Рішення № 54331260, 10.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2015 року Справа № 913/1020/15

Провадження №17/913/1020/15

За позовом Підприємства об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих", м. Краматорськ Донецької області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 56631,70 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Мовчан О.О., представник за довіреністю № 150 від 25.11.2015; Дубиненко М.Є., представник за довіреністю №161 від 09.12.2015;

від відповідача - ОСОБА_4, представник за довіреністю №2518 від 22.10.2015.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 4 від 02.04.2015 у сумі 50930,00 грн., пені у сумі 22017,98 грн.

До канцелярії суду 11.12.2015 від представника позивача надійшла заява №156 від 02.12.2015 про зменшення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 50930,00 грн., пеню у сумі 5701,70 грн. за договором оренди нежитлового приміщення № 4 від 02.04.2015.

Також позивач просить стягнути з відповідача вартість транспортних витрат на відрядження представника у сумі 1299,15 грн., як судові витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

10.12.2015 представником позивача до канцелярії суду було подано заяву № 160 від 09.12.2015 про забезпечення позову, згідно якої він просить забезпечити позовні вимоги шляхом накладення заборони на відчуження автомобіля НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на дату подання позову, встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати..

Разом з заявою про забезпечення позову позивачем було додано не засвідчену копію платіжного доручення №998 від 08.12.2015 про сплату судового збору в сумі 609,00 грн., згідно якого одержувачем коштів є Дніпропетровський апеляційний господарський суд (код ЄДРПОУ 37989274, МФО 805012, р/р 31216206782004). Призначення платежу: «судовий збір за позовом УТОС, Дніпропетровський апеляційний господарський суд»

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з абз. 3 п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У зв'язку з викладеним, суд на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає заяву про забезпечення позову без розгляду.

Оскільки справа № 913/1020/15 розглядається господарським судом Луганської області, та з урахуванням недотримання вимог чинного законодавства, заяву позивача про забезпечення позову слід залишити без розгляду.

10.12.2015 представником відповідача було надано відзив № 09/15 від 09.12.2015 на позовну заяву та заяву про зменшення позовних вимог №156 від 02.12.2015, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з наступним.

Так, відповідач зазначає, що він виготовив для позивача вікна на загальну суму 30402,04 грн. та просив його зарахувати вказану суму у погашення орендної плати, однак, позивач відмовився. Договір купівлі-продажу вказаних вікон та видаткову накладну позивач не підписав, натомість видав розпорядження від 16.09.2015, в якому вказав, що з 17.09.2015 охороні підприємства з його території вантажні автомобілі орендаря не випускати, ключі від мех.майстерні не видавати. Орендатора на територію підприємства не впускати.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що зобов'язання по сплаті орендної плати в сумі 30402,04 грн. припинилось у зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Підприємством об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих", як Орендодавцем (позивач у справі), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 4 від 02.04.2015 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець надає Орендарю у тимчасове користування за плату об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі - приміщення), з метою розміщення в ньому цеху (в т.ч. з виробництва пластикових вікон).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі із розрахунку 20,00 грн. за 1 кв.м. в місяць.

Згідно з п. 2.2 Договору, Орендар вносить орендну плату Орендодавцеві безготівковим шляхом, не пізніше 20 числа кожного місяця.

Також згідно п. 6.4 Договору, у випадку прострочення сплати орендних платежів Орендар виплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що свій обов'язок щодо надання приміщення орендарю виконав, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.04.2015, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання, щодо внесення орендної плати за період з квітня 2015 року по серпень 2015 року, не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у сумі 50930,00 грн.

Також позивач, у зв'язку з порушенням строків оплати, просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5701,70 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, визначних вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до змісту статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Як було встановлено при розгляді справи та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в повному обсязі не виконані зобов'язання за Договором щодо перерахування орендної плати, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня по серпень 2015 року в сумі 50930,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 50930,00 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами та підлягає стягненню.

Посилання відповідача на припинення зобов'язання в сумі 30402,04 грн. у зв'язку з взаємозаліком судом оцінюються критично.

Так, згідно статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Водночас, відповідачем, по-перше, не надано суду доказів наявності зобов'язання позивача перед ним на суму 30402,04 грн., оскільки всі документи, зокрема, договір купівлі-продажу вікон, видаткова накладна та акт прийому-передачі виконаних робіт, на які посилається відповідач, як на підставу наявності боргу позивача, підписані виключно в з боку відповідача.

По-друге, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, однак, суду не надано вказаної заяви з доказами її надсилання або вручення позивачу.

Щодо заперечень відповідача про користування орендованим приміщенням у серпні 2015 року та безпідставності нарахування орендної плати за цей період, суд зазначає, що розпорядження про не допуск орендаря до орендованого приміщення датовано 16.09.2015. Інших доказів на підтвердження відсутності користування орендованим приміщенням у серпні 2015 року відповідачем не надано, тому вказані заперечення відповідача є безпідставними.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 5701,70 грн. за періоди з 21.05.2015 по 30.09.2015, 21.06.2015 по 30.09.2015, 21.07.2015 по 30.09.2015, 21.08.2015 по 30.09.2015 по кожному місяцю існування боргу відповідно, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.62).

Відповідальність за невнесення орендної плати у строки, встановлені Договором, передбачена сторонами у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (п.6.4. Договору).

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, заявником вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, як зазначено в Договорі.

З огляду на вищевказане, пеня в сумі 5701,70 грн. є обґрунтовано заявленою та вірно нарахованою за визначені позивачем періоди.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача вартість транспортних витрат на відрядження представника у сумі 1299,15 грн., як судових витрат.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Водночас, вищевказана вимога судом не задовольняється з огляду на наступне.

В абзаці 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Позивачем в якості доказів на підтвердження понесення витрат у заявленій до стягнення сумі додано незасвідчені копії посвідчення про відрядження, звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 27.11.2015 на суму 240,00 грн., та три фіскальних чеки від 26.11.2015 на суму 599,30 грн., 100,01 грн. та 359,84 грн. відповідно, за газ та бензин.

Згідно абзацу 1 пункту 11. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 № 362) (далі - Інструкція), відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Інструкції, разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Як зазначено у пункті 12 Інструкції, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Згідно пункту 15 Інструкції, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98.

Згідно Додатку № 1 вказаної постанови, суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів в межах України встановлюються: добові витрати у розмірі 30,00 грн.; гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 250,00 грн.

В графі звіту «Кому, за що і на підставі якого документа заплачено» міститься слово «Командировочные» та сума 240,00 грн. без зазначення складу цієї суми та оригіналів документів, на підставі яких ці витрати були прийняті підприємством.

У звіті про використання коштів на відрядження вказана сума 240,00 грн. за один день 26.11.2015, що не може бути добовими витратами. У разі найму житла вказана сума повинна бути підтверджена відповідними первинними документами, оригінали яких повинні додаватись до звіту. Однак, у звіті відомості щодо кількості документів, доданих до нього відсутні.

Крім того, позивачем не доведено, що витрати на пальне понесені саме для транспортування представника позивача та саме в цій кількості, що придбана, оскільки позивач не подав ані подорожнього листа на підтвердження витрат на пальне, ані посвідчення на відрядження водія.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 50930,00 грн., пені у сумі 5701,70 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судового збору на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, в редакції, чинній на дату подання позову, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на дату подання позову, встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір при зменшенні позовних вимог буде повернуто позивачу в частині зменшення в сумі 272,43 грн. за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Заяву про забезпечення позову залишити без розгляду.

2. Позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Підприємства об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих", Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Адміністративна, буд. 2, ідентифікаційний код 03967582, заборгованість з орендної плати у сумі 50930,00 грн., пеню у сумі 5701,70 грн. та судовий збір у сумі 945,57 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 15.12.2015.

Суддя О.С. Фонова