Постанова № 54331664, 09.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року 11 год. 13 хв. Справа № 813/5824/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Марківа Х.М.,

представника відповідача - Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» (ТзОВ «Захід Капітал») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2015 року № 0000892201.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2015 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено у відповідних ухвалах суду, а в судовому засіданні 09 грудня 2015 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує наступним.

При проведенні перевірки позапланової документальної перевірки ТзОВ «Захід Капітал», складанні акту за її результатами і винесенні оспорюваного податкового повідомлення - рішення Городоцька ДПІ ГУ ДФС у Львівській області в порушення вимог чинного законодавства України, не надала вагомого значення та не здійснила необхідного системного аналізу усього пакету документів бухгалтерського обліку та юридичних документів, де відображаються господарські операції між ТзОВ «Захід Капітал» та його контрагента ТзОВ «Грант Буд», які вказують на реальність вчинених операцій. А також, не надала реальних доказів, які б вказували на безтоварний характер здійснення господарських операцій між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Грант Буд». Отже, звідси випливає, що Городоцька ОДПІ ГУ ДФС України у Львівській обл. незаконно встановила завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Безпосередні контрагенти ТзОВ «Захід Капітал» - ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», «Укр сервіс Груп», ТзОВ «Вейсес» на момент проведення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснювали свою діяльність у відповідності із законодавством, що підтверджується, зокрема, витягом з реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України).

Враховуючи норми законодавства, усі елементи, необхідні для формування податкового кредиту в ТзОВ «Захід Капітал» - наявні та підтверджуються всіма необхідними документами, наданими до перевірки та відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних.

На вимогу Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області для перевірки були пред'явленні і повний пакет бухгалтерських та юридичних первинних документів по співпраці ТзОВ «Захід Капітал» із контрагентами. В сукупності усі надані ТзОВ «Захід Капітал» до перевірки документи повністю відповідають поняттю «первинні документи».

У свою чергу, ТзОВ «Захід Капітал»» не несе відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

При здійсненні господарської діяльності з контрагентами, позивач ТзОВ «Захід Капітал» був зацікавлений, перш за все, у фактичному виконанні зобов'язань, що покладались на контрагентів згідно умов договору, які були виконані якісно та в повному обсязі.

Таким чином, договори надання послуг між ТзОВ «Захід Капітал» і ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», «Укр сервіс Груп» та договір купівлі-продажу ТзОВ «Захід Капітал» з ТзОВ «Вейсес» є такими, що укладені належним чином, з метою вчинення господарської діяльності для досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку в рамках чинного законодавства.

В акті перевірки Городоцька ОДПІ стверджує, що операції між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Вейсес» мають безтоварний характер, наводячи недоречні та такі, що не відповідають безпосередньому здійсненню операцій між позивачем та ТзОВ «Вейсес» аргументи про те, що останній не знаходиться за податковим адресом і відтак неможливо підтвердити документально реальність здійснення господарських відносин.

Дані аргументи позивач вважає помилковими.

Зазначає, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості як про місцезнаходження юридичної особи, так і про відсутність за цією адресою, а також про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Іншими словами, цим Законом чітко позначений порядок визнання підприємства відстутнім за місцем реєстрації. Уст.18 зазначено, що дані, які містяться в Державному реєстрі є достовірними доти, доки до них не будуть внесені відповідні зміни. В даному ж випадку, Городоцька ОДПІ посилається на внутрішні документи, а саме: на інформацію, отриману від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві., а не на відомості Державного реєстру як того вимагає Закон (про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцем знаходження).

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Вказане узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, відповідно до яких притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини.

За практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Вказав, що Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, розглянувши позовну заяву ТзОВ «Захід Капітал», не погоджується з її вимогами та вважає їх такими, що не враховують всіх обставин справи та не базуються на нормах чинного законодавства.

Спростовуючи висновки акту перевірки ТзОВ «Захід Капітал» вказує, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами які на думку платника податків, є вичерпними для обґрунтування правильності формування бази оподаткування з податку на додану вартість по операціях з контрагентами. Проте, така аргументація не спростовує висновків акту перевірки.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу № 619 від 31.08.2015 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ТзОВ «Захід Капітал» та направлення на перевірку, виданого Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. від 02.09.2015 р., проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» за період з 01.01.2015 по 30.04.2015 з питань законності формування податкового кредиту по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства по підприємствах категорії «податкова яма», а саме: ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», ТзОВ «Укр сервіс Груп», ТзОВ «Вейсес».

По закінченню документальної планової виїзної перевірки було складено акт № 218/2201/38066817 від 15.09.2015 року.

05 жовтня 2015 року відповідач, Городоцька ОДПІ на підставі складеного акту перевірки винесла податкове повідомлення-рішення № 0000892201.

Згідно проведеної перевірки, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 157739,00 грн., а разом із нарахованою сумою штрафних санкцій, збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Захід Капітал» на суму 197174,00 грн.

