Ухвала суду № 54330428, 01.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 р. Справа № 105239/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар 69» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар 69» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Квазар 69» звернулось до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.10.2010 року № 0009982340/0, № 0009992340/0, і № 0012301742/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2010 року № 00100002340 та рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 21.10.2010 року № 4/23-01/36246298 і № 5/23-01/36246298.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що перевірка ТзОВ «Квазар 69» була проведена органом податкової служби із дотриманням порядку, передбаченого законодавством України; висновки, викладені у акті перевірки, є підставними, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін відповідають нормам законодавства.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки і на підставі яких податковий орган прийняв оскаржувані рішення, суперечать обставинам справи та чинному законодавству.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 21.09.2010 року до 04.10.2010 року працівники Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області провели планову виїзну перевірку ТзОВ «Квазар 69» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.03.2009 року до 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2010 року № 2464/23-01/36246298.

В акті перевірки зазначається про виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог: пп. пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43405,00 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 482,00 грн.; ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори», в результаті чого занижено комунальний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10,20 грн.; пп. 3.5 п. 3, пп. 2.8 п. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого перевищено ліміт каси підприємства на загальну суму 1000,00 грн.; п. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9578,45 грн.

На підставі акта перевірки Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області прийняла 21.10.2010 року: податкові повідомлення-рішення № 0009982340/0, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37344,00 грн., в тому числі 27440,00 грн. за основним платежем і 9904,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0012301742/0, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено суму податку з доходів найманих працівників у розмірі 28735,35 грн., в тому числі 9578,45 грн. за основним платежем і 19156,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0009992340/0, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено суму комунального податку у розмірі 180,20 грн., в тому числі 10,20 грн. за основним платежем і 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010002340/0, яким до ТзОВ «Квазар 69» застосовано штрафні санкцій за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки в розмірі 2000,00 грн.; рішення № 4/23-01/36246298, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств із застосуванням звичайних цін у розмірі 20527,80 грн., в тому числі 15965,00 грн. за основним платежем і 4562,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення № 5/23-01/36246298, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін в розмірі 723,00 грн., в тому числі 482,00 грн. за основним платежем і 421,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних рішень податкового органу, виходячи з наступного.

Щодо порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним в періоді, що перевірявся) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі юридичні особи, що створені згідно із законодавством України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як було встановлено під час перевірки, всупереч вимогам наведених норм ТзОВ «Квазар 69» включило до складу валових витрат 84459,20 грн. по взаємовідносинах з ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» і ФОП ОСОБА_1, а також 25299,96 грн. по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 і ПП ОСОБА_4, які не підтверджені належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, оскільки в документах, наданих позивач, відсутні відповідні реквізити, зокрема, дата і місце складання та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні господарських операцій.

Таким чином, документування ТзОВ «Квазар 69» взаємовідносин із зазначеними контрагентами в бухгалтерському та фінансовому обліку не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З врахуванням наведених обставин та норм ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для включення коштів, сплачених позивачем цим контрагентам, до складу валових витрат, в зв'язку з чим немає достатніх підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010 року № 0009982340/0, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37344,00 грн.

Щодо порушень вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (який був чинним в періоді, що перевірявся) колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 даного Декрету було встановлено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, комунальний податок.

А ст. 15 цього Декрету було передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Під час перевірки було встановлено і не спростовано позивачем, що в період з 01.01.2010 року до 30.06.2010 року загальна чисельність працівників ТзОВ «Квазар 69» становила 3 особи, в тому числі 1 особа за сумісництвом, однак підприємство нараховувало комунальний податок лише за 1 особу, в результаті чого було занижено комунальний податок на загальну суму 10,20 грн., чим порушено вимоги ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Також колегія суддів враховує, що після проведення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення, а саме 01.11.2010 року ТзОВ «Квазар 69» подало до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області уточнюючі розрахунки комунального податку за І-ІІ квартал 2010 року, якими збільшено суму комунального податку до сплати за вказані періоди, що свідчить про визнання позивачем вказаного порушення.

За таких обставин колегія судді дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2010 року № 0009992340/0, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено податкове зобов'язання з комунального податку у розмірі 180,20 грн., є правомірним.

Щодо порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним в періоді, що перевірявся) колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.6., 1.15 ст. 1 цього Закону України було визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. Для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом; дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами; дохід з джерелом його походженням з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді, зокрема, інших доходів, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує; загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду; податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Статтею 2 цього Закону було передбачено, що платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід та доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 даного Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.

