Ухвала суду № 54331716, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19030/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грід» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Компанія Грід» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001972204 та № 0001982204 від 26.03.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Алвор» за період із 01.10.2013 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт перевірки № 188/26-54-22-04/35735684 від 20.02.2015.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем п. 137.10 ст. 137, з урахуванням п. п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 96153,00 грн, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за 2013 рік, на загальну суму 65878,00 грн, а також необхідність включення до рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування» декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 696269,00 грн.

За результатами оскарження висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень у досудовому (адміністративному) порядку, їх залишено без змін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Алвор».

Щодо відносин із ТОВ «Алвор»:

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок відповідача про заниження задекларованого позивачем показника рядку 03 ІД «Інші доходи» декларації з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 442877,00 грн, що мала наслідком заниження об'єкта оподаткування на не задекларовану позивачем суму, що на думку відповідача, призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 96153,00 грн та до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 65878,00 грн за 2013 рік при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Алвор».

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2013 між позивачем (продавець) та ТОВ «Алвор» (покупець) укладено договір поставки № 35-13, на підставі якого покупцю реалізовано товар загальною вартістю 531 452,48 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи: податкові накладні № 45 від 08.10.2013, № 80 від 18.10.2013, № 114 від 28.10.2013, № 119 від 30.10.2013, № 12 від 06.11.2013, № 13 від 06.11.2013, № 40 від 12.11.2013, № 74 від 22.11.2013, № 77 від 22.11.2013, № 55 від 13.12.2013, № 54 від 13.12.2013, № 56 від 13.12.2013, № 59 від 16.12.2013, № 70 від 19.12.2013, № 60 від 16.12.2013, № 75 від 19.12.2013, № 76 від 19.12.2013; видаткові накладні № 781 від 08.10.2013, № 818 від 18.10.2013, № 852 від 28.10.2013, № 859 від 30.10.2013, № 879 від 06.11.2013, № 880 від 06.11.2013, № 905 від 12.11.2013, № 936 від 22.11.2013, № 939 від 22.11.2013; накладні на повернення товару № 44 від 13.12.2013, № 43 від 13.12.2013, № 45 від 13.12.2013, № 46 від 16.12.2013, № 48 від 19.12.2013, № 47 від 16.12.2013, № 49 від 19.12.2013, № 50 від 19.12.2013.

Податкові накладні складені відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, в редакції чинній на дату складання документу та Наказу МФ України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

Заборгованість ТОВ «Алвор» за придбаний товар перед позивачем відсутня, розрахунки проведено повністю, що підтверджується банківськими виписками.

На підтвердження розрахунку між позивачем та ТОВ «Алвор» надано банківські виписки від 18.10.2013 на суму 22081,00 грн, від 15.11.2013 року на суму 29850,00 грн, від 09.12.2013 на суму 55 800,00 грн, від 11.12.2013 на суму 50 000,00 грн, від 17.03.2014 на суму 110000,00 грн, від 19.05.2014 на суму 63721,48 грн. Всього на загальну суму 531 452,48 грн.

Відповідач в акті перевірки не ставив під сумнів відповідність первинних документів позивача вимогам законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано відповідачем, що вище зазначена операція з постачання товарів відображена позивачем у податковій звітності, що підтверджується матеріалами справи.

Товари, які реалізовані позивачем ТОВ «Алвор», імпортовані позивачем відповідно до контракту № 12/12-1-UA від 01.12.2012, укладеного із компанією «Aurora International Holdings Limited», що підтверджується митними деклараціями та інвойсами.

Таким чином, позивач передав товар ТОВ «Алвор» згідно видаткових накладних та здійснив всі необхідні дії щодо відображення відповідних господарських операцій у власному бухгалтерському та податковому обліку. За результатами отримання доходу від продажу товару здійснив нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та врахував операції з ТОВ «Алвор» при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств. Тобто, позивач належним чином виконав свій обов'язок як платник податку. Відбулися зміни майнового стану позивача, так товариство отримало дохід у сумі вартості реалізованого товару та збільшило витрати на суму собівартості реалізованих товарів.

ТОВ «Алвор» на момент здійснення господарських операцій зареєстроване як суб'єкт господарювання та як платник ПДВ.

Однак, відповідач вважає, що складені документи між позивачем та ТОВ «Алвор» не можуть бути відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, оскільки вони оформлені за безтоварними операціями, а грошові кошти, що надійшли від ТОВ «Алвор» на рахунок позивача є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідачем даний висновок зроблено на підставі того, що ТОВ «Алвор» немає складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Кількість працюючих - 1 особа. В ході проведення зустрічної звірки не встановлено фактів взаємовідносин (передачі товарів/послуг) між ТОВ «Алвор» та його контрагентами.

Однак, зазначені в акті перевірки висновки відповідача щодо статусу ТОВ «Алвор» як суб'єкта господарювання не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях і даних зустрічної звірки, яка в силу ПК України не може впливати на вирішення питання щодо реальності відносин між позивачем та ТОВ «Алвор».

Щодо матеріально-технічної бази контрагента позивача, то ТОВ «Алвор» у взаємовідносинах з позивачем виступає як покупець, а не продавець, а тому посилання відповідача на відсутність складських приміщень чи відповідної матеріально-технічної бази є безпідставними, оскільки ТОВ «Алвор» може виконувати роль посередника та продавати придбаний товар навіть без відповідних складських приміщень.

Відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару, за наявності інших належних первинних документів, не може бути самостійною підставою для висновку відповідача про безтоварний характер господарських операцій. Також, відповідно до п. 2.5 Договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Алвор» № 35-13 від 01.10.2013 поставка товару здійснюється силами покупця, тобто позивач не приймав участі в організації перевезення товару, а тому не зобов'язаний доводити факт транспортування товару, що здійснювалось покупцем.

Товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товару, а тому її відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські операції між ТОВ «Алвор» та позивачем не позбавлені розумної економічної мети та спрямовані на отримання прибутку позивачем і супроводжувались реальним рухом товару.

Відповідачем не враховано те, що позивач у взаємовідносинах з ТОВ «Алвор» є продавцем, який за результатами продажу належного йому товару отримав дохід у вигляді грошових коштів від ТОВ «Алвор», що підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача, тобто в діях позивача наявне бажання отримати від взаємовідносин з контрагентом економічну вигоду, що відповідачем не спростовано та не доведено протилежного.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що чинним законодавством не встановлено обов'язку для платника податків здійснювати перевірку контрагентів, зокрема їхнього знаходження, матеріально-технічної бази, кількості працівників тощо. Крім того, висновки відповідача щодо контрагентів позивача, в тому числі ТОВ «Алвор», що викладені в акті перевірки, є оціночними щодо контрагентів позивача, а не самого позивача, тому не можуть впливати на позивача, який не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Щодо посилання відповідача на суму коштів, яка отримана позивачем від ТОВ «Альвар» у розмірі 442877,00 грн як безповоротна фінансова допомога, не відповідає дійсним обставинам справи та не може бути обґрунтованою, оскільки в розумінні п. 137.10 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Як встановлено судом, позивач не отримував безповоротної фінансової допомоги від контрагента, а отже у відповідача відсутні докази та правові підстави відносити суми коштів, що надходили від ТОВ «Алвар», на рахунок позивача до безповоротної фінансової допомоги.

Щодо відносин із ТОВ «ТД Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД»:

Підставою для висновку відповідача стосовно необхідності включення позивачем до рядка 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» декларації з податку на прибуток за 2014 року у розмірі 696269,00 грн став висновок відповідача, що відповідно оборотно-сальдовим відомостям бухгалтерського обліку по рахунку 281 «Товари на складі» товари, що нібито, відвантажені позивачем контрагентам: ТОВ «ТД Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД», списані невстановленими особами, а отже відповідач дійшов висновку, що дохідна частина, яка повинна бути відображена у декларації з податку на прибуток за 2014 рік, повинна бути збільшена на суму 696269,00 грн.

Дані висновки здійснені, виходячи із доводів відповідача про те що господарські операції позивача з контрагентами носять безтоварний характер.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2014 між позивачем та ТОВ «Сі Ай ЛТД» укладено договір купівлі-продажу № 14-04, за умовами якого позивачем продано ТОВ «Сі Ай ЛТД» товар на загальну суму 329 037,20 грн, у тому числі ПДВ - 54839,53 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні/накладна на повернення товару № 192 від 12.02.2014 на суму 65390,70 грн, № 210 від 18.02.2014 на суму 124856,30 грн, № 213 від 25.02.2014 на суму 35 414,52 грн, від 05.03.2014 на суму 48250,80 грн, № 237 від 12.03.2014 на суму 55 124,88 грн. Всього на загальну суму 329 037,20 грн.

Факт оплати за договором підтверджується банківськими виписками від 13.02.2014 на суму 160000,00 грн та від 07.04.2014 на суму 169037,20 грн. Загальна суму за договором становить 329037,20 грн.

