Рішення № 54328516, 30.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 911/632/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області;

2. Броварської міської ради

за участю тертьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фонду державного майна України

за участю Прокуратури Київської області

про визнання права власності на нерухоме майно

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 28.09.2015);

ОСОБА_2 (дов. б/н від 03.06.2015);

від відповідача 1 ОСОБА_3 (дов. №3 від 06.01.2015);

від відповідача 2 ОСОБА_4 (дов. №2-15/12 від 05.01.2015);

від третьої особи ОСОБА_5 (дов. №289 від 31.07.2015);

від прокуратури ОСОБА_6 (посв. №031878 від 02.02.2015).

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/632/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій» (далі позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (відповідач-1) та Броварської міської ради (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фонду державного майна України та за участю прокуратури Київської області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: пятиповерхову будівлю гуртожитку літ А площею 4103 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна 12-А; будівлю дитячого садка №22 Трембіта площею 1963,7 кв.м. за адресою м. Бровари, бульвар Незалежності 8-А; двоповерхову будівлю дитячого садка Малятко літ А-2 площею 916,5 кв.м. за адресою м. Бровари. вул. Гагаріна 14-А; базу відпочинку Дружба, загальною площею 708,6 кв.м., за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерхову будівлю спортзалу літ 63 площею 1101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова 2; двоповерхову будівлю їдальні літ 71 площею 1183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова 2.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що починаючи з 30.08.2000 та на момент звернення до господарського суду з даним позовом, він відкрито і безперервно володів та користувався спірним майном, а тому позивач звернувся до суду в порядку ст. 344 ЦК України про визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною давністю.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2015 (суддя Конюх О.В.) позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на базу відпочинку Дружба, загальною площею 708,6 кв.м. за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерхову будівлю спортзалу літ 63 площею 1 101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2; двоповерхову будівлю їдальні літ 71 площею 1 183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 рішення господарського суду Київської області від 20.04.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2015 касаційні скарги першого заступника прокурора Київської області та Публічного акціонерного товариства Броварський завод будівельних конструкцій задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 20.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі № 911/632/15 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу 30.09.2015 № 911/632/15 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2015 справа №911/632/15 прийнята до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено її до розгляду на 12.11.2015.

11.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника прокуратури надійшли письмові пояснення №05/2-1835вих від 10.11.2015 (вх. №26873/15), згідно яких прокурор надав пояснення з приводу позиції та вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 16.09.2015.

12.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення (вх. №26921/15), згідно яких надав письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, викладених від 16.09.2015.

12.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшли пояснення (вх. №26924/15).

У судовому засіданні 12.11.2015 оголошено перерву до 30.11.2015.

27.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву №2-15/4727 від 27.11.2015 (вх. №28347/15), згідно якого відповідач 2 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 30.11.2015 представники позивача підтримали позов в повному обсязі, представник відповідача 1, представник відповідача 2, представник третьої особи та представник прокуратури заперечували проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду комунального майна області від 29.09.1993 №60-П затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій».

Наказом Фонду комунального майна області від 29.10.1993 №68-П затверджено план приватизації державного майна орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій».

Згідно затвердженого плану приватизації Орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" у складі об'єкту приватизації було визначено перелік об'єктів соціально-побутового призначення, а саме: гуртожиток (м. Бровари, вул. Гагаріна, 17), дитячий садок №22 (м. Бровари, вул. Незалежності, 6), База відпочинку «Дружба» (с. Пухівка, Київська обл.), спортзал (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), їдальня (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), житловий будинок (м. Бровари, вул. Грушевського, 17), медпункт (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), відеозал з телестудією (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова).

Загальна вартість переліченого нерухомого майна становила 530 944,00 тис. крб.

Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради № 280 від 16.11.1993 вирішено зареєструвати Акціонерне товариство „Броварський завод будівельних конструкцій.

17.05.1995 між Фондом комунального майна Київської області та організацією орендарів Орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" було укладено договір купівлі-продажу державного пакету акцій, а відповідно до довідки регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 18.07.1997 було реалізовано 100 % статутного капіталу, державна частка в статутному капіталі позивача відсутня.

30.08.2000 завершено приватизацію Відкритого акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" та видано свідоцтво № 3-К, згідно якого майно орендного підприємства є колективною власністю акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій".

При цьому, судом встановлено, що на спірні об'єкти свідоцтво про право власності не видавалось.

