Постанова № 54331413, 14.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Справа № 918/485/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.11.15 р.

у справі № 918/485/14 (суддя Марач В.В. )

позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 53 402 043,25 грн. (заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню)

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №03-05/1/1 від 05.01.2015р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року у справі № 918/485/14 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" в задоволенні заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу суду від 01.12.2014 року у справі №918/485/14 в частині стягнення 1 835 355,25 грн. пені, 733 543,21 грн. 3% річних, 604 260,07 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області скасувати та прийняти нову ухвалу, якою вищевказану заяву задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 02.12.2015 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 року у справі №918/485/14 позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 53 402 043 грн. 25 коп. задоволено частково. Присуджено до стягненя з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 49 432 822 грн. 49 коп. основного боргу, 1 815 590 грн. 04 коп. пені, 3% річних в сумі 724 937 грн. 55 коп., 602 194 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 73 013 грн. 78 коп. судового збору. В позові в частині стягнення 813 856 грн. 32 коп. пені, 10 576 грн. 78 коп. 3% річних та 2 065 грн. 14 коп. інфляційних втрат - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року у справі №918/485/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення; рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2014 р. у справі №918/485/14 - змінено, виклавши п.п. 2, 3 його резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, вулиця Галицького, 27, місто Рівне, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 49432822,49 грн. основного боргу, 1835355,25 грн. пені, 733543,21 грн. 3% річних, 604260,07 грн. інфляційних втрат та 73067,02 грн. судового збору. В позові в частині стягнення 786580,82 грн. пені, 1971,12грн. 3% річних - відмовити"; в решті рішення залишено без змін.

01.12.2014 року на виконання вищевказаної постанови місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.04.2015 року у справі №918/485/14, вищевказаний наказ визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 49 432 822,49 грн. основного боргу (т.2, а.с.56-57). Таким чином, на даний момент наказ господарського суду Рівненської області №918/485/14 від 01.12.2014 р. підлягає виконанню на загальну суму 3 246 225,55 грн., з яких: 1 835 355,25 грн. пені, 733 543,21 грн. 3% річних, 604 260,07 грн. інфляційних втрат та 73 067,02 грн. судового збору.

03.04.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47110082 про примусове виконання рішення суду у справі № 918/485/14 (т.2, а.с.89).

04.11.2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до господарського суду з заявою про визнання наказу від 01.12.2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 835 355,25 грн. пені, 733 543,21 грн. 3% річних, 604 260,07 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява обгрунтована тим, що 06.06.2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". 03.09.2013 року, в межах строків визначених вищевказаним Законом України 423-VIII, ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснило повне погашення суми основного боргу за спожитий природний газ спожитий до 01.01.2014 року. З огляду на це, ТОВ "Рівнетеплоенерго" вважає, що виконавши умови, передбачені Законом, останнє отримало право на списання пені, штрафних та фінансових санкцій, які підлягають стягненню за рішенням суду.

Місцевий господарський суд, розглянувши вищевказану заяву, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

06.06.2015 набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Закон № 423- VIII).

Цим Законом внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 №2467-VI (далі Закон №2467-VI).

Зокрема, статтю 18 Закону доповнено частиною 13 такого змісту:

"13. Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України".

Тобто для застосування ч.13 ст.18 Закону № 2467-VI до правовідносин між сторонами справи № 918/485/14 необхідні наступні умови:

1) наявність у відповідача заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії Нафтогаз України";

2) погашення такої заборгованості відповідачем протягом 3-х місяців з дня набрання чинності вищевказаним Законом;

3) наявність заборгованості у відповідача за природний газ, спожитий після 01.01.2014р. та до 31.12.2014р.;

4) наявність договору реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий після 01.01.2014р. та до 31.12.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у даній справі прийнято в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 № 13/3183-ТЕ-28, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 49 432 822,49 грн., яка остаточно була погашена відповідачем 27.10.2014 року.

Вказані обставини були також встановлені господарським судом Рівненської області у даній справі при винесенні 27.04.2015 ухвали про задоволення заяви відповідача про визнання наказу суду від 01.12.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу у розмірі 49 432 822,49 грн. у зв'язку з фактичною сплатою зазначеної суми відповідачем.

Таким чином, на день набрання чинності Законом № 423-VIII (06.06.2015р.) заборгованість за спожитий природний газ до 01 січня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 № 13/3183-ТЕ-28 у відповідача була відсутня.

Зазначене також підтверджується копією листа відповідача від 03.09.2015 року № 03-05/2756/2142, відповідно до якого станом на 06.06.2015 року у відповідача була непогашеною заборгованість за спожитий до 01.01.2014р. природний газ в розмірі 8 667 872,08 грн. (за договором № 13/3184-БО-28 справа № 918/483/14 та договором № 14/2608/11 справа №918/2063/13).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що оскільки заборгованість за природний газ, спожитий до 01 січня 2014 року була відповідачем погашена станом на 06.06.2015р., зазначене виводить сторін за межі можливості списання штрафних санкцій.

Таким чином, норми ч.13 ст.18 Закону №2467-VI не розповсюджують свою дію на вказані правовідносини в контексті визнання наказу по справі № 918/485/14 таким, що не підлягає виконанню.

Крім того слід зазначити, що зі змісту вищевказаної статті Закону вбачається, що передбачене нею списання пені, штрафних та фінансових санкцій слід розглядати як невід'ємну частину реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, не погашеної на день набрання чинності Законом №423, шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Отже, списання зазначених сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї ч. 13 ст.18 Закону №2467. Іншого порядку списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій на сьогодні чинним законодавством не передбачено. Доказів укладення договору про реструктуризацію заборгованості суду не надано.

Крім того, відповідачем, при поданні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, належних доказів, що підтверджують дотримання ним умов необхідних для списання пені, штрафних та фінансових санкцій, подано не було.

Як вбачається, в якості доказів своєї позиції відповідачем надано лише копії: листа від 03.09.2015 р. № 03-05/2756/2142 про погашення заборгованості за спожитий до 01.01.2014 р. природний газ; ОСОБА_3 звіряння розрахунків заборгованості за спожитий природний газ, що виникла на 01.01.2014 р.; наказу від 17.09.2015 р. № 331 Про створення комісії з питань реструктуризації та списання заборгованості за спожитий природний газ; протоколу з питань реструктуризації та списання (пені, штрафних та фінансових санкцій) від 18.09.2015 р.; листа від 23.09.2015 р. № 03-05/3091/2368 про списання пені, штрафних та фінансових санкцій, які підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Тобто, фактично відповідач прийняв в односторонньому порядку рішення про списання самому собі своєї заборгованості перед позивачем.

Також суд зазначає, що на момент звернення відповідача до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (04.11.2015р.) Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 №2467-VI, на який останній посилається, як на підставу своїх вимог, втратив чинність з 1 жовтня 2015 року згідно із Законом України від 9 квітня 2015 року N 329-VIII.

Відповідно до ч.2 ст.117 ГПК України, господарський суд ухвалою визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Пунктом 3.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" та частиною четвертою статті 117 Господарського процесуального кодексу України встановлені підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, частина 4 ст.117 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки, заявник - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не довів належними доказами існування законних підстав для визнання наказу суду від 01.12.2014р. у справі №918/485/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 835 355,25 грн. пені, 733 543,21 грн. 3% річних, 604 260,07 грн. інфляційних втрат, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.