Ухвала суду № 54331705, 07.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/1347/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 20.03.2014 №330, яким накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»; від 21.03.2014 №53 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді начальника відділу дільничних інспекторів міліції Чернігівського міського відділу внутрішніх справ УМВС України в Чернігівській області у званні майора міліції;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.03.2014 по день поновлення на роботі.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2015 року зазначені рішення судів скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 17.09.1996 по 21.03.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Чернігівській області.

Також судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2014 та 20.02.2014 під час перевірки службової діяльності працівників ЧМВ УМВС України в Чернігівській області начальником СКЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_3 було виявлено факти відсутності на робочому місці начальника ВДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_2, про що було складено відповідні акти.

Про виявлені факти відсутності позивача на службі, підполковник міліції ОСОБА_3 рапортами від 19.02.2014 та від 20.02.2014 доповів начальнику ЧМВ УМВС України в Чернігівській області.

За вказаними фактами, наказом начальника ЧМВ УМВС Чернігівської області від 25.02.2014 № 213 було призначено службове розслідування.

Висновком службового розслідування за фактом відсутності на робочому місці начальника ВДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_2 від 03.03.2014, затвердженим 03.03.2014 начальником ЧМВ УМВС України в Чернігівській області підполковником міліції ОСОБА_4, службове розслідування було припинено, факти безпідставного невиходу на службу 19.02.2014 та 20.02.2014 визнано такими, що знайшли своє підтвердження. Начальником ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_4 прийнято рішення вийти з клопотанням до в.о. начальника УМВС України в Чернігівській області про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 20.03.2014 №330 за грубе порушення трудової дисципліни, неналежне виконання посадових обов'язків, порушення вимог ст.ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, в частині відсутності на службі без поважних причин (вчинення прогулів) з 19 по 20 лютого 2014 року, начальника ВДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС України за пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Наказом УМВС України в Чернігівській області по особовому складу від 21.03.2014 року №53о/с позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставах пп. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 08.05.2014 № 107 о/с внесено зміни до наказу УМВС України в Чернігівській області від 21.03.2014 № 53 о/с в частині дати звільнення з 25.03.2014.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).

Зокрема, відповідно до пп. «є» п. 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Закон №3460-IV) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої статті 5 вказаного Закону за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Закону №3460-IV передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу, дотримуватися норм професійної та службової етики, берегти державну таємницю, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень.

Згідно частини третьої та четвертої статті 8 Закону начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Відповідно до статті 12 Закону №3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 вказаного Закону передбачений Порядок накладення дисциплінарного стягнення який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, в ході службового розслідування опитано ряд працівників ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, які в своїх поясненнях вказали, що не бачили позивача на робочому місці 19.02.2014 та 20.02.2014.

Зокрема, опитаний безпосередній начальник ОСОБА_2 - заступник начальника відділу - начальник МГБ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області майор міліції ОСОБА_6, повідомив, що про відсутність на робочому місці 19.02.2014 та 20.02.2014 позивач його не повідомляв та на телефонний зв'язок не виходив, ніяких завдань пов'язаних з виконанням службових обов'язків поза межами відділу майор міліції ОСОБА_6 йому не надавав.

Щодо відсутності позивача на службі 19.02.2014, то опитаний помічник начальника міського відділу-оперативний черговий ЧЧ ЧMB УМВС України в Чернігівській області майор міліції ОСОБА_7 пояснив, що 19.02.2014 ОСОБА_2 про підстави відсутності на службі до ЧЧ ЧMB УМВС України в Чернігівській області не повідомляв та на телефонний зв'язок не виходив.

Щодо відсутності на службі майора міліції ОСОБА_2 20.02.2014 опитаний помічник начальника міського відділу-оперативний черговий ЧЧ ЧMB УМВС України в Чернігівській області старший лейтенант міліції ОСОБА_8 надав аналогічні з майором міліції ОСОБА_7 пояснення та додав, що майор міліції ОСОБА_2 близько о 17:00 год. 20.02.2014 з'явився до ЧMB УМВС України в Чернігівській області.

Відповідно до довідки ЧMB УМВС України в Чернігівській області від 28.02.2014 позивач 19.02.2014 та 20.02.2014 до чергової частини штабу (на правах сектору) ЧMB УМВС України в Чернігівській області з приводу своєї відсутності на роботі не телефонував та будь-яка інша інформація з даного приводу не надходила.

Згідно довідки сектору кадрового забезпечення ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 25.02.2014 будь-якої інформації про перебування на лікарняному майора міліції ОСОБА_2 19.02.2014 та 20.02.2014 керівництву ЧМВ УМВС України в Чернігівській області не надходило. У зазначений період у відпустці останній не перебував.