Між позивачем та ТОВ «ТД Мікотек» 03.12.2013 укладено договір купівлі-продажу № 40-13.

На виконання умов договору позивачем продано ТОВ «Мікотек» товар загальною вартістю 884958,20 грн, у тому числі ПДВ - 147 493,03 грн.

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними/накладними на повернення товару № 948 від 13.12.2013 на суму 89764,76 грн, № 997 від 13.12.2013 на суму 70 617,72 грн, № 1000 від 13.12.2013 на суму 51999,66 грн, № 1004 від 17.12.2013 на суму 36 135,30 грн, № 1029 від 20.12.2013 на суму 123463,02 грн, № 1038 від 23.12.2013 на суму 89 796,60 грн, № 1045 від 25.12.2013 на суму 89481,06 грн, № 23 від 14.01.2014 на суму 172324,08 грн, № 27 від 14.01.2014 на суму 161376,00 грн. Всього загальна сума становить 884 958,20 грн.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки від 25.12.2013 на суму 120000,00 грн, від 13.01.2014 на суму 100 000,00 грн, від 21.01.2014 на суму 393592,00 грн, від 23.01.2014 на суму 271366,20 грн. Всього - на суму 884958,20 грн.

Між позивачем та ТОВ «Кью Трейд» 06.02.2014 укладено договір купівлі-продажу № 14-03, відповідно якого позивачем передано ТОВ «Кью Трейд» товар на загальну суму 172785,20 грн., у тому числі ПДВ - 28 797,53 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні/накладні на повернення № 209 від 18.02.2014 на суму 85471,76 грн, № 232 від 05.03.2014 на суму 40 586,10 грн, № 236 від 11.03.2014 на суму 46 727,34 грн. Всього виписано на суму 172785,20 грн.

Фактом оплати договору слугують банківські виписки від 13.02.2014 на суму 70000,00 грн, від 11.04.2014 року на суму 35000,00 грн, від 21.05.2014 на суму 67785,20 грн. Всього банківських виписок на суму 172785,20 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що товар, реалізований позивачем контрагентам, імпортується позивачем до України на підставі контрактів: № 12/12-1-UA від 01.12.2012, укладеного з Aurora International Holdings Limited; № 07-13 СZ від 20.07.2013, укладеного з Verto-Plus A.S.; від 01.12.2013 з Home Impex Trading Limited Liability Company, що підтверджується митними деклараціями та інвойсами.

Таким чином, про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД» свідчать належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують рух товару від продавця до покупця та грошових коштів від покупця до продавця, зокрема видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки порахунках позивача, а також митні декларації на поставку товару позивачем, який і було реалізовано ТОВ «ТД Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД», та оборотньо-сальдові відомості по рахунку 281 «Товари на складі» (по рахунку здійснюється облік руху та наявності товарів, що знаходяться на складах), по рахунку 361 «Розрахунки вітчизняними покупцями» (по дебету рахунку 36 відображається договірна ціна реалізованої продукції, а по кредиту - оплата покупцями заборгованості за придбаними товарами) та по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» (по рахунку відображається собівартість реалізованих товарів), що підтверджують рух товару та грошових коштів в бухгалтерському обліку позивача.

З урахуванням вищевикладеного, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є такими, що не відповідають дійсності, а доводи відповідача про відкрите кримінальне провадження щодо посадових осіб контрагентів позивача (ТОВ «ТД Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД») жодним чином не свідчать про те, що саме господарські операції, які досліджувались відповідачем, є безтоварними. Відсутність матеріальної бази, складів, торгових приміщень та інша інформація, на якій ґрунтуються висновки відповідача, не підтверджена належними доказами (до прикладу рішеннями суду), а тому є припущенням. Відсутність у контрагентів позивача належної матеріально-технічної бази та наявність вищезазначеного кримінального провадження не свідчить про те, що товар такими підприємствами не могло бути придбано та реалізовано третім особам та жодним чином не підтверджує ту обставину, що позивач не реалізував товар ТОВ «ТД Мікотек», ТОВ «Кью Трейд», ТОВ «Сі Ай ЛТД».

Посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів позивача не є джерелом інформації про певні обставини та не можуть вважатися безумовним доказом у адміністративній справі.

Встановлення певних фактів у ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі, та без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення та може оцінюватися судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною четвертою ст. 72 КАС України передбачена можливість використання, як доказ у адміністративній справі, вироку суду у кримінальному провадженні чи постанови суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до чинної на час подання апеляційної скарги редакції Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3 927 грн.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір у розмірі 3 927 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 15.12.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.