А згідно з п. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону загальний місячний оподатковуваний дохід включає, зокрема, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Як було встановлено в ході перевірки, ТзОВ «Квазар 69» в періоді, що перевірявся, проводило реалізацію товарів (керамічних блоків, цегли) суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які одночасно перебували в трудових відносинах з підприємством, за ціною, нижчою відпускних цін для інших суб'єктів господарювання і нижчою від ціни, за яку підприємство придбавало ці товари.

Враховуючи зазначені обставини та наведені положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок таких операцій ТзОВ «Квазар 69» фактично надало додаткове благо своїм працівникам у вигляді знижки для придбання товарів, а саме ОСОБА_5 на суму 22826,40 грн., а ОСОБА_6 на суму 41029,96 грн.

Однак всупереч вимогам наведених положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТзОВ «Квазар 69» не включило дохід, отриманий зазначеними працівниками у вигляді додаткового блага, до їх оподатковуваного доходу, внаслідок чого занизило як податковий агент податок з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті в бюджет, на 9578,45 грн.

Доводи позивача про те, що вказані товари реалізовувались ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не як працівникам підприємства, а як суб'єктам господарювання на договірних засадах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки реалізація підприємством товарів за ціною, нижчої від тої, за яку ці товари були придбані, суперечить змісту підприємницької діяльності, тому правовідносини купівлі-продажу зазначених вище товарів між ТзОВ «Квазар 69» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не відповідають змісту господарських відносин і зобов'язань.

За таких обставин колегія судді дійшла висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010 року № 0012301742/0, яким ТзОВ «Квазар 69» визначено податкове зобов'язання з доходів найманих працівників у розмірі 28735,35 грн.

Щодо порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2.7, 2.8 цього Положення виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) може здаватися до операторів поштового зв'язку для її переказу на банківські рахунки підприємства. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з п. 5.9 даного Положення якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

А згідно з п. 3.5 цього Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Як встановив суд, в період, що перевірявся, ТзОВ «Квазар 69» ліміт каси не встановлювало, чого позивач не заперечує.

Також в цей період для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, а видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Під час перевірки було встановлено наявність видаткового касового ордеру, у якому видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача - ПП ОСОБА_7, а підтверджена підписом директора ТзОВ «Квазар 69» ОСОБА_5

Вчинення позивачем даного порушення підтверджується видатковим касовим ордером від 03.02.2010 року № 3 на суму 1000,00 грн., а також встановленням фактичної відсутності залишку готівки в касі підприємства на початок дня 03.02.2010 року.

Доводи позивача про те, що ПП ОСОБА_7 надав доручення ОСОБА_5 на отримання коштів, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, таке доручення не вказане у зазначеному видатковому касовому ордері.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим рішення відповідача від 21.10.2010 року № 0010002340/0, яким до ТзОВ «Квазар 69» застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки в розмірі 2000,00 грн.

Щодо правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Як встановив суд, в спірному випадку відповідач з метою оподаткування визначив звичайну ціну зазначених вище товарів методом «витрати плюс».

Зокрема, під час перевірки було встановлено, що ТзОВ «Квазар 69» протягом 2009-2010 року придбавало цеглу (блоки будівельні керамічні) від нерезидентів, а саме фірми «Leier Baustoffe SK s.r.o.» відповідно до укладених між ними контрактів від 20.05.2009 року № 1 та від 06.10.2009 року № 3/2009 та фірми «Arrivi s.r.o.» відповідно до укладеного між ними контракту від 12.02.2010 року № 1.

У собівартість придбаної у цих контрагентів продукції ТзОВ «Квазар 69» включено фактурну вартість, митні платежі, транспортні послуги, вартість піддонів, тобто всі фактично понесені витрати на її придбання.

В подальшому позивач реалізовував придбані товари на території України суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які перебували на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, а також одночасно були пов'язаними особами з ТзОВ «Квазар 69», а саме ОСОБА_5 був директором ТзОВ «Квазар 69», а ОСОБА_6 - завідуючим складом цього підприємства.

Під час перевірки було встановлено, що реалізація відповідної продукції зазначеним пов'язаним особам здійснювалася за ціною, нижчою за її фактичну собівартість, що описано вище, тобто нижче рівня звичайних цін.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження позивача про неправомірність використання податковим органом звичайних цін для визначення податкових зобов'язань за відсутності встановленої законом методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, оскільки методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами та із використанням звичайних цін не є тотожними, а порядок розрахунку суми податкових зобов'язань із використанням звичайних цін безпосередньо встановлений п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не потребує додаткового правового врегулювання.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар 69» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі № 2а-4182/10/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар 69» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 07.12.2015 року