Відповідно до довідки наданої сектором медичного забезпечення УМВС України в Чернігівській області від 28.02.2014 № 18/197 майор міліції ОСОБА_2 19.02.2014 та 20.02.2014 за медичною допомогою не звертався.

В ході службового розслідування, в своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що 19.02.2014 знаходився за місцем дислокації в м. Чернігові, вирішував питання щодо станцій радіозв'язку - їздив по магазинам, інтернет-магазинам, шукав місця продажу станцій радіозв'язку на роботі по мережі «Інтернет», які саме відвідував магазини позивач не пам'ятає, а 20.02.2014 вирішував питання щодо переходу до іншого підрозділу в м. Чернігові.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріалами службового розслідування вказана інформація щодо вирішення позивачем тих чи інших службових питань не підтвердилась.

Також, позивач зазначає, що 19.02.2014 у другій половині дня, виконуючи свої безпосередні обов'язки, він також здійснював вибіркову перевірку несення служби окремим дільничними пунктами міліції, зокрема №6, №7 та №9, що підтверджується відповідними записами в журналах про перевірку організації роботи дільничного інспектора міліції, де відображено факт та напрямки здійсненої перевірки. На підтвердження даного факту ним до касаційної скарги були надані пояснення, в яких інспектором ОСОБА_12 зазначено, що рапорт від 16.05.2014 ним написаний під впливом колишнього керівництва ЧМВ, а позивач 19.02.2014 близько 16:00 год. приїжджав до нього, до дільничного пункту та проводив перевірку до 18:00 год.

Проте, в рапортах старших дільничних інспекторів ВДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_15, інспектори доповіли про те, що в кінці лютого 2014 року начальник ВДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2 наказав передати йому паспорти дільниць ДПМ №6, №7 №9 та повернув їх через 2 дні з датою перевірки за 19.02.2014, а також сказав, щоб вони написали відповідні пояснення для службового розслідування.

Під час розгляду справи судом першої інстанції у якості свідків були допитані ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Так, ОСОБА_10 пояснив, що 19.02.2014 близько о 12:00 год. заїжджав до відділу ДІМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з метою працевлаштування. Біля робочого кабінету зустрів позивача з яким мав коротку розмову.

Згідно показань свідка ОСОБА_9 позивач зранку 20.02.2014 знаходився в УДСО в Чернігівській області з рапортом про переведення в управління. Стосовно даного питання ОСОБА_2 хотів поговорити з керівником - ОСОБА_11; перед обідом позивач заходив безпосередньо в кабінет свідка.

Свідок ОСОБА_11 подробиць 20.02.2014 не пам'ятає, але зазначив, що позивач дійсно заходив до нього з рапортом на переведення, проте не пам'ятає чи був він завізований безпосереднім керівником позивача та чи містив всі відповідні підписи. Крім того, свідок пояснив, що 19-20 лютого 2014 року ДСО відповідно до укладеного договору на платній основі забезпечувало охорону Чернігівської обласної адміністрації тому він, як керівник безпосередньо здійснював контроль за виконанням даного обов'язку, у зв'язку з особливим порядком ведення служби в ці дні. Саме тому, ОСОБА_11 вказав, що точно не пам'ятає в який саме час він був присутній на своєму безпосередньому робочому місті, а коли перебував на об'єкті охорони.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що свідком ОСОБА_10 підтверджено знаходження позивача 19.02.2014 на робочому місці близько 12:00 год. Виконання посадових обов'язків в інший час ніким зі свідків не підтверджено. Свої пояснення від 08.08.2014 ОСОБА_12 під присягою суду не підтверджено, оскільки він не з'явився в судове засідання. Крім того, ОСОБА_12 в поясненнях зазначено, що позивач знаходився у нього на дільниці з 16:00 год. до 18:00 год., а згідно пояснень позивача та журналів про перевірку організації роботи дільничного інспекторів міліції, позивач в цей час проводив перевірку інших дільниць, про що свідчать відмітки часу.

В своїх поясненнях щодо обґрунтованої відсутності на робочому місці до 12:00 год. 19.02.2014 позивач зазначив про те, що ним вирішувались питання щодо станцій радіозв'язку, так як від цього залежала організація роботи його підрозділу; керівництво про відсутність не повідомляв.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтованого не прийняв до уваги вказані пояснення, оскільки до функціональних обов'язків позивача не входить вирішення питання матеріально-технічного забезпечення підпорядкованого відділу, отже для виконання подібних доручень ОСОБА_2 мав отримати окремий наказ безпосереднього керівника (усний або письмовий). Проте, від своїх безпосередніх начальників МГБ ЧMB УМВС України в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_6, начальника ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_4 ніяких завдань, пов'язаних із перебуванням поза межами відділу, та дозволу відлучатися позивач не отримував.

