА_3 відновити на земельній ділянці позивача знищені нею межові знаки, оскільки такі вимоги підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Крім того, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи дану справу та стягуючи з відповідачки на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, суд першої інстанції не врахував вказаних вище норм чинного законодавства, крім того позивач не обґрунтував наявності загальних підстав для відшкодування моральної шкоди, доказів її заподіяння діямивідповідачки, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надав, підтвердження обставин заподіяння моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку не зазначив, тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а у решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: