Постанова № 54330983, 20.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року справа № 814/824/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області (Снігурівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 року №0000042200,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області (Снігурівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 року №0000042200. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 20.02.2015 року посадовими особами Головного Управління ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_1, щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів.

За наслідками вказаної перевірки Головним Управлінням ДФС у Миколаївській області складено акт фактичної перевірки від 23.02.2015 р. №0001/14/29/22/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення п.12, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, а саме незабезпечення відповідності суми коштів, яка знаходиться в денному звіті РРО сумі коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, на суму 15.00 грн., а також не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 6036,35грн.

На підставі акта перевірки від 23.02.2015 №0001/14/29/22/НОМЕР_1 Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області 04.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1273,70грн., у тому числі 1 грн. за незабезпечення відповідність суми коштів, яка знаходиться в денному звіті РРО сумі коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків та 1272,70 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Позивач зазначає, що з винесеним рішенням не згоден, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому звернувся до суду із цим позовом. Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до податкового законодавства , у спосіб передбачений Конституцією України та іншими законами, а тому є обґрунтованим, законним та таким, що скасуванню не підлягає. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини не прибуття не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі не надав. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у запереченнях до позовної заяви, а також, зважаючи на надані до суду докази, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2015 року посадовими особами Головного Управління ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_1, щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів.

За наслідками вказаної перевірки Головним Управлінням ДФС у Миколаївській області складено акт фактичної перевірки від 23.02.2015 р. №0001/14/29/22/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення п.12, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, а саме незабезпечення відповідності суми коштів, яка знаходиться в денному звіті РРО сумі коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, на суму 15.00 грн., а також не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 6036,35грн.

При проведенні перевірки перивіряючими враховані книгу обліку доходів і витрат та всі документи щодо обліку та придбання товарно-матеріальних цінностей, що були надані до перевірки та контрольні стрічки з касового апарату.

На підставі акта перевірки від 23.02.2015 №0001/14/29/22/НОМЕР_1 Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області 04.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1273,70грн., у тому числі 1 грн. за незабезпечення відповідність суми коштів, яка знаходиться в денному звіті РРО сумі коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків та 1272,70 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000042200 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1273,70грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 04.03.2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1272,70 грн., за порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР слід зазначити наступне.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044 далі - Положення (стандарт 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З акту перевірки вбачається, що на підтвердження належного обліку товарних запасів позивачем надана книга обліку доходів та витрат, прибуткові та видаткові накладні, розрахункові документи на придбаний товар.

Додатком до акту перевірки є відомість про перелік товару на загальну суму 6036,25 грн., якою встановлена нестача ТМЦ у сумі 935,00 грн. (а.с.10).

Суд звертає увагу, що податковим органом встановлена не реалізація необлікованого товару, а неналежний облік вибуття товарних запасів.

Суд дійшов висновку, що податковим органом фактично ототожнена нестача товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку, тоді як встановити надлишок чи нестачу товарів без їх обліку неможливо. До того ж нестача товару взагалі виключає реалізацію такого товару як необлікованого.

На підставі викладеного висновок ДПІ при проведенні перевірки про здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є помилковим та недоведеним, оскільки виявлена нестача товарів не є свідченням вчинення позивачем вказаного порушення.

За таких обставин, оскаржуване рішення в частині визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію необлікованого товару є неправомірним, та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 04.03.2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1,00 грн., за порушення п.13 ст. 3 Закону України №265/95-ВР слід зазначити наступне.

В ході перевірки 20.02.2015 року о 14 год. 30 хв. за місцем здійснення діяльності встановлено не забезпечено відповідність суми коштів, яка зазначена в денному звіті РРО сумі коштів, яка знаходиться на місці проведення розрахунку на суму 15,00 грн., таким чином позивачем вчинене порушення вимог п.13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР яким передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, в тому числі забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Зазначене порушення підтверджується актом про результати фактичної перевірки, копією «Х»-звіту денного з РРО позивача та описом наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків.

За дане правопорушення відповідачем згідно з п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР, якою передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній у денному звіті. а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу зо розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня: нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня, отже, до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі однієї гривні.

При цьому, позивачем у своєму позові жодним чином не спростовує порушення, що полягає в не відповідності наявних готівкових коштів, сумі коштів згідно «Х»-звіту денного з РРО.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про те, що податкове повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. складене із порушенням вимог податкового законодавства України, а саме не зазначено, які саме норми закону порушив позивач, та відсутній розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, а тому рішення є незаконним, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

В свою чергу, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області (Снігурівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 року №0000042200 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2015 року №0000042200 в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 12072,70 грн.

В задоволені іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути судовий збір в сумі 91,92 грн. (дев'яносто одна гривня дев'яносто дві копійки), сплачений за квитанцією від 02.04.2015 року №32197709 на суму 110,00 грн. та квитанцією від 13.03.2015 року №159 на суму 73,08 грн. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва