Постанова № 54329673, 25.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року 15:37Справа № 808/6947/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складісудді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Яланської В.А. та представників

позивача: Філобок О.Л.,

відповідача: Радової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексосвіт»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексосвіт» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.08.2015 за №0000972203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами перевірки дійшов необґрунтованих висновків про неправомірність віднесення позивачем коштів до складу податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор», оскільки товар був фактично отриманий та використаний в господарській діяльності позивача. Також, представник позивача зазначив про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на віднесення коштів до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на припущеннях. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки було встановлено відсутність у позивача документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор», оскільки до перевірки не надано документів, які підтверджують транспортування товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, тощо. Зазначене свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та неправомірне формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені зазначених контрагентів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Флексосвіт» зареєстровано відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради за №11031020000028749 від 08.02.2011, знаходиться на обліку в ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя з 09.02.2011, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.10.2012 №200070157.

У період з 29.07.2015 по 31.07.2015співробітниками ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Центаварс», ТОВ «Сервісопторг», ТОВ «ПКФ «Мотор», ТОВ «Репропарк» за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт №1948/08-27-2203/37526149 від 06.08.2015 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків даного акту встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 180175,00 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 180175,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972203 від 14.08.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270252,50 грн., в т.ч. за основним платежем 180175,00 грн. та 90087,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованость цих висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор».

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08 січня 2015 року між позивачем та ТОВ «ПКФ «Мотор» укладено договір постачання №1/2015, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «ПКФ «Мотор» передає у власність, а покупець - ТОВ «Флексосвіт» приймає та оплачує товар на умовах, обумовлених у п.4.1 в кількості та асортименті відповідно рахункам та накладним, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с.32-34, т.1).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки-фактури, звіти про дебетові і кредитові операції (а.с.35-44, т.1). Транспортування товару підтверджується наданими до матеріалів справи товаро-транспортними накладними (а.с.100-102, т.1).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 22 квітня 2015 року між позивачем та ТОВ «Центаврас» укладено договір поставки (догостроковий) №22052015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується товар передавати у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с.93, т.1).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, рахунки на оплату товару (а.с.96-99, т.1). Транспортування товару підтверджується наданими до матеріалів справи товаро-транспортними накладними (а.с.103-112, т.1).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем придбавався у ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор» товар: арматура базальтопласт БПА 270-601П (без гільзи), папір самоклеючий, папір крейдовий, папір крейдовий Hi-KoteGloss 170 rlm 70x100, папір обгортковий ф.85 Е80, фотовивід, папір офсетний.

З пояснень представника позивача встановлено, що товар придбаний у ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор» використовувався в господарській діяльності позивача для виготовлення різних видів етикеток для продовольчих та не продовольчих товарів, які в подальшому реалізовувались позивачем іншим контрагентам, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, рахунками на оплату, звітами про дебітові та кредитові операції, актом списання товарів (а.с.1-206, т.2).

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, виписані ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор» для документального оформлення виконання умов договорів, надавались контролюючому органу підчас проведення перевірки та містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для висновків контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачазТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор» стала, серед іншого, не зазначення в товарно-транспортних накладних П.І.Б. та посад осіб, які дозволили відпуск товару, які здали та прийняли поставлений товар, найменування організацій які здійснювали навантаження та розвантаження товару, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт транспортування товару від постачальника до покупця, проте, відсутність товарно-транспортної накладної чи певні недоліки у формуванні товарно-транспортної накладної не свідчить про відсутність факту здійснення господарської взагалі, при наявності інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, не може бути безумовним доказом відсутності факту поставки товару та може свідчити лише про певні недоліки у формування первинної документації.

Щодо посилань представника відповідача на те, що в товарно-транспортних документах наданих позивачем до перевірки зазначені адреси, які не співпадають адресам реєстрації ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор», суд зазначає, що зазначення різних адрес жодним чином не свідчить про відсутність господарських операцій між контрагентами, оскільки суб'єкти господарювання не зобов'язанні зберігати та відвантажувати товар виключно за адресою реєстрації, оскільки чинним законодавством не заборонено орендувати складські приміщення для здійснення господарської діяльності.

Також судом не приймаються посилання на відсутність у контрагентів позивача великого штату робітників, наявності складських приміщень, техніки, тощо, оскільки господарські операції, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Центаврас», ТОВ «ПКФ «Мотор», не потребують наявності у контрагентів позивача великого штату працівників, спеціальної техніки, тощо.

Судом також не приймаються посилання представника відповідача на витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор», оскільки такі витяги були сформовані 31.08.2015, тобто, вже після проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому такі витяги не могли були бути враховані відповідачем підчас прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Центаврас» та ТОВ «ПКФ «Мотор» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимогТовариства з обмеженою відповідальністю «Флексосвіт».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексосвіт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14 серпня 2015 року №0000972203.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексосвіт» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко