Постанова № 54330856, 24.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року № 810/6545/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

Вишгородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду із позовом до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” про стягнення податкового боргу в сумі 32 614 518,32 грн.

Також під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” на користь Державного бюджету України кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 32 614 518,32 грн.; відстрочено виконання постанови строком на 12 місяців.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 в частині відстрочення виконання постанови строком на 12 (дванадцять) місяців, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні заяви відмовлено. В інший частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідачем оскаржено їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія Вищого адміністративного суду України зауважила, що судами не було вчинено відповідних процесуальних дій для достеменного з'ясування правового статусу боргу відповідача, зокрема, у розмірі 1 272 645,62 грн., з огляду на те, що останній заперечує факт наявності у нього такої заборгованості. При цьому судам необхідно надати оцінку доводам відповідача щодо наявності доказів, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства та первинні документи, які зумовлюють зменшення розміру його податкового боргу на відповідну суму. У той же час, судам необхідно прийняти до уваги наявність відповідних судових рішень, що набрали законної сили та безпосередньо стосуються предмету спору у даній справі, а також відомості про заборгованість відповідача перед бюджетом.

До судового засідання представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про зменшення суми позову на 1 272 645,62 грн. та просить стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 31 341 872,70 грн. Також просить суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Протокольною ухвалою суду прийнято уточнення позовних вимог позивачем та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області; має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи відповідачем до органу державної податкової служби були подані наступні декларації з податку на додану вартість:

- 17.07.2014 за червень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 6728275,00 грн. (декларація зареєстрована контролюючим органом 17.07.2014 за №9040923886);

- 20.08.2014 за липень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 9979010,00 грн. (декларація зареєстрована контролюючим органом 20.08.2014 за №9048329961);

- 22.09.2014 за серпень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 10983084,00 грн. (декларація зареєстрована контролюючим органом 22.09.2014 за №9054257064);

- 20.10.2014 за вересень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 11330988,00 грн. (декларація зареєстрована контролюючим органом 20.10.2014 за №9060298626);

Платіжними дорученнями від 30.07.2014 №5773 відповідачем сплачено податок на додану вартість за червень 2014 року у сумі 6 728 275,00 грн., від 29.08.2014 №5976 авансовий внесок з податку на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 1 000 000,00 грн.

Згідно довідки-розрахунку суми податкового боргу станом на 14.11.2014 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 32 614 518,32 грн., яка виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за червень (№9040923886), липень (№9048329961), серпень (№9054257064), вересень (№9060298626), з урахуванням часткової сплати у сумі 5 406 838,68 грн. за рахунок переплати та 1 000 000,00 грн за рахунок сплати платіжним дорученням від 29.08.2014 №5976.

Згідно витягу з облікової картки платника податку на додану вартість частина коштів (1 321 436,32 грн.), що сплачені відповідачем платіжним дорученням від 30.07.2014 №5773, направлені контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди.

Отже, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість, яка у зв'язку з несплатою у добровільному порядку підлягає стягненню.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Отже, податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що визначені відповідачем в податкових деклараціях за червень, липень, серпень, вересень 2014 року є узгодженими, проте, відповідачем самостійно у строки, що встановлені ПК України, у повному обсязі не сплачені.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 20.02.2012 №217, яка отримана відповідачем 02.03.2012 (т. 1, а.с. 25, 26).

Пунктом 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з витягу з облікової картки платника податку на додану вартість, частина коштів (1 321 436,32 грн), що сплачені відповідачем платіжним дорученням від 30.07.2014 №5773, були направлені контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди, що відповідно до п. 87.9 ПК України є обов'язком контролюючого органу у разі наявності боргу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

Так, Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» подано заяву, в якій останнє просило суд відстрочити стягнення суми податкового боргу терміном на три роки та допустити розстрочення виконання рішення суду рівними частинами протягом тридцяти шести місяців від дати закінчення відстрочення.

На обґрунтування заяви відповідач посилається на негативні явища в вугільній галузі – недостатність коштів з причин відсутності належного бюджетного фінансування. При цьому, як зазначає заявник, ситуація ще більше погіршилась внаслідок подій, пов'язаних з проведенням АТО, оскільки основна частина споживачів залишається на неконтрольованій Україною території, а розрахунки цих підприємств з ДП «Регіональні електричні мережі» фактично припинено.

Суд вважає таку заяву необґрунтованою у зв’язку з наступним.

Відповідно до положень статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, аналіз змісту статті 263 КАС України дає підстави для висновку, що питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення вирішується після розгляду справи по суті (після винесення судом рішення), в десятиденний строк після надходження заяви або подання, у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження. При цьому, суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення лише у випадку здійснення заходів з примусового стягнення за таким рішенням органами державної виконавчої служби, під час яких встановлюються обставини, що ускладнюють виконання судового рішення.

Проте, відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення та розстрочення виконання постанови під час розгляду справи по суті, що унеможливлює її розгляд до прийняття остаточного рішення у справі та набрання ним законної сили.

Також, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Також механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976).

Згідно пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 191.1.24 п. 191.1 ст. 191 ПК України контролюючі органи виконують функції щодо здійснення відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Статтею 100 ПК України передбачений порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1235 затверджено Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

Отже, ПК України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, а органом стягнення за таким рішенням є контролюючий орган.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на користь Державного бюджету України кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 31 341 872 (тридцять один мільйон триста сорок одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.