Постанова № 54330936, 30.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2015 р. № 820/10314/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Губської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд постановити судове рішення, яким визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 року № 0002471720 по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 25626,56 грн., в тому числі податок з доходів 20501,25 грн. та штраф 5125,31 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015 року № Ф-33 на загальну суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 34369,62 грн.;

- вимогу про сплату боргу ( недоїмки) від 16.09.2015 року № Ф-41 на загальну суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 13056,65грн.;

- вимогу про сплату боргу ( недоїмки) від 26.02.2015 року №Ф6 на загальну суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 162866,15 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.07.2015 року № 0004051702 на суму 2374,10 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.04.2015 року на суму 33,34 грн.;

- податкове повідомлення - рішення по податку з доходів фізичних осіб від 09.04.2015 року № 0001831702 на суму штрафу 37,60 грн.;

- податкове повідомлення - рішення по податку з доходів фізичних осіб від 09.04.2015 року № 00018217023 на суму штрафу 218,93 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2015 року №0004991701 на суму 597,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2015 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_3 За результатами перевірки був складений акт від 26.02.2015 р. №637/1702/НОМЕР_1, згідно з яким були встановлені порушення щодо суми та порядку сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, заниження сум страхових внесків та несвоєчасна сплата узгодженої суми податкових зобов'язань по єдиному соціальному внеску.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 р. №0001831702 та 0001821702, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015.2015 р. №Ф-33, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2015 р. №Ф-41, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2015 року №Ф-6, а також рішення №0004051702 від 24.07.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.04.2015 р.

Позивач стверджує, що не вчиняв правопорушень, про які згадується в акті перевірки, а викладені в акті судження інспекції є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами діяльності позивача. А відтак вказані рішення є незаконними, такими, що винесені з порушенням вимог та неправильним розумінням представниками податкової інспекції норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464 - VI та порядку сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями. Вказане слугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та заяві про уточнення позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області позов не визнав.

У письмових запереченнях (т.2 а.с.33-34) на позов вказав, що висновки викладені в актах перевірки позивача №637/1702/НОМЕР_1 від 26.02.2015 р. та №2719/1702/НОМЕР_1 від 08.07.2015 р. в повній мірі відображають ведення господарської діяльності фізичної особи-підприємця. Так, надані ФО-П ОСОБА_3 первинні документи не підтверджують реальності понесених витрат та використання зазначених товарно-матеріальних цінностей в межах здійснення господарської діяльності. Таким чином, прийняті за результатами перевірки рішення фіскальної служби щодо донарахування сум з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску обґрунтованими та законними.

У судове засідання представник відповідача підтримав доводи заперечень та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, зареєстрований як суб'єкт господарювання, фізична особа-підприємець 21.02.1995 року, №62346022.

З 21.02.1995 року р. позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківський області.

На підставі пп.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., ст.13 Закону України від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів Харківської області №127 від 26.01.2015 р. та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2015 року, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності, щодо діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)

Результати перевірки оформлені актом від 26.02.2015 р. №637/1702/НОМЕР_1, за висновками якого податкової інспекцією встановлені порушення, зокрема:

- п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на загальну суму 223970,74 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах за 2013 р. на суму 131059,92 грн., за 2014 р. на суму 92910,82 грн.; за ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся в тому числі по звітних (податкових) періодах за 2013-2014 р.р. за виявлені порушення передбачено накладення штрафу;

- ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, у результаті чого встановлення заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2013-2014 р.р. внаслідок чого донараховано єдиного соціального внеску на суму 162866,15грн.; також за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язхання по єдиному соціальному внеску, протягом граничних строків, за виявлені порушення передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 10%;

- п.57.1 ст.57, п.177.5.1, п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, за виявлені правопорушення передбачено застосування штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 10% і 20%.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки відповідачем винесена спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2015 р. №Ф-6 згідно якої позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 162866,15 грн. (т.1 а.с. 50).

Окрім того, відповідачем за наслідками проведеної перевірки було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0001811702, №0001851702, №0001831702, №0001821702 від 09.04.2015 р. та рішення №0001861702 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення №0001841702 (т.1 а.с. 44-48).

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

За результатами скарги позивача в.о. начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення від 11.06.2015 року №184/ФОП/20-40-10-04-14 про призначення позапланової (повторної) перевірки ФО-П ОСОБА_3 (т.1 а.с.51), за наслідками якої складено акт від 08.07.2015 року №2719/1702/НОМЕР_1 (т.1 а.с.52-70).

В акті від 08.07.2015 року №2719/1702/НОМЕР_1 податковим органом зроблено висновки про заниження ФО-П ОСОБА_3 у 2013-2014 роках сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20501,25 грн. та сум єдиного соціального внеску у розмірі 34369,62 грн.

Крім того, за наслідками позапланової перевірки скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 р. №0001811702 у сумі 335956,11 грн. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 24.07.2015 р. №0004031702, яким збільшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25626,56 грн. (т.1 а.с.72) та податкове повідомлення-рішення №0004041702, яким до ФО-П ОСОБА_3 застосовано адміністративний штраф у сумі 510,00 грн. (т.1 а.с.74), а також прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015 року №Ф-33 на загальну суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 34369,62 грн. (т.1 а.с.71) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно нарахованого єдиного внеску №0004051702 (т.1 а.с.75).

15.07.2015 р. позивачем надана скарга до ГУ ДФС у Харківській області, в якій ФО-П ОСОБА_3 просив скасувати вимогу від 08.07.2015 року №Ф-33. (т.1 а.с.76-81).

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 13.018.2015 року №3317/ФОП/20-40-10-04-14 скаргу залишено без задоволено та збільшено суму ЄСВ на 13056,65 грн. (т.1 а.с.94-98).

Так, на підставі акту повторної перевірки та рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.018.2015 року №3317/ФОП/20-40-10-04-14, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-41 від 16.09.2015 року (т.1 а.с.73)

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при проведенні спірних перевірок, юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в актах від 26.02.2015 р. №637/1702/НОМЕР_1 та акту від 08.07.2015 року №2719/1702/НОМЕР_1 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464), статтею 2 якого закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 2 Закону 2464 визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 9 Закону № 2464 визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску, згідно якого платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, для яких звітним періодом є календарний рік.

Також, згідно п.4 ст. 4 Закону № 2464 платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 6 Закону №2464 був виданий наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що була чинна на момент спірних правовідносин), в пункті 3.2 якого зазначено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Згідно з п. 177.5 ст. 177 ПКУ, Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 46 ПКУ, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793 (чинного на момент спірних правовідносин), в якій в розділі У розділі III декларації "Доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності": вказуються суми доходу, витрат та податку за себе для зазначених осіб за календарний рік.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" колонки 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою-підприємцем, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.1. ст.1 ПКУ визначено, що цей кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 цієї ж статті, ПКУ не регулює погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону №2464, органи доходів і зборів мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом а також проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Стосовно позовних вимог щодо правомірності донарахування відповідачем єдиного соціального внеску на загальну суму 197235,77 грн., суд зазначає наступне.

За правилами, встановленими ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 177.5.3. п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Згідно п.3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до п.5 Порядку № 1025 дані Книги використовуються фізично особою-підприємцем для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Як встановлено судовим розглядом, позивачем, з використанням даних Книги обліку доходів і витрат, у визначені законом терміни (до 10 лютого року, що настає за звітнім) були подані наступні податкові декларації:

- за 2013 р. декларація від 07.02.2014 р., згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску (пп.2 п.1 ст.7 Закону України №2464) становить 44613,00 грн. (т.1 а.с.188-190);

- уточнююча декларація за 2013 р. від 18.02.2014 р., згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску (пп..2 п.1 ст.7 Закону України №2464) становить 44613,00 грн. (т.1 а.с.180-182);

- за 2014 р. декларація від 06.02.2015 р., згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску (пп.2 п.1 ст.7 Закону України №2464) становить 572693,25 грн. ( т.1 а.с. 196-198).

Враховуючи вищенаведене, сплачений позивачем ЄСВ правильно нараховано та сплачено внесок, встановлений Законом №2464, що зумовлює висновок про те, що позивач правильно визначив суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок. При цьому, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності співпадає із загальними річними показниками Книги обліку доходів та витрат. Позивач у встановленому законом порядку та за встановленою формою і у передбачені строки надавав відповідачу звіти про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску, у зв'язку з чим, суд вважає безпідставними та противоправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2015 р. №Ф-6 у сумі 162886,15 грн., від 08.07.2015 р. №Ф-33 у сумі 34369,62 грн. та від 16.09.2015 року №Ф-41 у сумі 13056,65 грн.

З приводу заниження позивачем доходу у сумі 25626,56 грн. судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 08.07.2015 р. відповідачем встановлено, що позивач завищив суму витрат на 25626,56 грн.

Так, між ФО-П ОСОБА_3 та його контрагентами - ТОВ "НВФ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС", ТОВ "АКІТА", ТОВ "СПЕЦКОНСАЛТ", ПП "ТК "АМАДА" укладено ряд договорів на постачання поліграфічної продукції, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.99-100, 101-102, 103-104, 105-106, 107-111)., реальність яких підтверджена наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: рахунками на оплату, видатковими накладними, накладними на доставку товарів експрес-поштою, податковими накладними, платіжними дорученнями, зразками замовленої продукції. (т.1 а.с.112-147, а.с.200-203).

Суд зазначає, що податковим органом, ні в актах перевірки, а ні в судовому засіданні не ставилося під сумнів реальність вчинених договорів. Висновки ДПІ про заниження суми податку на доходи фізичних осіб ґрунтуються виключно на інформації від інших податкових органів щодо встановлення окремим контрагентам позивача стану "9".

В обґрунтування даного судження відповідач зазначив, що до складу витрат позивачем включено витрати, які не підтверджені документально пов'язаних з отриманням доходів, що включаються до витрат операційної діяльності, зокрема витрати за отримання маркетингових послуг.

Згідно положень п.177.3, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Представник позивача під час розгляду справи пояснив суду, що придбання поліграфічної продукції рекламного характеру обумовлювалась для подальшого розповсюдження з метою реклами діяльності ФО-П ОСОБА_3, а отже, й понесені витрати на оплату таких послуг слід також вважати такими, що пов'язані та необхідні для провадження відповідної діяльності.

На час розгляду справи вказані вище договори на поставку поліграфічної продукції не визнанні у судовому порядку недійсними або фіктивними. Окрім того, дані договори були предметом розгляду податковою інспекцією під час проведення перевірки контрагентів позивача у зв'язку з припиненням її підприємницької діяльності і не було знайдено жодних порушень діючого законодавства.

В силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведеність та протиправність висновків ДПІ про заниження позивачем доходу у сумі 20501,25 грн.

Отже, податкове повідомлення - рішення ДПІ про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування №0002471720 від 07.06.2013 року у сумі 25626,56 грн., №0001831702 у сумі 37,60 грн. та №0001821702 у сумі 218,93 грн. від 09.04.2015 року - підлягають скасуванню.

З приводу незаконності винесення відповідачем рішення №0004051702 від 24.07.2015 р. та від 24.09.2015 року №0004991701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд зазначає наступне.

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 19.09.2013 № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455).

Відповідно до п. 7.1. Інструкції №455 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно п.7.12 Інструкції № 455, суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Оскільки податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій винесено окремим рішенням, це є порушенням вимог Інструкції № 455.

Крім того, штрафні санкції розраховуються у відсотковому співвідношенні до розміру донарахованого єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, а враховуючи, що судом під час розгляду справи встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2015 р. №Ф-6, від 08.07.2015 р. №Ф-33 та від 16.09.2015 року №Ф-41 є незаконними, то відповідно і донараховані в в спірних рішеннях суми штрафних санкцій є необґрунтованими.

За таких підстав, вказані рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню, отже позов в цій частині також є обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірних рішень та не наведено законодавчо визначених підстав для проведення перевірки, позов слід задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161 ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Скасувати: податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 року № 0002471720, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015 року № Ф-33, вимогу про сплату боргу ( недоїмки) від 16.09.2015 року № Ф-41, вимогу про сплату боргу ( недоїмки) від 26.02.2015 року №Ф6, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.07.2015 року № 0004051702, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.04.2015 року, податкові повідомлення - рішення від 09.04.2015 року № 0001831702 та №00018217023, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2015 року №0004991701.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 04 грудня 2015 року.

Суддя О.В. Панченко