Із означеним податковим повідомленням-рішенням Городоцької ОДПІ ТзОВ «Захід Капітал» не погоджується та оскаржив його до суду.

Щодо господарських відносин з ТзОВ «Грант Буд» судом взято до уваги те, що відповідно до податкової інформації отриманої від державної податкової інспекцій у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №228/26-55-2202/38751054 від 23.03.15 встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно виконання для позивача робіт.

Таким чином, податковим органом встановлено документування суб'єктом господарювання операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Виходячи з первинної документації наданої позивачем господарські операції між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Грант Буд» відбувались на підставі договору №б/н від 03.11.14 відповідно до якого ТзОВ «Грант Буд» бере на себе зобов'язання виконати для позивача роботи з обробки та переробки деревини в готову продукцію. Готовою продукцією за цим договором є заготовки довжиною 90 см.

Відповідно до п.п. 1.6. договору Замовник забезпечує Виконавця земельною ділянкою для проведення робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції. В той же час позивачем не надано жодних доказів чи пояснень щодо виконання даного пункту договору. Не надано жодних документів які б конкретизували місце виконання робіт та факт передачі підряднику земельної ділянки.

З наданих актів здачі-приймання робіт неможливо встановити яка саме кількість готової продукції була передана позивачу після виконання робіт, тобто у вказаних актах не конкретизовано скільки саме заготовок довжиною 90 см. виготовлено контрагентом.

Відповідно до п.4.5. договору кожного календарного місяця Виконавець зобов'язаний передати Замовнику звіт про використання деревини та виробництво готової продукції. В той же час позивачем таких звітів не надано.

Згідно п.5.1. договору оплата здійснюється по закінченню кожного календарного місяця після надання Виконавцем необхідних звітів за договором та проводиться відповідно складеного та погодженого акту. В той же час позивачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг. Також з даного пункту вбачається, що оплата послуг можлива лише після надання звітів, хоча таких звітів у позивача немає.

Відповідно до п.4.6. договору доставка продукції здійснюється транспортом Замовника та за його рахунок. Отже після переробки позивач мав би транспортувати готову продукцію від виконавця до власних складських площ власними силами. В той же час доказів такого транспортування позивачем не надано.

Також як вбачається з актів передачі сировини позивачем підряднику передано 217,184 куб.м. сировини для переробки. В той же час після переробки від підрядника отримано лише 38,884 куб.м. Частина актів про передачу сировини на переробку датовані 05.11.15, 07.11.15, 15.12.15, 25.11.15 тобто датою, яка ще не наступила на момент коли такі документи долучено до матеріалів справи.

Щодо господарських відносин з ТзОВ «Укр Сервіс Груп» судом взято до уваги те, що відповідно до податкової інформації отриманої від державної податкової інспекцій у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №287/26552202 від 09.07.15 встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно виконання для позивача робіт.

Виходячи з первинної документації наданої позивачем господарські операції між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Укр Сервіс Груп» відбувались на підставі договору №17/04-15 від 17.04.15 відповідно до якого ТзОВ «Укр Сервіс Груп» бере на себе зобов'язання виконати для позивача роботи з обробки та переробки деревини в готову продукцію. Готовою продукцією за цим договором є заготовки довжиною 90 см.

Відповідно до п.п. 1.6. Замовник забезпечує Виконавця земельною ділянкою для проведення робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції. В той же час позивачем не надано жодних доказів чи пояснень щодо виконання даного пункту договору. Не надано жодних документів які б конкретизували місце виконання робіт та факт передачі підряднику земельної ділянки.

З наданих актів здачі-приймання робіт неможливо встановити яка саме кількість готової продукції була передана позивачу після виконання робіт, тобто у вказаних актах не конкретизовано скільки саме заготовок довжиною 90 см. виготовлено контрагентом.

Відповідно до п.4.5. договору кожного календарного місяця Виконавець зобов'язаний передати Замовнику звіт про використання деревини та виробництво готової продукції. В той же час позивачем таких звітів не надано.

Згідно п.5.1. договору оплата здійснюється по закінченню кожного календарного місяця після надання Виконавцем необхідних звітів за договором та проводиться відповідно складеного та погодженого Акту. В той же час позивачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг. Також з даного пункту вбачається, що оплата послуг можлива лише після надання звітів, хоча таких звітів у позивача немає.

Відповідно до п.4.6. договору доставка продукції здійснюється транспортом Замовника та за його рахунок. Отже після переробки позивач мав би транспортувати готову продукцію від виконавця до власних складських площ власними силами. В той же час доказів такого транспортування позивачем не надано.

Також, як вбачається з актів передачі сировини позивачем підряднику передано 123,091 куб.м. сировини для переробки в період з 24.03.15 року по 30.03.15 року. В той же час договір стосовно надання послуг по переробці позивачем та контрагентом укладено лише 17.04.15. Отже первинна документація надана позивачем не узгоджується із часом виконання господарських операцій.

Щодо господарських відносин з ТзОВ «Фьюженс» слід звернути увагу на те, що відповідно до податкової інформації отриманої від державної податкової інспекцій у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно виконання для позивача робіт.

Виходячи з первинної документації наданої позивачем господарські операції між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Фьюженс» відбувались на підставі договору №020215 від 02.02.15 відповідно до якого ТзОВ «Фьюженс» бере на себе зобов'язання виконати для позивача роботи з обробки та переробки деревини в готову продукцію. Готовою продукцією за цим договором є заготовки довжиною 90 см.

Відповідно до п.п. 1.6. Замовник забезпечує Виконавця земельною ділянкою для проведення робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції. В той же час позивачем не надано жодних доказів чи пояснень щодо виконання даного пункту договору. Не надано жодних документів які б конкретизували місце виконання робіт та факт передачі підряднику земельної ділянки. З наданих актів здачі-приймання робіт неможливо встановити яка саме кількість готової продукції була передана позивачу після виконання робіт, тобто у вказаних актах не конкретизовано скільки саме заготовок довжиною 90 см. виготовлено контрагентом.

Відповідно до п.4.5. договору кожного календарного місяця Виконавець зобов'язаний передати Замовнику звіт про використання деревини та виробництво готової продукції. В той же час позивачем таких звітів не надано.

Згідно п.5.1. договору оплата здійснюється по закінченню кожного календарного місяця після надання Виконавцем необхідних звітів за Договором та проводиться відповідно складеного та погодженого Акту. В той же час позивачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг. Також з даного пункту вбачається, що оплата послуг можлива лише після надання звітів, хоча таких звітів у позивача немає.

Відповідно до п.4.6. договору доставка продукції здійснюється транспортом Замовника та за його рахунок. Отже після переробки позивач мав би транспортувати готову продукцію від виконавця до власних складських площ власними силами. В той же час доказів такого транспортування позивачем не надано.

Також, як вбачається з актів передачі сировини позивачем підряднику передано 225,425 куб.м. сировини для переробки. В той же час згідно актів здачі-приймання робіт позивачу після переробки передано 450,85 куб.м. деревини. Тобто позивачу повернуто після обробки деревини вдвічі більше ніж надано для обробки. Отже первинна документація надана позивачем не узгоджується із обсягом господарських операцій.

Щодо господарських відносин з ТзОВ «Вейсес» судом береться до уваги те, що відповідно до податкової інформації отриманої від державної податкової інспекцій у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №195*26-55-22-10/39419613 від 25.06.15 встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно виконання для позивача робіт.

Виходячи з первинної документації наданої позивачем господарські операції між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Вейсес» відбувались на підставі договору №02/03 від 02.03.15 відповідно до якого ТзОВ «Вейсес» бере на себе зобов'язання постачати позивачу паливно-мастильні матеріали. В той же час позивачем не надано жодних доказів з приводу транспортування паливно-мастильних матеріалів від контрагента до позивача, не надано доказів оплати контрагенту за поставлені ТМЦ, не надано доказів складського обліку вказаних ТМЦ у позивача, не надано доказів використання вищезазначених ТМЦ у власній господарській діяльності.

Позивачем до матеріалів справи надано документи на підтвердження купівлі пиломатеріалів та подальшу їх реалізацію. Однак дані документи не спростовують доводи податкового органу, оскільки актом перевірки не ставиться під сумнів факт купівлі та подальшого продажу пиломатеріалів. В той же час ставиться під сумнів реальність господарських операцій з приводу обробки деревини ТзОВ «Грант Буд», ТзОВ «Фьюженс», ТзОВ «Укр Сервіс Груп». Отже сам факт наявності у позивача деревини не підтверджує факт її обробки саме спірними контрагентами.

Також позивачем до матеріалів справи долучено рад документів на підтвердження наявності у такого в користуванні на праві оренди земельної ділянки.

Проте, факт наявності у позивача в користуванні земельної ділянки не спростовує доводів податкового органу і не може бути належним доказом на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Грант Буд», ТзОВ «Фьюженс», ТзОВ «Укр Сервіс Груп».

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями, Податковим кодексом України (ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає за результатами здійснення господарських операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання відповідних послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які є формально складеними, і не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, оскільки неможливо встановити наявність відповідних трудових ресурсів (персоналу) та основних фондів, матеріальних ресурсів для виконання робіт, визначених у договорі.

Суд виходить з того, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат, та інших відомостей, пов'язаних з з'ясуванням об'єктів оподаткування та, або податкових зобов'язань, у тому числі і на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено чинним законодавством.

Позивачем не доведено, що відносини платника та його контрагентів мали майновий характер, матеріальні цінності були фактично отримані та використані у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Якщо ж господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують в необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами та не підлягають задоволенню.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 14.12.2015 року.

Суддя Сакалош В.М.