Відповідно, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач був відсутній на робочому місці 19.02.2014 до та після 12:00 год. без поважних причин.

Щодо відсутності на службі позивача 20.02.2014, то свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 підтвердили перебування позивача в приміщенні ДСО для вирішення питання про переведення. Стосовно правомірності свого перебування позивач посилається на наявність візи керівника в рапорті на переведення.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, що нормативними актами чітко визначено процедуру переведення, відповідно якої для цього він мав лише написати рапорт. Подальше вирішення даного питання відбувається уповноваженим на те відділом, а не особисто позивачем в робочий час.

Про необхідність отримати вільний від виконання функціональних обов'язків час у зв'язку із необхідністю співбесіди (або іншого) у запропонованому для подальшого проходження служби підрозділі, позивач мав би поставити до відома безпосереднього керівника. Проте, як свідчать пояснення самого позивача, він про такі дії нікого не попередив, а проходження співбесід, в якості кандидата на вакантні посади, для подальшого працевлаштування без отримання відповідного вільного від роботи часу та без повідомлення безпосереднього роботодавця (уповноваженого органу) - є відсутністю на роботі без поважних причин, тобто прогулом.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані позивачем обставини не доводять поважність причин відсутності на робочому місці більше трьох годин безперервно впродовж двох діб та поважність неповідомлення а ні безпосереднього керівника, а ні чергової частини про місце перебування та обставини зайнятості.

Щодо проведення атестації при прийнятті рішення про звільнення позивача з ОВС України суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Так, в матеріалах справи наявні наказ про оновлення складу атестаційної комісії ЧМВ УМВС області та організацію її роботи від 14.01.2014 №42, витяг з протоколу зсідання атестаційної комісії ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 19.03.2014 №6 та атестаційний лист за період жовтень 2013 - березень 2014 років, затверджений начальником Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області полковником міліції ОСОБА_4, зміст якого був доведений до позивача, однак від підпису він відмовився.

Згідно результатів атестування комісія дійшла висновку, що начальник ВДІМ ЧМВ УМВС України у Чернігівській області ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та має бути звільнений з ОВС України.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 р. №181 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 р. за №559/10839) атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду (крім випадків переміщення за особистим проханням та за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії) і звільненні з органів внутрішніх справ (крім випадків звільнення за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров'я, за власним бажанням та у зв'язку з переходом на роботу до інших органів виконавчої влади). Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ України.

Дана норма кореспондується з пунктом 48 Положення №114, відповідно до якого атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку. Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ.

Згідно пункту 4.10 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України позачерговому атестуванню не підлягають працівники органів і підрозділів внутрішніх справ, строк попередньої атестації яких не перевищує одного року, крім випадків, коли працівнику попереднім атестуванням установлено конкретний термін для усунення недоліків.

Відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що оскільки з часу проведення попередньої атестації позивача не пройшов рік (в даному випадку жовтень 2013 року), тому при звільненні позивача її повторне проведення не було обов'язковим.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що ні Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено, що рішення про звільнення за порушення дисципліни приймається виключно на підставі висновку атестаційної комісії. Звільнення особи за наслідками атестації є лише однією з підстав для звільнення особи за порушення дисципліни, а не обов'язковою умовою такого звільнення.

Крім того, згідно пункту 4.16 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України у разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з часу оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім'я прямого начальника. Рапорти підлягають розгляду у місячний термін з дня подання.

Проте, як в матеріалах справи, так і в судових засіданнях позивачем не зазначалось про те, що він скористався своїм законним правом на оскарження атестаційного висновку.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на момент звільнення позивача з ОВС він був членом Первинної профспілкової організації ЧМВ атестованих працівників ОВС України та сплачував відповідні членські внески, проте згода профспілки на звільнення позивача, як того вимагає законодавство, не була отримана.

Згідно матеріалів справи, ЧМВ УМВС України в Чернігівській області зроблено запит до профспілкового комітету, з метою отримання погодження про звільнення ОСОБА_2 або відмови в такому погодженні.

Листом від 04.08.2015 №11/25-2865 комітет погодився, що позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, але оскільки 21.03.2014 він був звільнений з ОВС України і з зазначеного періоду не сплачує членські внески та утратив зв'язок з організацією, то ППО ЧМВ АП ОВС України не може розглянути питання щодо погодження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, так як це не входить до його компетенції.

За наведених обставин вбачається, що профспілковий орган не заперечує проти звільнення позивача, проте, оскільки на час звернення до нього з запитом позивач не є членом профспілки, то він не може офіційно погодити оскаржуваний вид дисциплінарного стягнення.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено виконання ним службового обов'язку 19.02.2014, а 20.02.2014 він залишив робоче місце без дозволу керівництва і поважних причин, тому відповідач правомірно звільнив ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з дотриманням процедури звільнення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.12.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.