Ухвала суду № 54330349, 10.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3714/15

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Скрипченка В.О. та Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі Уповноважений ВРУ з прав людини) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача отримати паспорт, оформлений українською мовою, при розгляді заяви позивача від 30 липня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначалось, що 30 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого ВРУ з прав людини із заявою, в якій просив забезпечити право позивача отримати паспорт громадянина України, оформлений тільки українською мовою. Листом від 21 вересня 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що не може вирішити питання видачі позивачу паспорта громадянина України. На думку позивача, бездіяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини є неправомірною.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 19 Закону України «Про звернення громадян». Так, судом не прийнято до уваги, що ніяких дій для того, щоб Кабінет Міністрів України затвердив зразок паспорта, що оформлюється тільки українською мовою, відповідач не вчинив. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 30 липня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженого ВРУ з прав людини із заявою, в якій просив забезпечити право отримати паспорт громадянина України, оформлений тільки українською мовою.

Листом від 20 серпня 2015 року за № 3/8-І250433.15-1/14-82 заступник керівника Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини повідомив позивача, що враховуючи положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», на підставі ст. 101 Конституції України, статей 13, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», у зв'язку із змінною керівництва Державної міграційної служби України до Служби надіслано повторний лист з проханням поінформувати про позицію ДМС України із поставленого заявником питання, заходи, вжиті з метою виконання судової постанови на користь заявника, та сприяти оформленню паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 виключно українською мовою.

Додатково листом від 21 вересня 2015 року за № 3/8-І250433.15-2/14-82 заступник керівника Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини направив на адресу позивача копію відповіді ДМС України від 9 вересня 2015 року № 6-5334/3-15, яка надійшла на запит Уповноваженого з прав людини.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем було розглянуто звернення позивача в установлений законом строк, листом від 20 серпня 2015 року повідомлено позивача про розгляд звернення та заходи, які були вжиті за дорученням Уповноваженого з прав людини, із роз'ясненням змісту ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Частиною 1 ст. 15 названого Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

На підставі ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як встановлено матеріалами справи, 30 липня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженого ВРУ з прав людини із заявою, в якій просив забезпечити право отримати паспорт громадянина України, оформлений тільки українською мовою (а. с. 17).

Матеріалами справи також встановлено, що листом від 20 серпня 2015 року за № 3/8-І250433.15-1/14-82 було повідомлено позивача про розгляд вказаного звернення та заходи, які були вжиті за дорученням Уповноваженого ВРУ з прав людини (а. с. 6).

Зокрема, названим листом позивачу роз'яснено, що діяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Позивачу також повідомлено, що у зв'язку із зміною керівництва ДМС України до Служби надіслано лист з проханням поінформувати про позицію ДМС України із зазначеного питання, заходи, вжиті з метою виконання судової постанови на користь ОСОБА_1, та сприяти оформленню паспорта громадянина України виключно українською мовою.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 21 вересня 2015 року за № 3/8-І250433.15-2/14-82 відповідач додатково повідомив позивача про результати розгляду звернення після надходження повідомлення від ДМС України, з якого вбачається, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 814/3006/14 добровільно виконана боржником. При цьому ОСОБА_1 оформлено паспорт громадянина України українською мовою на бланку паспорта громадянина України, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року № 353. Проте, ОСОБА_1 відмовився від отримання паспорта (а. с. 7, 23-25).

Таким чином, звернення ОСОБА_1 від 30 липня 2015 року розглянуто відповідачем та позивачу надано від Уповноваженого ВРУ з прав людини відповідь про розгляд його звернення та про заходи, які були вжиті за дорученням відповідача.

За таких даних, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та Законом України «Про звернення громадян», що виключає можливість задоволення вимог позивача про визнання неправомірною бездіяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Із врахуванням викладеного, правильним є рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на необхідність звернення відповідача до Кабінету Міністрів України щодо затвердження нового зразка паспорта, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, яка набрала чинності з 21 травня 2015 року, затверджено зразки бланка паспорта громадянина України, оформлення і видача яких запроваджуються з 1 січня 2016 року.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: В.О. Скрипченко

А.Г. Федусик