Рішення № 54328969, 14.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2015 р.Справа № 916/3402/15

За позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку "ПОРТО-ФРАНКО" в особі виконуючого обовязки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "ПОРТО-ФРАНКО" ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АВМТЕХНО"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Калімера

про визнання недійсною нікчемної додаткової угоди та застосування наслідків недійсності нікчемної додаткової угоди

Суддя Демешин О. А.

Представники сторін та третьої особи не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк Порто-Франко в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ „Порто-Форанко ОСОБА_2 (далі Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „АВМТЕХНО (далі Відповідач) про визнання нікчемної додаткової угоди №1 до Договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 p., укладену 31 березня 2014 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ОСОБА_3 „ПОРТО-ФРАНКО та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „АВМТЕХНО недійсною та застосувати наслідки недійсності нікчемної додаткової угоди №1 до Договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 р.

13.10.2015 року справу прийняв до свого провадження суддя Демешин О. А. та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Калімера.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

24.07.2008 року між Позивачем або (ОСОБА_3) та третьою особою (Позичальник») укладений кредитний договір (відзивна реверсивна кредитна лінія) №1286/3-08.

Відповідно до умов зазначеного договору Позичальнику був наданий кредит у вигляді відзивної реверсивної кредитної лінії з лімітом в сумі 1767100 євро 00 євро центів.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та Відповідачем (Заставодавець) 28.02.2014 року був укладений договір застави цінних паперів №1480/14-ЦП. Відповідно до п. 1.1. Договору застави предметом договору є 1513 500 штук простих іменних акцій (Емітент ПАТ „Експортно-імпортна агенція „Омега) номінальною вартістю 378 375 грн. Згідно п. 1.3. Договору застави, заставлене майно оцінено сторонами у сумі 3 193 485 грн.

31.03.2014 року між Банком та Відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до Договору застави, згідно умов якої, договір застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 р. був розірваний.

На думку позивача ОСОБА_4 угода №1 до Договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 р. є нікчемною у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому позивач посилається на наступне:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 вересня 2014 року № 610 „Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 „ПОРТО-ФРАНКО до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014 року прийнято рішення № 103 про запровадження з 29.09.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 „ПОРТО-ФРАНКО.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АБ „ПОРТО-ФРАНКО призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5. Тимчасову адміністрацію в АБ „ПОРТО-ФРАНКО запроваджено строком на 3 місяці з 29 вересня 2014 по 29 грудня 2014 включно.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 „ПОРТО-ФРАНКО, запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись чистиною четвертою статті 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 169 від 29.12.2014 про продовження строку тимчасової адміністрації у АБ „ПОРТО-ФРАНКО до 29.01.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АБ „ПОРТО-ФРАНКО ОСОБА_5 до 29.01.2015 включно.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30.01.2015 № 67 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 „ПОРТО-ФРАНКО виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.01.2015 № 19 „Про початок процедури ліквідації АБ „ПОРТО-ФРАНКО та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 „ПОРТО-ФРАНКО та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ „ПОРТО-ФРАНКО ОСОБА_5 строком на 1 рік з 30.01.2015 по 29.01.2016 включно.

24 липня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №141 про виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АБ „Порто-франко. Виконуючим обов'язки призначений ОСОБА_2 на строк з 30.07.2015 по 14.08.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Уповноважена особа Фонду ОСОБА_5 провів перевірку додаткової угоди №1 до Договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 р. та дійшов висновку, що на його думку, зазначена додаткова угода є нікчемною за ознаками п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Тобто, позивач вважає, що розірвання договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 р. є відмовою Банку від власних майнових вимог, так як банк втратив права заставодержателя та можливості звернути стягнення на предмет застави. Розірвання Договору застави відбувалося без будь-якої компенсації з боку відповідача, тобто на безоплатній основі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як зазначалось вище, пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до ст.546 ЦК України застава є одним з видів забезпечення зобов`язання.

В силу застави, згідно ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Статтею 1 Закону України „Про заставу встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Позивач стверджує, що спірною додатковою угодою про розірвання (відмову) Договору застави цінних паперів, ПАТ АБ „Порто-Франко відмовилось від власних майнових вимог по цьому договору, що свідчить про нікчемність такого правочину, з огляду на положення п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд не погоджується з такими висновками позивача, оскільки, як зазначалось вище, заставою є вид забезпечення зобов`язання і право на задоволення, забезпечених нею вимог у кредитора виникає у разі невиконання основного зобов`язання.

Як вбачається з укладеної між ПАТ АБ „Порто-Франко та ТОВ „Калімера ОСОБА_4 угоди № 23 від до кредитного договору №1286/3-08 від 24.07.2008р. строк погашення кредиту був встановлений по 18.07.2008р. із сплатою 9,5% річних.

Пунктом 1.2. Договору застави цінних паперів № 1480/14-ЦП від 28.02.014р., також, було встановлено, що кредит у вигляді відзивної реверсивної кредитної лінії надається боржнику (ТОВ „Калімера) на строк з 24 липня 2008року по 18 липня 2014р.

Тобто, станом на дату укладення між сторонами спірної ОСОБА_4 угоди № 1 від 31.03.2014 року про розірвання (відмову) від Договору застави цінних паперів № 1480/14-ЦП від 28.02.2014 року у позивача не існувало правових підстав щодо вимог до позичальника (ТОВ „Калімера) з приводу погашення суми боргу за кредитом, оскільки 31-го березня 2014року термін погашення цього кредиту ще не настав.

Тому, майнових вимог, в розумінні пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у позивача до відповідача взагалі не існувало, оскільки станом на 31.03.2014р. не настав строк погашення позичальником кредиту і, відповідно, на цю дату у позивача не виникло права на звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, станом на 31.03.2014р. ПАТ АБ „Порто-Франко не заявляло претензій та не зверталось до суду з позовом до позичальника (ТОВ „Калімера) з приводу дострокового погашення кредиту та процентів за користування кредитом у звязку з порушенням умов кредитного договору.

Також позивачем не надано доказів порушення ТОВ „Калімера умов кредитного договору щодо сплати відсотків та наявності заборгованості позивальника по сплаті таких відсотків станом на 31.03.2014р., оскільки з доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості по договору кредитної лінії від 24.07.2008р. вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані з 15.09.2014р. по 27.07.2015р.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування при вирішенні спору положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги щодо нікчемності спірного правочину і застосування наслідків недійсності цього нікчемного правочину.

Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною нікчемної додаткової угоди №1 до Договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 p. слід відмовити.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемної ОСОБА_4 угоди №1 до Договору застави цінних паперів №1480/14-ЦП від 28.02.2014 р. є похідною від вимоги про визнання нікчемної угоди недійсною, тому також не підлягає задоволенню. Тим більше, що позивачем взагалі не зазначено, які саме наслідки мають бути застосовані судом у разі задоволення позовної вимоги про недійсність нікчемної угоди.

Крім того, відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. В силу приписів ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, наслідки недійсності (нікчемності) правочину можуть бути застосовані виключно у випадку підтвердження судом відповідного юридичного факту, в той час як його відсутність унеможливлює застосування відповідних наслідків. Докази недійсності Договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя О.А. Демешин