Постанова № 54332096, 11.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 грудня 2015 року 15 год. 10 хв. № 826/22820/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21 травня 2015 року №0000591701 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не ґрунтуються на фактичних обставинах. Корпоративні права придбані позивачем на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Екосіпан" за плату, що становить 2939985,76 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та спростовує твердження контролюючого органу про отримання платником податків доходу як додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих корпоративних прав, що у грошовому еквіваленті становить 24458637,74 грн. (придбання корпоративних прав вартістю 27398623,50 грн. відбулося за 2939985,76 грн.). При цьому, корпоративні права не отримані позивачем безоплатно, а придбані за оплатним договором купівлі-продажу. Операція із придбання фізичною особою корпоративних прав у статутному капіталі товариства за ціною, нижчою номінальної вартості цієї частки, що зазначена у статуті товариства, не підлягає декларуванню. Витрати на придбання інвестиційного активу враховуються при визначенні інвестиційного прибутку/збитку при відчуженні цього активу у періоді, в якому така операція буде мати місце. Це буде відображено у відповідній річній податковій декларації.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 30 березня по 03 квітня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 10 квітня 2015 року складено акт перевірки №1640/26-58-17-01-17-НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків - позивачем за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивач отримала та не задекларувала дохід у вигляді вартості безоплатно отриманої частки у статутному капіталі, у розмірі 24458637,74 грн.

На підставі акту перевірки, 21 травня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4157739,02 грн. за основним платежем та у розмірі 1039604,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення залишено без змін.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 1.1 ст. 1, пп. 14.1.13, пп. 14.1.71, пп. 14.1.90, пп. 14.1.202, пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.2.2, пп. 170.2.3, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці 1 п. 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно з п.п. 179.1, 179.7 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем у 2013 році придбано 9,09% статутного капіталу ТОВ "Екосіпан" у ОСОБА_2.

Зокрема, як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 09 серпня 2013 року між ОСОБА_2, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу частини частки у статному капіталі ТОВ "Екосіпан" №830 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю частину належної йому на праві власності частки у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ "Екосіпан" у розмірі 9,09% від всього статутного капіталу, а покупець зобов'язується прийняти визначену частину частки у статутному капіталі ТОВ "Екосіпан" і сплатити за неї певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 3, 5 договору, частина належної продавцю частки у розмірі 9,09% від всього статутного капіталу ТОВ "Екосіпан", що підлягає продажу за договором на користь покупця, у грошовому еквіваленті становить 27398623,50 грн.

Сторони домовилися, що продаж вказаної частини частки у статутному капіталі 27398623,50 грн. за договором вчиняється за суму 2939985,76 грн.

В акті перевірки міститься висновок відповідача про те, що у 2013 році позивачем отримано дохід у вигляді безоплатно отриманої частини частки у статному капіталі ТОВ "Екосіпан".

Поряд з цим, такий висновок відповідача, за переконанням суду, є необґрунтованим та безпідставним.

Зокрема, при здійсненні купівлі частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Екосіпан" позивачем здійснена фінансова інвестиція та у неї, як у платника податку, не виникли доходи, інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток, а виникли витрати на придбання інвестиційного активу.

Операція з придбання інвестиційного активу окремо не підлягає відображенню у декларації про майновий стан та доходи фізичної особи.

Продаж корпоративних прав у 2013 році позивачем не здійснювався. Об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб від операції з купівлі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) товариства не виник, а тому така операція не підлягала декларуванню.

При цьому, витрати на придбання інвестиційного активу повинні бути враховані позивачем при визначенні інвестиційного прибутку/збитку при відчуженні цього активу в періоді, в якому така операція буде мати місце, що і буде відображено у відповідній річній податковій декларації.

Виходячи із вищевикладених норм ПК України, суд вважає, що корпоративні права не є товаром, а тому на них не поширюється дія п. 164.2 ст. 164 ПК України і правила визначення звичайної ціни.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2015 року К/800/30153/15.

Виходячи зі змісту ст.ст. 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відповідачем здійснено протиправно, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21 травня 2015 року №0000591701.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 6090,00 грн. (шість тисяч дев'яносто гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39471390).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин