Постанова № 54330943, 09.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"09" грудня 2015 р. № 820/10699/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАШТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАШТРЕЙДІНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000961501 від 31.07.2015 року прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначено, що 31.07.2015 року відповідачем - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки № 2020/20-31-15-01-10/35477006 від 13.07.2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961501, яким зменшено ТОВ «Інтермаштрейдінг» суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2015 року.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0000961501 від 31.07.2015 року не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкове повідомлення-рішення № 0000961501 від 31.07.2015 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2015 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 13.07.2015 року № 2020/20-31-15-01-10/35477006 як4им було встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за період квітень 2015 року на загальну суму ПДВ 52011,00 грн.

На підставі вище зазначеного акут перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000961501 від 31.07.2015року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року у розмірі 65014.00 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його твердження в акті перевірки, що позивачем не надано до перевірки транспортні накладні, форма яких затверджена Наказом Міністерства Транспорту України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» на перевезення товарів, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Енергомехкомплект» та ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання», тим самим не доведено факт перевезення вказаних товарів та фактичне отримання цих товарів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у складі податкового кредиту квітня 2015 року позивача на митній території України складають:

-ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» (код за ЄДРПОУ 37524115) -згідно договору №15 від 25.12.2014 р. придбано насос на загальну суму-250000 грн., у т.ч. ПДВ - 41666,67 грн.

- ТОВ «Торговий дім «Енергомехкомплект» і код за ЄДРПОУ 3490997П - згідно договору № 6 від 26.12.2014 р. придбано редуктор на загальну суму-62064,00 гри., у т.ч. ПДВ-10344.00 грн.

Суд зазначає, що факт придбання вище зазначених товарів у ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» підтверджується податковоюж накладною № 1 від 21.04.2015 року була виписана згідно першої події - отриманої часткової попередньої оплати на суму 250000,00 грн. (платіжне доручення № 100 від 21.04.2015 року) за насоси 10НКУ-7-2, на рамі, без електродвигунів, в рамках виконання договору № 115 від 25.12.2014 року.

Оплата за товар здійснювалась відповідно до рахунку № СФ-0000060 від 26.12.2014 року (загальна сума 746676,00 грн.).

В повному обсязі вартість товару була погашена декількома платежами в інші періоди: 20000,00 грн. - 20.01.2015 року, 80000,00 грн. - 23.01.2015 року, 100000,00 грн. - 11.03.2015 року, 200000,00 грн. - 20.05.2015 року, 50000,00 грн. - 04.06.2015 року, 46676,00 грн. - 12.06.2015 року.

Сам товар (насоси у кількості 2-х шт.) був отриманий позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000006 від 04.06.2015 року. При цьому, згідно акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.06.2015 року насоси були залишені на зберігання на підприємстві-виробнику (ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання») на строк 10 днів, у зв'язку з пошуком вільного транспорту для здійснення перевезення товару.

Відповідно до листа позивача № 421 від 10.06.2015 року товар було вивільнено зі зберігання з 12.06.2015 року для його перевезення вказаним у листі транспортом. Перевезення здійснено за товарно-транспортною накладною № 0000000001 від 12.06.2015 року у виконання договору на транспортно-експедиційне обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні № З-1311/О1 від 13.11.2014 року.

Цим саме перевізником відповідно до CMR № 293609 від 15.06.2015 року товар був транспортований покупцю - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в пункт призначення: м. Зіниця, Боснія і Герцеговина, що було обумовлено заявкою на перевезення № о-00000014 від 10.06.2015 року. Послуги перевезення було оформлено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № о-00000015 від 18.06.2015 року. Поставка покупцю здійснювалась за договором № 1652 SAP № 4600064769 від 20.03.2015 року та ВМД № 305080005/2015/009046 від 15.06.2015 року.

Суд зазначає, що факт придбання вище зазначених товарів у ТОВ «Торговий дім «Енергомехкомплект» підтверджується податковою накладною № 3 від 23.04.2015 року яка була виписана згідно першої події - отриманої часткової попередньої оплати на суму 62064,00 грн. (платіжне доручення № 107 від 23.04.2015 року) за редуктор ЦДН-710-31,5-22 (сталевий зварний корпус) в рамках виконання договору № 6 від 26.12.2014 року.

Оплата за товар здійснювалась відповідно до рахунку № 9 від 05.03.2015 року (загальна сума 310320,00 грн., з них за редуктор ЦДН - 238320,00 грн.).

В повному обсязі вартість товару була погашена декількома платежами в інші періоди: 93096,00 грн. - 11.03.2015 року, 40000,00 грн. - 11.06.2015 року, 18000,00 грн. - 18.06.2015 року, 25160,00 грн. - в складі оплати від 06.07.2015 року.

Сам товар (редуктор ЦДН) був отриманий позивачем згідно видаткової накладної № 7 від 04.06.2015 року. При цьому, згідно акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.06.2015 року редуктор ЦДН було залишено на зберігання на підприємстві-виробнику (ТОВ «ТД «Енергомехкомплект») на строк 10 днів, у зв'язку з пошуком вільного транспорту для здійснення перевезення товару.

Відповідно до листа позивача № 422 від 10.06.2015 року товар було вивільнено зі зберігання з 11.06.2015 року для його перевезення вказаним у листі транспортом. Перевезення здійснено за товарно-транспортною накладною № ТТН 000000298 від 11.06.2015 року у виконання договору на транспортно-експедиційне обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні № З-1311/О1 від 13.11.2014 року.

Цим саме перевізником відповідно до CMR № 293609 від 15.06.2015 року товар був транспортований покупцю - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в пункт призначення: м. Зіниця, Боснія і Герцеговина, що було обумовлено заявкою на перевезення № о-00000014 від 10.06.2015 року. Послуги перевезення було оформлено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № о-00000015 від 18.06.2015 року. Поставка покупцю здійснювалась за договором № 1652 SAP № 4600064769 від 20.03.2015 року, специфікацією № 14 від 28.05.2015 року, рахунком (інвойсом) № 000041 від 28.05.2015 року та ВМД № 305080005/2015/009046 від 15.06.2015 року.

Також судом встановлено, що за наслідком виконання цього ж саме договору з ТОВ «ТД «Енергомехкомплект» при обліку постачання цих саме товарів (редуктор ЦНД) позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у липні 2015 року. До її перевірки відповідачу надавались ти ж саме документи, що й в межах перевірки квітня 2015 року, але відповідач актом № 351/20-31-15-01-10/35477006 від 18.09.2015 року підтвердив реальність правочину та правильність податкового обліку.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладений правочини між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Енергомехкомплект» та ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» є дійсними, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне отримання товару свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Енергомехкомплект» та ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Отже, суд приходить до висновку, що Позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Енергомехкомплект» та ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення- рішення № 0000961501 від 31.07.2015 року винесено Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавств України, а отже підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАШТРЕЙДІНГ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000961501 від 31.07.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 14 грудня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.