Постанова № 54329361, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/21732/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Мартяна О.В. - дов. б/н від 05.10.2015 р.

від відповідача Комарова Є.В. - дов. б/н від 01.10.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.10.2015 р. (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі №910/21732/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Кримська девелоперська компанія»

(далі - ТОВ «Кримська девелоперська компанія»)

про стягнення 305 366 340,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. у справі №910/21732/15 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилався на те, що місцевим судом необґрунтовано прийнято до уваги доводи відповідача й зроблено помилкові висновки, що позивач втратив право вимоги на стягнення заборгованості за кредитним договором в силу п. 3 ч. 1 ст. 512, ст.ст. 514, 556 ЦК України в зв'язку з виконанням цих зобов'язань поручителями. На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором договори поруки є нікчемними, тому відповідач зобов'язаний сплачувати заборгованість за кредитним договором тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/21732/15 за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. у справі №910/21732/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.12.2015 року.

В судове засідання з'явилися представники сторін, представник позивача (апелянта) доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням ряду особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №К-2010395 від 26.04.2012 р. в розмірі 305 366 340,29 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за цим договором в частині своєчасного погашення кредиту, процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту, сплату процентів тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відсутність порушеного права позивача в зв'язку з погашенням заборгованості й прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд встановив, що на виконання умов кредитного договору позивачем було надано відповідачу грошові кошти, проте на підставі договорів поруки поручителями в рахунок погашення заборгованості відповідача перед кредитором було сплачено позивачу грошові кошти й погашено борг в повному обсязі, таким чином суд дійшов висновку, що права вимоги щодо виконаного поручителями кредитного зобов'язання у позивача немає. Доводи позивача в частині нікчемності договорів поруки на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд вважав неприйнятними, не підтвердженими доказами тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, як встановлено місцевим судом з матеріалів справи, 26.04.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» (кредитором) та ТОВ «Кримська девелоперська компанія» (позичальником) укладено кредитний договір №К-2010395 із змінами і доповненнями (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1.1 якого кредитор надає позичальникові кредит окремими частинами на визначених Кредитним договором умовах в межах мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості за кредитом в гривні 284 407 297,34 грн. та за кредитом в доларах США 15 713 047,72 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 11,23% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 10.03.2018 року.

У відповідності до п. 1.1.2 Кредитного договору повернення кредиту здійснюється в валюті наданого кредиту відповідно до змін максимального ліміту заборгованості згідно графіку, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом (п. 1.1.1 Кредитного договору).

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) (ч. 2 ст. 1050 ЦК України), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу транш у розмірі 15 713 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.03.2014 р. еквівалентно 156 498 337,40 грн., й підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №23133760 від 19.03.2014 року.

Як вище згадувалось, за умовами Кредитного договору (п. 1.1.2), з урахуванням змін та доповнень, повернення кредиту здійснюється в валюті наданого кредиту у відповідності до зміни максимального ліміту заборгованості згідно графіку, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом ( п. 1.1.1 цього договору).

За умовами п. 2.7 Кредитного договору з урахуванням змін та доповнень, сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті наданих траншів щомісячно до 25 числа місяця наступного за місяцем нарахування, а також в день повернення заборгованості у відповідній валюті за кредитом.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, на підставі ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст.ст. 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором 24.07.2014 р. між ПАТ «Дельта Банк» (кредитором), ТОВ «Кримська девелоперська компанія» (позичальником) та поручителями (Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-Грей», ОСОБА_4, S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED), 06.11.2014 р. між позивачем (кредитором), відповідачем (позичальником) та поручителями (S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED, LAORTEM HOLDINGS LIMITED), 17.12.2014 р. між позивачем (кредитором), відповідачем (позичальником) та поручителем (S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED), укладено договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено й позивачем не спростовано, що за наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями поручителями на виконання умов згаданих договорів поруки сплачено кредитору кошти в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Приписами ст. 556 ЦК України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора в розмірі частини обов'язку, який виконаний ним.

На підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на погашення поручителями заборгованості відповідача перед позивачем, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що зобов'язання відповідача є припиненими, права та інтереси позивача не порушеними, підстави для задоволення позову відсутніми.

Доводи апелянта про те, що укладені в забезпечення кредитних зобов'язань відповідача договори поруки є нікчемними в силу положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не заслуговують на увагу як безпідставні.

Так, приписами ч. 3 ст. 38 згаданого Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

- 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Аналіз наведених приписів закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 38 свідчать про те, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку укладення банком договору поруки, за яким банк приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій на підставі Закону України «Про банки і банківську діяльність», натомість в даному випадку при укладенні договорів поруки у позивача не виникало такого зобов'язання, позивач згідно цих договорів виступав як кредитор, а не як поручитель чи боржник, відтак суд апеляційної інстанції не вбачав жодних ознак нікчемності договорів поруки, доказів на підтвердження ознак нікчемності цих договорів з інших підстав матеріали справи не містять.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. у справі №910/21732/15 - без змін.

Матеріали справи №910/21732/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун