Рішення № 54329037, 10.12.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 р.Справа № 917/1809/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (бульвар Верховної Ради, буд. 7, м. Київ, 02100)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 36007),

ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, 36040);

ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, 36014).

про стягнення 7 768 690,31 грн.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Гетя Н. Г., суддя Киричук О. А.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

від третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6

Розглядається позовна заява про стягнення 7 768 690,31 грн. заборгованості за кредитом, наданим згідно кредитного договору № 0052/07/25-КL від 19.12.2007р.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та суперечність фактичним обставинам Відповідач просить суд задовольнити заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0052/07/25-КL від 19.12.2007р. у розмірі 7 768 690,31 грн., посилаючись на те, що відлік даного строку повинен відраховуватися з дати направлення позивачем вимоги від 20.03.2009р. про повернення кредиту (т.1 а.с.191-202, 213-223; т.2 а.с.2-12).

Відповідачем також подано додаткову заяву про застосування загального строку позовної давності у 3 роки до позовних вимог в частині стягнення платежів по кредиту, що мали бути здійснені згідно графіку погашення кредиту та залишились несплаченими до 21.08.2012 року і станом на 21.08.2015 року (т.1 а.с.179-190).

Треті особи у відзивах проти позову заперечують з підстав пропуску позивачем строку позовної давності по спірним вимогам (т.1 а.с.161-166, 167-172, 173-178).

Позивач проти застосування строку позовної давності заперечує, посилаючись на те, що кредит повинен сплачуватися у строки, встановлені договором; крім того відповідачем було здійснено часткове погашення суми кредиту 01.08.2013р., що свідчить про визнання ним боргу, дані дії переривають строк позовної давності (т.2 а.с.46-47).

Згідно ухвали суду від 09.11.2015р. та протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.11.2015р. справа призначена до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Гетя Н. Г., суддя Киричук О. А.

В судовому засіданні 10.12.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

19 грудня 2007 між Публічним акціонерним товариством Банк Форум (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено кредитний договір № 0052/07/25-KL з додатковими угодами № 1 та № 2 (надалі - Кредитний договір; т.1 а.с.9-12).

Відповідно до п.1.1. та підп.1.1.1 Кредитного договору, Банк надає відповідачу (позичальнику) кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для придбання та проведення ремонтних робіт нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37, з максимальним лімітом заборгованості в сумі 15150000,00 грн. Надання коштів здійснюється окремими частинами в межах встановленої суми траншами: перший - 11 110 000,00 грн. для придбання будівель та другий транш - 4 040 000,00 грн. для ремонту вказаних будівель.

Згідно п.1.2. Кредитного договору кредитні кошти надаються по 18 грудня 2012 року.

У відповідності до п. 3.1.1 Кредитного договору кредит надається шляхом перерахування Банком коштів відповідно до цільового призначення за наданими позичальником письмовими заявками та документами.

На виконання Кредитного договору Банк надав відповідачу 15 145 057,82 грн. кредитних коштів, що підтверджується меморіальними ордерами від 21.12.2007р. № 275784, від 18.01.2008р. № 20395, від 18.01.2008р. № 20368, від 25.03.2008р. № 117793, від 15.04.2008р. № 19397, від 15.05.2008р. № 18737, від 15.05.2008р. № 18745, від 21.07.2008р. № 33224, від 29.07.2008р. № 48299, від 21.08.2008р. № 36301, від 21.08.2008р. № 36281, від 21.08.2008р. № 36582, від 04.09.2008р. № 8214, від 19.09.2008р. № 35179, від 26.09.2008р. № 49347, від 26.09.2008р. № 49325, від 07.11.2008р. № 10507, від 07.11.2008р. № 10593, від 13.11.2008р. № 19970, від 18.11.2008р. № 27914, від 24.11.2008р. № 39858, від 05.12.2008р. № 9867, від 05.12.2008р. № 9890 (т.1 а.с.13-18).

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті на відкритий йому позичковий рахунок № 20730500002367 в Полтавській філії АКБ ФОРУМ згідно встановленого графіку погашення кредиту (Додаток № 1), що є його невід'ємною частиною.

Згідно Графіку платежів (Додаток № 1 до Кредитного договору) погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, а саме відповідач мав повертати по 360700,00 грн. кредитних коштів щомісячно протягом липня 2009р. листопада 2012р. та 361300,00 грн. - у грудні 2012р. (т.1 а.с.11 на звороті).

Сума кредиту була погашена частково в розмірі 7376367,51 грн. При цьому з вказаних коштів 6570548,61 грн. була сплачена позичальником 31.03.2009р. та 07.10.2010р., а сума 1198141,70 грн. була погашена 01.08.2013р. за рахунок продажу іпотечного майна (а.с.7-8).

Отже, заборгованість з повернення кредиту становить 7768690,31 грн.

