Постанова № 54330833, 05.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року 810/4950/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС України (далі - відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів вартості товарів № 125130005/2015/610040/2 від 15.05.2015р. (далі - оскаржуване рішення) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00073 від 15.05.2015р. (далі - картка відмови).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Позивач стверджував, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач зазначає про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а також на невідповідність рішення про коригування та картки відмови вимогам до їх оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, ігноруючи Конституцію України та Митний Кодекс України №4494-VI від 13.03.2012 (далі - Митний кодекс України), які унормовують інститут контролю правильності визначення митної вартості товарів, виніс оскаржуване рішення, яке є абсолютно не обґрунтованим, не вказано жодної причини, за якої заявлена позивачем митна вартість не може бути визнана, а також не зазначено підстав для здійснення коригування митної вартості товарів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, підстави для їх скасування відсутні. Стверджував про правомірність дій органу доходів і зборів, а також те, що відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначив, що підставою для витребування додаткових документів у позивача слугували розбіжності у поданих документах.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи , оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd 18 червня 2013 укладено контракт № H-D/2013- 0618 від 18.06.2013р. про поставку шин. Кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

Між Позивачем та Відповідачем 19.12.2013 укладено Додаткову угоду № 2 до вказаного Контракту, якою передбачено, що «Продавец продал, а Покупатель купил шины, именуемые в дальнейшем Товары на условиях FOB или CFR, или CIF, или CIP, или DAP (INCOTERMS' 2000), указанных в счет-фактуре».

У відповідності до інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р. поставка Товару здійснювалась на умовах CIF.

Згідно умов Контракту кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені Позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

Постачальник надав Позивачу інвойс №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р. на поставку 312 шт. шин, з яких 6 шт. Changfeng HF660 295/80R22.5-18 TL за ціною 128,00 дол. США за одну одиницю товару, 42 шт. Changfeng HF668 295/80R22.5-18 TL за ціною 130, 00 дол. США за одну одиницю товару, 24 шт. Changfeng HF660 315/80R22.5-20TL за ціною 126, 00 дол. США за одну одиницю товару, 16 шт. Changfeng HF660 315/70R22.5-20 TL за ціною 130,00 дол. США за одну одиницю товару, 64 шт. Changfeng HF638 315/70R22.5-20 TL за ціною 140,00 дол. США за одну одиницю товару, 70 шт. Changfeng HF628 215/75R17.5-16 TL за ціною 62,00 дол. США за одну одиницю товару, 20 шт. Changfeng HF628 235/75R17.5-16 TL за ціною 72,00 дол. США за одну одиницю товару, 58 шт. SUNFULL HF702 9.00R20-16 TТ за ціною 118,00 дол. США за одну одиницю товару, 12 шт. Changfeng HF706 10.00 R20-18 TТ за ціною 128,00 дол. США за одну одиницю товару всього на загальну суму 34 452, 00 дол. США., крім того інвойсом №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р. передбачено оплата страхування товару на суму 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 1 950 дол. США, що разом в сумі складає 36 452,00 дол. США.

Позивач платіжним дорученням від 07.04.2015 № 427 сплатив на рахунок Постачальника суму інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р. до контракту № H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року у розмірі 36 452,00 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком було зроблено відповідну відмітку на цьому інвойсі.

Позивач 05.05.2015 подав відповідачу вантажну митну декларацію (далі - МД) №125130005/2015/543465 щодо митного оформлення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки CHANGFENG, для вантажних автомобілів в кількості 254 шт. та марки SUNFULL, для вантажних автомобілів в кількості 58 шт., ввезених на підставі контракту №H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року.

Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією 05 травня 2015 року Позивач надав Відповідачу наступні документи, які у відповідності до Порядку 651 декларантом позивача були відображені у графі 44 ЕМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015 р.; міжнародну СMR № 42217 від 30.04.2015р.; коносамент NFYGFСQ00 від 10.03.2015р.; платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.2015р.; прайс - лист виробника Б/Н від 09.03.2015р; інвойс (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р.; пакувальний лист від Б/Н 09.03.2015р.; страховий поліс №6673831060320150000277 від 05.03.2015р.; доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №2 від 19.12.2013р.; доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №4 від 19.02.2015р.; контракт (зовнішньоекономічний договір) №H-D/2013-0618 від 18.06.2013р.; сертифікат відповідності UA1.009.0010694-15 від 02.03.2015р.; інформація про радіологічний контроль товару № 2761 від 10.03.2015р.; сертифікат про походження №15С3705В0170/00151 від 18.03.2015р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126337 від 07.03.2015р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126391 від 07.03.2015р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126392 від 07.03.2015р.

