Рішення № 54328565, 09.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/27066/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» стягнення заборгованості в розмірі 536 614 грн. 88 коп. Представники:

від Позивача: Мойсієнко О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 536 614 грн. 88 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» (Замовник) було укладено Договір про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс - листа Виконавця) по узгодженню Сторін виконати його доставку на об'єкт: «Термінальний комплекс по вул. Київській шлях №2/1 - а в м. Бориспіль», а Замовник зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він виготовив і поставив товар на загальну суму в розмірі 208 395 грн. 11 коп., що підтверджується зведеними накладними на фактичний відпуск товарно - матеріальних цінностей, товарно - транспортними накладними та довіреностями, проте Відповідачем всупереч умовам Договору не була здійснена оплата за вказаний Товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в розмірі 208 395 грн. 11 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» 3% річних у розмірі 13 923 грн. 68 коп., інфляційні у розмірі 141 406 грн. 90 коп., пеню у розмірі 131 835 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 41 053 грн. 24 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/27066/15, судове засідання призначено на 11.11.2015 р.

10.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.10.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року відкладено розгляд справи на 25.11.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

24.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2015 року.

25.11.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.10.2015 року та ухвали від 11.11.2015 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2015 року відкладено розгляд справи на 09.12.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 09 грудня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 02.12.2015 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 25.11.2015 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 09 грудня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» (Замовник) було укладено Договір про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс - листа Виконавця) по узгодженню Сторін виконати його доставку на об'єкт: «Термінальний комплекс по вул. Київській шлях №2/1 - а в м. Бориспіль», а Замовник зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних Виконавця.

Згідно з п.5.3 Договору товар вважається поставленим Замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується Замовником, на підставі товарно - транспортних накладних.

У п.7.5 Договору визначено, що оплата здійснюється Замовником на підставі цього Договору та рахунків - фактур, виставлених Виконавцем на вартість товару. При здійсненні розрахунків Замовник зобов'язаний зазначити в платіжному документі номер та дату даного Договору.

Замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 даного Договору (п.7.6 Договору)

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що зa прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі порушення Замовником строку платежу, встановленого п.7.6. цього Договору, більше ніж на 20 календарних днів Замовник зобов'язаний, сплатити крім пені, штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу.

У п.8.5 Договору визначено, що Сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 8 цього Договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору, жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. (п.10.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223 від 01.02.2013 року Позивачем в період з 01.03.2013 року по 12.07.2014 року був виготовлений і поставлений товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується накладними, зведеними накладними на фактичний відпуск товарно - матеріальних цінностей, товарно - транспортними накладними на загальну суму в розмірі 208 395 грн. 11 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем всупереч умовам Договору не була здійснена оплата за вказаний Товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в розмірі 208 395 грн. 11 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» 3% річних у розмірі 13 923 грн. 68 коп., інфляційні у розмірі 141 406 грн. 90 коп., пеню у розмірі 131 835 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 41 053 грн. 24 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223 від 01.02.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223 від 01.02.2013 року Позивачем в період з 01.03.2013 року по 12.07.2014 року був виготовлений і поставлений товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується накладними, зведеними накладними на фактичний відпуск товарно - матеріальних цінностей, товарно - транспортними накладними на загальну суму в розмірі 208 395 грн. 11 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не було сплачено за отриманий Товар у повному обсязі.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» перед Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» за Договором про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223 від 01.02.2013 року становить 208 395 грн. 11 коп., що також підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків між Сторонами, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в розмірі 208 395 грн. 11 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 208 395 грн. 11 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 08.04.2013 р. по 07.10.2015 р. у розмірі 13 923 грн. 68 коп. та інфляційні в розмірі 141 406 грн. 90 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором про виготовлення та поставку товару №3Д - 02П/223 від 01.02.2013 року за загальний період прострочки з 08.04.2013 р. по 07.10.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 13 923 грн. 68 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 08.04.2013 року по 07.10.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 141 406 грн. 90 коп. за період з 08.04.2013 р. по 07.10.2015 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений виходити за межі позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 08.04.2013 р. по 07.10.2015 р. у розмірі 131 835 грн. 95 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що зa прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.8.5 Договору визначено, що Сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 8 цього Договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Проте, Суд не приймає до уваги посилання Позивача щодо збільшення Сторонами періоду, визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, з посиланням на п.8.5 Договору, оскільки даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача за накладними, оскільки прострочка Відповідача починається на наступний день після спливу 5 банківських днів з моменту поставки товару, а також застосуванням шестимісячного періоду нарахування пені відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня лише в розмірі 16 013 грн. 73 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 08.04.2013 року по 19.01.2015 року.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.8.4 Договору у розмірі 41 053 грн. 24 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі порушення Замовником строку платежу, встановленого п.7.6. цього Договору, більше ніж на 20 календарних днів Замовник зобов'язаний, сплатити крім пені, штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 41 053 грн. 24 коп. з урахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо застосування до Відповідача одночасно штрафу та пені.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 208 395 грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 13 923 грн. 68 коп., інфляційні у розмірі 141 406 грн. 90 коп., пеня у розмірі 16 013 грн. 73 коп. та штраф у розмірі 41 053 грн. 24 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патера Україна» (03146, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАЧАЛОВА, будинок 5-В, Ідентифікаційний код юридичної особи 35265950) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 05523398) заборгованість у розмірі 208 395 (двісті вісім тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 11 (одинадцять) коп., 3% річних у розмірі 13 923 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., інфляційні у розмірі 141 406 (сто сорок одна тисяча чотириста шість) грн. 90 (дев'яносто) коп., пеню у розмірі 16 013 (шістнадцять тисяч тринадцять) грн. 73 (сімдесят три) коп., штраф у розмірі 41 053 (сорок одна тисяча п'ятдесят три) грн. 24 (двадцять чотири) коп. та судовий збір у розмірі 6 311 (шість тисяч триста одинадцять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 грудня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин