Ухвала суду № 54332706, 09.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р.Справа № 554/10848/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 31.08.2015р. по справі № 554/10848/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві

про визнання протиправними та скасування рішення, а також забов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 31.08.2015р. позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання протиправним та скасування рішення, а також забов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнатно протиправним та скасовано рішення колегіального органу з призначення пенсії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві №229 від 12 березня 2015 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві зарахувати позивачу ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», період проходження ним військової служби у Збройних Силах України в період з 01 серпня 1989 року до 21 листопада 2001 року, тобто 12 років 03 місяці 20 днів та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення з 06 березня 2015 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме приписи ст. 46-1, 50-1, 56 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано того факту, що загальний стаж за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» менший, ніж визначений законодавством, а тому відмова УПФУ Октябрського району в м. Полтаві в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 вказаного закону є законною та обґрунтованою.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.03.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФУ Октябрського району в м. Полтаві із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням УПФУ Октябрського району в м. Полтаві №229 від 12.03.2015 року у задоволенні було відмовлено з посиланням на відсутність у заявника необхідного загального стажу роботи за вислугою років.

Не погодившись із рішенням УПФУ Октябрського району в м. Полтаві №229 від 12.03.2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та приписів статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обовязок i військову службу» та ст. 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 проходив строкову військову службу на посаді курсанта Донецького вищого військового училища інженерних військ і військ зв'язку з 01.08.1989 року по 28.07.1993 року, а також військову службу на командних посадах у Збройних Силах України з 28.07.1993 року по 21.11.2001 року, про свідчить витяг із послужного списку особової справи (а.с.11).

Під час проходження військової служби у ЗС України 08.02.2001р. закінчив навчання в Національній юридичній Академії ім. Я.Мудрого та 21.11.2001р. наказом Міністра Оборони України "027 відряджений для подальшого проходження військової служби до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

З 21.11.2001р. по 10.07.20012р. позивач проходив військову службу на слідчо-прокурорських посадах у військовій прокуратурі Житомирського гарнізону Північного регіону України, військовій прокуратурі Центрального регіону України, військовій прокуратурі Черкаського гарнізону Центрального регіону України та військовій прокуратурі Полтавського гарнізону Центрального регіону України.

Наказом Міністра Оборони України № 551 від 10.07.2012р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за п. "г"( у зв'язку із скороченням штатів). (а.с.12).

З 10.07.2012р. по 06.03.2016 позивач працював на посаді Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

06.03.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФУ Октябрського району в м. Полтаві із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Як свідчать матеріали справи, приймаючи рішення №229 від 12.03.2015 року про відмову в задоволенні заяви про призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»., УПФУ Октябрського району в м. Полтавіу не було зараховано до вислуги років позивача, яка надає право на пенсію, період проходження військової служби у Збройних Силах України з 01.08.1989р. по 21.11.2001р., а саме 12 років 03 місяці 20 днів.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час виникнення спірних відносин) прокурори і слідчі за наявності на день звернення вислуги років не менше, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.

Зокрема, Законом СРСР від 12 липня 1967 року "Про загальний військовий обов'язок" і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року N 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінет Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право прокурорам і слідчим на пенсію за вислугою років, колегія суддів виходить із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат. Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання, зокрема є: Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Закон України "Про прокуратуру".

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугою років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена, зокрема: спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям", Законом України "Про пенсійне забезпечення", постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тощо.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення прокурорам і слідчим пенсій за вислугою років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Оскільки позивач проходив військову службу, в тому числі строкову із 01.08.1989 року по 21.11.2001 року, тобто до уведення в дію чинної редакції статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законодавства, які діяли на зазначений період часу, що узгоджується із засадами верховенства права, в тому числі юридичної визначеності.

Так, Закон СРСР від 12.07.1967р. «Про загальний військовий обов'язок», що діяв на час зарахування позивача на військову службу (1989 рік) не розділяв військову службу на строкову та військову.

Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обовязок i військову службу» та статтею 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 100 Закону України „Про пенсійне забезпечення" визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.

Чинною ч.1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З огляду на вимоги необхідності дотримання державою відповідної «якості законів», засад «юридичної визначеності» та недопустимості зворотної дії законів у часі, до тлумачення правових норм, які неоднозначно сприймаються та за відсутності обовязкових правових позицій щодо правовідносин Верховного та Конституційного Судів України, слід застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для людини, що узгоджується із вимогами ст.8,62 Конституції України, ст.2 КАС України.

Указані вище вимоги щодо необхідності зарахування часу попереднього проходження військової служби громадянами до стажу роботи за подальшою спеціальністю не суперечать самій суті визначення пільгового стажу для прокурорських працівників, зважаючи на подібність критеріїв щодо указаних видів діяльності та законодавчо прямо не обмежуються можливістю їх врахування при застосуванні статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» для прокурорів і слідчих.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, зазначеними в постанові від 05.02.2008 року по справі № 08/03.

Отже, на підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що час проходження військової служби у Збройних Силах України в період з 01.08.1989р. по 21.11.2001р. включно, а саме 12 років 03 місяці 20 днів, повинен бути зарахований до 22-річного стажу роботи ОСОБА_1,

Таким чином, позивач має необхідний для призначення пенсії стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення УПФУ в Октябрському районі в м. Полтаві № 229 від 12.03.2015 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», суперечить вимогам діючого законодавства, та є таким, що порушує право позивача на пенсію.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що загальний стаж за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у позивача менший, ніж визначений законодавством, є безпідставними через суб'єктивне помилкове тлумачення положень діючого законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 31.08.2015р. по справі № 554/10848/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2015 р.