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання відповідачем зобовязання за Кредитним договором були укладені договори поруки між позивачем та ОСОБА_7 від 19.12.2007р. № 0052/07/25- КL/S-3, між позивачем та ОСОБА_8 від 19.12.2007р. № 0052/07/25- КL/S-5, між позивачем та ОСОБА_3 від 19.12.2007р. № 0052/07/25- КL/S-4, між позивачем та ОСОБА_4 від 19.12.2007р. № 0052/07/25- КL/S-2, згідно яких вказані громадяни є поручителями за зобовязаннями відповідача з повернення кредиту (т.1 а.с.58-61).

Також, в забезпечення виконання відповідачем зобовязання за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 19.12.2007р. № 0052/07/25- КL/S-1, згідно якого ОСОБА_1 передала Банку в іпотеку нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. М.Бірюзова, 37, м. Полтава (т.1 а.с.56-67).

ПАТ Банк Форум звертався до Київського районного суду м. Полтави із позовом до ФОП ОСОБА_1, поручителів ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з вимогою стягнути заборгованість за кредитним договором № 0052/07/25-KL від 19.12.2007 року в розмірі 9219237 грн 12 коп. та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на заставне майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом надання ПАТ "Банк Форум" права продажу будь-якій особі - покупцеві та отримання коштів від продажу об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: вул. М.Бірюзова, 37, м. Полтава (т.1 а.с.140-143).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26.01.2011 року по справі № 2-369/11 було закрито провадження по цивільній справі в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору в звязку з непідвідомчістю даних вимог місцевому загальному суду.

Банком було подано до суду уточнюючу позовну заяву від 03.06.2011р., за якою заявлено вимоги до поручителів ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0052/07/25-KL від 19.12.2007 року в розмірі 9219237 грн. 12 коп. та про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на заставне майно, що належить ОСОБА_1 Факт подання даної заяви підтверджено в рішення Апеляційного суду Полтавської області (т.1 а.с.144-145, 150).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26.07.2011 року по справі № 2-369/11 у позові було відмовлено повністю (т.1 а.с.146-148).

За результатом апеляційного перегляду даної справи Апеляційним судом Полтавської області вказане рішення було скасовано та прийнято нове рішення від 31 липня 2012 року (справа № 22-ц/1690/1741/2012) про стягнення заборгованості по кредитному договору з вказаних відповідачів, а також звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.. 38 Закону України "Про іпотеку" на заставне майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом надання ПАТ "Банк Форум" права продажу будь-якій особі - покупцеві та отримання коштів від продажу об'єкта нерухомого майна (т.1 а.с.149-155).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2012р. (справа № 6-37145св12) вказане рішення Апеляційного суду Полтавської області було скасовано лише в частині стягнення коштів з ОСОБА_7, в іншій частині рішення залишено без змін (т.1 а.с.65).

З огляду на викладене, господарським судом Полтавської області ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були залучені до участі у даній господарській справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (т.1 а.с.77-78).

Банк звернувся до органів Державної виконавчої служби з заявами про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів Київського районного суду м. Полтави про стягнення ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 присуджених до стягнення сум заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.66-68).

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області були винесені постанови від 07.09.2015р. про відкриття виконавчих проваджень про стягнення ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 0052/07/25-KL від 19.12.2007 року (т.1 а.с.71-73).

30.06.2015р. старшим державним виконавцем цього Відділу були прийняті постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в звязку з відсутністю у боржників майна, на яке можливо звернути стягнення (т.1 а.с.97-101).

Отже, поручителями спірна заборгованість за Кредитним договором не сплачена, та за їх рахунок в межах виконавчого провадження не була погашена.

Також на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2013 року (справа № 22-ц/1690/1741/2012) Публічне акціонерне товариство Банк Форум від імені власника ОСОБА_1 уклало договір купівлі-продажу від 30 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1004, за яким передало у власність покупцям нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 37, та які були предметом іпотеки (т.2 а.с.27-32).

Відповідно до пункту 2 Договору купівлі-продажу від 30 липня 2013 року, покупці сплачують в день укладання цього договору на рахунок № 29093937000112, МФО 322948, грошові кошти з призначенням платежу погашення кредитної заборгованості за кредитним договором за №0052/07/25-KL від 19.12.2007 року від 04.11.2010р. ФОП ОСОБА_1.

Як визнається сторонами та підтверджується позивачем в розрахунку боргу, за рахунок продажу предмету іпотеки 01.08.2013р. було погашено 1198141,70 грн. боргу за кредитом (а.с.8). Ця сума врахована позивачем при визначенні заборгованості за даним позовом.

Інших платежів в рахунок погашення основного боргу за кредитом проведено не було. Отже, заборгованість з повернення кредиту становить 7768690,31 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність невиконаного рішення суду про стягнення боргу за кредитом з поручителів не припиняє зобовязання за кредитним договором, оскільки не є належним виконанням зобовязання з повернення кредиту.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2014 р. № 3-66гс14 у справі №922/3658/13, за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобовязанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України. Забезпечувальне зобовязання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобовязанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Таким чином, заборгованість з повернення кредиту в сумі 7768690,31 грн. на даний час не погашена.

Відповідачем подано заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення вказаного боргу з тих підстав, що відлік даного строку позовної давності повинен відраховуватися з дати направлення позивачем вимоги від 20.03.20009р. про повернення кредиту, а також що позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення з останнього на користь банку платежів по кредиту, що мали бути здійснені згідно графіку погашення кредиту та залишились несплаченими до 21.08.2012 року і станом на 21.08.2015 року (т.1 а.с.179-190, 191-202, 213-223; т.2 а.с.2-12).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство України передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Посилання відповідача на пропуск відповідачем строку позовної давності з тих підстав, що після направлення позивачем вимоги від 20.03.20009р. про дострокове погашення кредиту було змінено строк погашення кредиту під час судового розгляду не підтверджено.

Як свідчить текст вимоги від 20.13.2009р. № 433/4.1.4, в ній Банком не ставилося питання про дострокове повернення всієї суми кредиту, лише було повідомлено позичальника про наявність поточної заборгованості за відсотками та попереджено про можливість звернення стягнення на заставлене майно (т.2 а.с.48).

Отже, за вказаною вимогою не відбулося зміни строку повернення кредиту.

Посилання відповідача на те, що Банком було змінено строк повернення кредиту шляхом подання позову до ФОП ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Полтави судом також відхиляється, оскільки даний позов було подано з порушенням правил підвідомчості. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26.01.2011 року по справі № 2-369/11 було закрито провадження по цивільній справі в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору в звязку з непідвідомчістю даних вимог місцевому загальному суду. З огляду на викладене, суд не вважає дану вимогу дійсною, та такою, що заявлена належним чином.

Заява позивача про застосування строку позовної давності до вимог про повернення кредиту з врахуванням визначених у Додатку № 1 (Графіку погашення) строків проведення платежів судом задовольняється з огляду на наступне.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п.п. 2.3., 2.4., 2.6. Кредитного договору встановлено строк виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_1 зі щомісячним погашенням платежів.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору (Додаток № 1 до даного кредитного договору від 19.12.2007 року), погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також безпосередньо підтверджує обов'язок погашення кредиту Відповідачем ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором згідно графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до даного кредитного договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з умовами п.п. 2.3., 2.4., 2.6. кредитного договору, Додатку № 1 до даного кредитного договору, позичальник зобов'язана була здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки, умовами п.п. 2.3., 2.4., 2.6. кредитного договору та Додатку № 1 до нього встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг по тілу кредиту частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами п.п. 2.3., 2.4., 2.6. кредитного договору та Додатку № 1 до нього погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

З позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області 21.08.2015 року, що об'єктивно підтверджується штампом канцелярії суду на позовній заяві.

Отже, позивачем не пропущено виключно строк позовної давності по платежах по тілу кредиту, що мали бути здійснені після 21.08.2012 року, та залишились несплаченими до 21.08.2012 року - дня звернення кредитора до суду першої інстанції.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання позивача на переривання строку позовної давності внаслідок визнання відповідачем боргу шляхом його часткової оплати 01.08.2013р.

Відповідно до п.п. 4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Як встановлено вище судом, погашення частини боргу 01.08.2013р. відбувалося не боржником, а покупцями предмету іпотеки, що був реалізований Банком на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2013 року (справа № 22-ц/1690/1741/2012). Відмітка про це міститься у відповідному договорі купівлі-продажу від 30 липня 2013 року.

Відповідач заявою від 26.07.2013р. лише повідомила про те, що їй відомо про намір Банку здійснити вказаний продаж предмету іпотеки.

Проте, жодного доказу вчинення саме відповідачем дій щодо погашення боргу чи його визнання позивачем суду не надано.

Таким чином в межах строку позовної давності є вимоги про стягнення 1804100,00 грн. заборгованості за кредитом, що повинен був сплачений згідно Додатку № 1 (Графіку погашення) у серпні-грудні 2012р. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

В іншій частині у позові слід відмовити за спливом строку позовної давності, про яку заявлено боржником.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5, 36003; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (бульвар Верховної Ради, буд. 7, м. Київ, 02100; ідентифікаційний код 21574573) 1804100грн. 00 коп. заборгованості за кредитом.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5, 36003; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 27061грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 15.12.2015р.

Головуючий суддя Т. М. Безрук

Суддя Н. Г. Гетя

Суддя О. А. Киричук