Рішення № 54329909, 10.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Качана В.Я., Рейнарт І.М.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору банківського рахунку та стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Данильченко Олени Олександрівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року,

встановила:

11 лютого2015 року представник ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила розірвати договір №Siopoq банківського рахунку від 31 серпня 2005 року, стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 16505,25 грн., інфляційні витрати за період прострочення зобов'язання в сумі 6986,88 грн., 3% річних від простроченої суми - 392,06 грн. та 6631,95 грн. - пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим з боку Російської Федерації, з 17.03.2014 року у позивача відсутня можливість будь-яким чином розпоряджатися власними коштами, а також отримати вказані кошти в готівковій формі. 28.05.2014 року відповідач незаконно перевів всі кошти з її рахунку на балансовий рахунок 2903 мотивуючи свої дії тим, що Постановою НБУ № 260 від 06.05.2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і міста Севастополя» роботу банків у Криму було зупинено.

Обмеження ПАТ КБ «ПриватБанк» прав позивача на розпорядження власними грошовими коштами є порушенням договору банківського рахунку, яки є істотними в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки позбавляють позивача можливості вільно розпоряджатися власними коштами, що є підставою для розірвання договору та стягнення грошових коштів в сумі 16 505,25 грн.

Оскільки зобов'язання по видачі грошових коштів виникло у відповідача з 06.12.2014 р. - часу отримання листа про розірвання договору банківського рахунку та повернення грошових коштів, у відповідності до вимог ст.625 ЦК України просила стягнути суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також пеню за прострочене зобов'язання.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року позов задоволено.

Розірвано договір №Siopoq банківського рахунку від 31.08.2005 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 16505,25 грн. - банківський вклад; 6986,88 грн. - інфляційні втрати за період прострочення зобов'язання; 392,06 грн. - 3% річних від простроченої суми; 6631,95 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання, а всього 30 516,14 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Данильченко О.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Своїх доводи мотивує тим, що відповідно до наданого позивачем договору банківського рахунку, останній був укладений між приватним нотаріусом ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому позов повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані копії виписок за рахунками, при цьому належним чином не доведено, що спірні кошти знаходяться на рахунках позивача на час розгляду справи. Копії виписок, які надав позивач, містять інформацію станом на квітень 2014 року і не можуть сприйматись як належний та допустимий доказ обґрунтованості позовних вимог. Інших доказів позивачем не надано.

Представником позивача надано копію договору та копії виписок за рахунком, проте оригіналів вказаних документів суду надано не було. Крім того, більшість документів, наявних у справі, не завірені належним чином, а лише посвідчені представником позивача. Судом оригінали договору та наданих виписок від позивача не витребувано та в судовому засіданні не оглянуто.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Кахраманов Р.Н. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інтонації залишити без змін.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1-3 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» поточним рахунком визнається рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Предметом договору банківського рахунку виступає надання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким розуміються послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій

формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами ( ст.1 Закону України « Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Відповідно до загальних положень про форму правочину договір банківського рахунку повинен бути укладений у простій письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватним нотаріусом ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку №Siopoq від 31 серпня 2005 року (а.с.9-14).

Оригінал вказаного договору було оглянуто судом апеляційної інстанції.

Згідно з п. 1.2. цього договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.4 вказаного договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання надавати позивачу послуги, пов'язані з переказом коштів на рахунок клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції згідно з додатком 1 протягом операційного дня Банку.

Ухвалюючи рішення про розірвання договору банківського рахунку та стягнення грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Оскільки заяву про розірвання договору банківського рахунка відповідач отримав 05.12.2014 р., у відповідності до п.2.1.4 договору відповідач зобов'язаний був виконати взяте на себе зобов'язання протягом операційного дня банку. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання, у відповідності до вимог ст.625 ЦК України останній зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення пені.

Судове рішення не містить обґрунтувань щодо правової підстави, відповідно до якої він дійшов висновку про можливість задоволення позову у вказаній частині.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги у вказаній частині ґрунтуються на Законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року.

Разом з тим, вказаний Закон регулює договірні правовідносини, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а тому на правовідносини, що виникли не поширюється.

З таких підстав судове рішення у вказаній частині не можна визнати законним та обґрунтованим, останнє підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду даного спору з порушенням правил підвідомчості є необґрунтованими.

У відповідності до положень ч.3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну

нотаріальну діяльність. Нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю.

Крім цього, відповідно до наказу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 28.03.2014 р. №72/04 приватну діяльність ОСОБА_1 у Ялтинському міському нотаріальному окрузі з 07.04.2014 р. припинено (а.с.16).

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів на підтвердження наявності коштів на рахунку позивача на час розгляду справи.

На спростування вказаних доводів представником позивача надано платіжне доручення №Е0528LОКНN від 28.05.2014 р., засвідчене штампом Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого грошові кошти в сумі 16505,25 грн. з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 перераховано 28.05.2014 р. на балансовий рахунок НОМЕР_2 у зв'язку з постановою НБУ №260 від 06 травня 2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і міста Севастополя».

Крім цього, суду надано виписку по рахунку НОМЕР_1, з якого вбачається, що з 29.05.2014 р. по 02.12. 2015 р. вхідний залишок на вказаному рахунку становить 0 грн.

З урахуванням викладеного підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог судове рішення в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідача в дохід держави судових витрат по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Данильченко Олени Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року в частині стягнення пені та суми судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені в сумі 6631,95 грн. відмовити.

У зв'язку з цим загальну суму стягнення 30516,14 грн. зменшити до суми 23884,19 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/15767/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.

Головуючий у сулі апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.