Сума поставленого Позивачу товару за інвойсом № 15С3705В0170/00151 від 18.03.2015 складає 36 452,00 дол. США, в тому числі витрати на страхування товару в розмірі 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 1 950 дол. США, що в гривневому еквіваленті (виходячи з того, що станом на 15 травня 2014 року офіційний курс НБУ гривні до долара США складає 22,11866200 грн. за 1,00 долар США), що на момент декларування становило 806 269,47 грн. Від вказаної суми Позивач розрахував додатковий імпортний збір на товари (5% - 40313,47 грн.), ввізне мито (7% - 56 438,86 грн.) та податок на додану вартість (20% - 180 604,33 грн.). Вказані митні платежі були списані Відповідачем з гарантованого платежу, який був сплачений Позивачем на рахунок Київської митниці ДФС, що відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві.

За результатами розгляду митним органом поданих документів позивач отримав рішення про коригування митної вартості товару від 05.05.2015 №125130005/2015/610040/2.

Позивачем повторно 19.05.2015 подано органу доходів і зборів митну декларацію (МД-2) №125130005/2015/543852 від 19.05.2015 разом з аналогічним переліком документів, що і до митної декларації №125130005/2015/543465 від 05.05.2015 та додаткові документи, які вимагались у відповідності до електронного повідомлення відповідача від 05.05.2015, а саме:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1186 від 30.04.2015;

- бухгалтерську документацію у вигляді рахунків-фактур.

Крім того, Позивачем також надано переклад експортних митних декларацій від 18.05.2015.

Надані позивачем документи не стали підставою для визнання відповідачем заявленої ТОВ «Дельта-2010» митної вартості, разом з тим, позивач отримав оскаржуване рішення та картку відмови.

Оскаржуваним рішенням позивачу було збільшено митну вартість товару та, відповідно, митний збір та ПДВ, а саме: спеціальне мито 5% збільшилося з 40 313,47 грн. до 53 533,68 грн., тобто на 13 220,21 грн., ввізне мито 7% збільшилося з 56 438,86 грн. до 74 947,15 грн., тобто на 18 508,29 грн., ПДВ 20% збільшилося з 180 604,36 грн. до 239 830,89 грн., тобто на 59 226,53 грн., у зв'язку з тим, що на думку інспектора митного органу Телепенка В.А. у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (різні умови поставки FOB - прайс - лист та CIF - інвойс, контракт та експортна МД). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 05.02.2015 №125130005/2015/540768.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картці відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 вищезазначених нових МД, які подані після винесення оскаржуваних рішень, картці відмови (коди документів затверджені Наказом Мінфіну України Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій від 20.09.2012 № 1011).

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим, підтвердженням викладеного є наведене нижче.

У відповідності до ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інфойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару позивачем надані митному органу наступні документи: контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р.; доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №2 від 19.12.2013р.; доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №4 від 19.02.2015р.; інвойс (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р.; платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.2015р.; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015 р.; міжнародну СMR № 42217 від 30.04.2015р.; коносамент NFYGFСQ00 від 10.03.2015р.; прайс - лист виробника Б/Н від 09.03.2015р., завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); висновок про вартісні характеристика товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 1186 від 30.04.2015р.; пакувальний лист від Б/Н 09.03.2015р.; страховий поліс №6673831060320150000277 від 05.03.2015р.; сертифікат відповідності UA1.009.0010694-15 від 02.03.2015р.; інформація про радіологічний контроль товару №2761 від 10.03.2015р.; сертифікат про походження №15С3705В0170/00151 від 18.03.2015р.; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126337 від 07.03.2015р., завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП).; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126391 від 07.03.2015р., завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП).; копія митної декларації країни відправлення 435020150500126392 від 07.03.2015р., завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП).

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про знесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.

Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., інвойс (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р., платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.2015р. у Відповідача не було.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості №125130005/2015/610040/2 від 15.05.2015 вказано єдину обставину, яка стала підставою для коригування митної вартості товару, що розмитнюється - це розбіжності в документах, а саме, різні умови поставки, а саме, FOB у прайс - листі та CIF у інвойсі, контракті та експортній МД.

Як пояснив представником позивача та встановлено судом, у прайс - листі постачальником вказується безпосередньо ціна товару без врахування будь-яких додаткових витрат, тобто за умови поставки FOB, всі додаткові витрати за умовами поставки CIF були відображені в інвойсі, який подавався до митного оформлення.

Як слідує із самого інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р., ціни на шини в ньому вказані на умовах FOB, а також додатково в інвойс включено вартість транспортування у розмірі 1 950,00 дол. США та вартість страхування 50,00 дол. США, такі витрати були оплачені позивачем та включені до митної декларації.

Крім того, прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Відомості, наведені в прайс - листах фірми-виробника товару, не мають імперативного характеру, та можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, позивачем для додаткового підтвердження митної вартості товару, був наданий відповідачу прайс - лист, який на вимогу позивача, був завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), чим було підтверджено достовірність даних зазначених продавцем в прайс - листі.

З викладеного слідує, що обставини, які вказано відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610040/2 від 15.05.2015р. жодним чином не впливають на визначення митної вартості розмитнюваного товару.

Що стосується витребування відповідачем додаткових документів у позивача, судом встановлено наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Зі змісту зазначених вище норм ст. 53 Митного кодексу України слідує, що у випадку встановлення відповідачем розбіжностей у відомостях на підставі яких заявлено митну вартість за основним методом, відповідач має право письмово витребувати ряд документів.

Однак, в судовому засіданні не встановлено і відповідачем не стверджувалось зворотного, що відповідач в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України витребував у позивача які-небудь документи за письмовою вимогою на підтвердження митної вартості товару за першим методом. Відповідачем не надано суду обгрунтованих пояснень та доказів про те, що витребовувані у відповідності до електронного повідомлення у позивача документи, а це виписка з бухгалтерської документації та висновок про вартісну характеристику товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією, можуть підтвердити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості, крім того, відповідачем у електронному повідомленні не було конкретизовано, які саме документи маються на увазі під випискою з бухгалтерської документації, та як вони можуть підтвердити митну вартість товару.

За таких умов відповідачем не було зроблено можливих дій, передбачених законодавством по визначенню правильності заявленої митної вартості товару у разі встановлення розбіжностей у первісно поданих документах, а відтак відмови у застосуванні основного методу визначення вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, - прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Окрім того оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Водночас, відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування з 2 по 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей в інформаційних базах та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема на дії по отриманню необхідних відомостей.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015р., винесеній у справі № К/800/42105/14, в якій зазначено, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Згідно із пунктом першим статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідно до пункту другого статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Всупереч зазначеному, відповідачем при визначенні митної вартості при застосуванні резервного методу була взята лише інформація, наявна у відповідача, з митної декларації від 05.02.2015 №125130005/2015/540768, яка була прийнята раніше митним органом, однак вона теж містила корегування.

Окрім того, суд піддає сумніву правомірність порядку застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

З норми ч. 1 та ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України слідує, що законодавець не розкриває змісту та порядку застосування шостого методу визначення митної вартості товарів, в той же час, наділяє відповідача повноваженнями розсуду визначати такий зміст і порядок. Виходячи з принципу правової визначеності та принципів обґрунтованості, розсудливості та добросовісності, визначеними як умова правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд зауважує, що відповідач до винесення оскаржуваного рішення повинен був довести до позивача зміст та порядок застосування шостого (резервного методу).

Однак, оскаржуване рішення відповідача не містять опису такого змісту та порядку. За таких умов суд вважає недоведеними відповідачем вчинення належних дій по визначенню змісту та порядку застосування такого методу визначення митної вартості, що, в свою чергу, нівелює числове значення митної вартості визначеної відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Описані вище порушення одночасно є порушеннями прав позивача на правомірне рішення суб'єкта владних повноважень, з врахуванням принципів визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 364,33грн. (платіжне доручення 15.09.2015 № 5340), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.05.2015 № 125130005/2015/610040/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2015 № 125130005/2015/00073

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" судові витрати у сумі 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 33 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 листопада 2015 р.