Позивач стверджує, що згідно плану приватизації спірні об'єкти нерухомого майна соціально-побутового призначення були передані йому безоплатно без визначення будь-якої форми речових прав і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області не приймалося жодних управлінських рішень щодо розпорядження вказаним державним майном, в тому числі про закріплення за позивачем спірних об'єктів на праві власності, господарського відання чи іншого речового права.

За таких обставин, враховуючи те, що протягом більше ніж 10 років позивач продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, а РВ ФДМ України по Київській області (як органом, уповноваженим державою здійснювати правомочності щодо державного майна) зазначене майно не було витребуване у позивача та ним не було обрано способу розпорядження цим майном, позивач звернувся до суду в порядку ст. 344 ЦК України про визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною давністю.

У 2005 році відбулось засідання інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Броварський завод будівельних конструкцій, про що було складено та підписано відповідний протокол, згідно якого встановлено перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду при приватизації ВАТ „Броварський завод будівельних конструкцій, а саме дитячий садок (інвентарний № 000297, № 000298), база відпочинку (інвентарний № 000296), столова (інвентарний № 000093), медпункт, спортзал (інвентарний № 000061), відеозал з телестудією, гуртожиток (інвентарний № 000299), житловий будинок (інвентарний № 000040).

Обгрунтовуючи позовні вимоги ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» зазначає, що відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але й не визнає його.

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту ст. 344 ЦК України випливає, що позивачі, як володільці майна, протягом всього часу володіння ним мають бути впевненими, що на це майно не претендують інші особи, і вони отримали це майно з підстав достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у звязку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; встановлення характеру володіння (добросовісне і недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майно 5 років).

Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, крім безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння таким майном у розумінні приписів ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

З огляду на те, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, необхідно встановити:

- момент виникнення права власності за набувальною давністю та строк володіння;

- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);

- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;

- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача;

- особу, яка є власником спірного майна.

Скеровуючи справу №911/632/15 на новий розгляд Вищий господарський суд України у постанові від 16.09.2015 вказав на необхідність дослідження судом питання чи є в даному випадку володіння без титульним та зазначив, що враховуючи ту обставину, що спірні будівлі не увійшли до статутного капіталу позивача, а перебувають на балансі, необхідно встановити чи був позивач обізнаний про знаходження майна у власності держави та чи є володіння, з урахуванням зазначених обставин, добросовісним.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо встановлення чи є володіння безтитульним, господарським судом встановлено наступне.

Пунктом 8 Плану приватизації орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій» станом на 01.08.1993 визначено перелік об'єктів соціально-побутового призначення орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій», серед яких: гуртожиток (м. Бровари, вул. Гагаріна, 17), дитячий садок №22 (м. Бровари, вул. Незалежності, 6), База відпочинку «Дружба» (с. Пухівка, Київська обл.), спортзал (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), їдальня (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), житловий будинок (м. Бровари, вул. Грушевського, 17), медпункт (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), відеозал з телестудією (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова).

Крім того, пунктом 11 Плану приватизації орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій» визначено, зокрема, що обєкти соціально-побутового призначення залишаються на балансі підприємства. Витрати по їх утриманню покладаються на підприємство.

Як вбачається з акту прийому-передачі від 30.08.2000 обєкти соціально-побутового призначення відносяться до майна, яке передане в господарське відання та використовуються за призначенням без права відчудження.

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол засідання інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» за підписом голови комісії ОСОБА_7, члена комісії ОСОБА_8, згідно якого спірні обєкти включено до переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» при його приватизації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 30.08.2000 №5-25-11/3 «Про завершення приватизації Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій», акту прийому-передачі приватизованого майна Орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій» від 30.08.2000, складеного та підписаного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», протоколу інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» спірні обєкти соціально-побутового призначення не увійшли до статутного капіталу при приватизації позивача, а були передані йому безоплатно у господарське відання для використання за призначенням без права відчуження з передачею на баланс новоствореного у процесі приватизації товариства.

Що, в свою чергу свідчить про титульність володіння позивачем спірними обєктами, оскільки він отримав зазначене спірне нерухоме майно на підставі відповідних актів та обліковував його на балансі.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 20.08.14 у справі № 910/7635/13, де суд дійшов висновку, що перебування майна на балансі не є безтитульним володінням, а отже в судів відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 344 ЦК України.

Що стосується вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 16.09.2015, щодо встановлення обставин добросовісності володіння позивачем спірним майном, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦК України добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства, поряд зі справедливістю та розумністю.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність субєктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків. При вирішення спорів про набувальну давність слід врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна, тобто на початковий момент, який буде включатись в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Добросовісність володіння виникає в тому випадку, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.

При цьому як встановлено судом та не заперечується позивачем, спірне майно не увійшло до статутного капіталу позивача, а перебувало на його балансі.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», затвердженого наказом Фонду державного майна України №1450 від 22.07.1998, спірні обєкти соціально побутового призначення не увійшли до його складу.

Статтею 3 Закону України «Про управління обєктами державної власності» від 21.09.2006 передбачено, що обєктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів, а ст. 4 серед субєктів управління обєктами державної власності зазначено і Фонд державного майна України.

Оскільки відповідальність за збереження майна покладено на балансоутримувачів (п. 4 наказу ФДМУ, Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68) господарські товариства несуть додаткові витрати, повязані із забезпеченням його утримання.

Відповідно до п. 6 Положення про Єдиний реєстр обєктів державної власності до Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності балансоутримувачів.

З витягу з Єдиного державного реєстру обєктів державної власності щодо державного майна вбачається, що в зазначеному реєстрі обліковується 24 обєкти нерухомого державного майна бази відпочинку «Дружба» (за місцезнаходженням: Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна, 13), їдальня та спортзал (за місцезнаходженням: Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2), які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», але залишились на його балансі, що свідчить про те, що зазначене спірне нерухоме майно є власністю держави.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачу було достовірно відомо та неоспорювалось ним з моменту такої передачі, що власником спірного нерухомого майна є держава.

Тобто, у розумінні приписів ст. 344 Цивільного кодексу України він не є добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.

Також, слід зауважити, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Крім того, судом враховано, що Верховний Суд України у постанові у справі №14-181/11 за позовом ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права власності на нерухоме майно встановив, що позивач отримав спірне майно безоплатно у господарське відання на правових підставах, у даному випадку це план приватизації орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій», затверджений наказом Фонду комунального майна Київської області від 29.10.1993 №68-П, акт прийому-передачі приватизованого майна орендного підприємства «Броварський завод будівельних конструкцій» від 30.08.2000, а відтак знав, що майно не може належати йому на праві власності без відповідних дій його законного власника держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Отже, судом встановлено, що позивач був обізнаний, що власником спірного майна є держава, а тому це спростовує добросовісність володіння позивачем спірним майном, крім того суд не може вважати володіння зазначеним майном без титульним, оскільки зазначене володіння ґрунтується на певному правовому титулі про який було відомо позивачу.

Крім того, судом встановлено, що в подальшому, реалізуючи своє право власника, РВ ФДМУ по Київській області в 2011 році у відповідності до пунктів 1.3, 1.4, 1.4.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом від 19.05.1999 № 908/68, обрало спосіб управління державним майном, що було передано ВАТ БЗБК та перебувало на його балансі. За результатами підсумкового засідання робочої групи від 28.04.2011 прийняло рішення про передачу до комунальної власності гуртожитку по вул. Гагаріна 17, дитячого садка №22 по вул. Незалежності 6 та житлового будинку по вул. Грушевського 17 (лист РВ ФДМУ по Київській області від 11.04.2011 № 08-11-793).

Рішенням Броварської міської ради Київської області № 253-10-06 від 21.07.2011 Про надання згоди на безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Бровари гуртожитку по вул. Гагаріна 12-а та ДНЗ Трембіта надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Бровари гуртожитку по вул. Гагаріна 12-а та дошкільного навчального закладу Трембіта по бульв. Незалежності 8-а та по вул. Гагаріна, 14-а в м. Бровари Київської області, що перебувають у державній власності та на балансі ВАТ БЗБК.

Рішенням Броварської міської ради Київської області № 305-11-06 від 18.08.2011 Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Бровари ДНЗ "Трембіта вирішено прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Бровари дошкільний навчальний заклад „Трембіта по бульв. Незалежності, 8-а та по вул. Гагаріна, 14-а в м. Бровари Київської області, доручено комісії по передачі вказаного обєкту здійснити передачу з балансу ВАТ БЗБК на баланс управління освіти Броварської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 11.10.2011 № 526 Про затвердження складу комісій по прийманню-передачі обєктів у комунальну власність територіальної громади м. Бровари затверджено склад комісії з передачі ДНЗ Трембіта (в тому числі голова наглядової ради ВАТ БЗБК ОСОБА_9 за згодою).

13.12.2011 було складено акт приймання-передачі №659 зазначеного ДНЗ «Трембіта», згідно якого зазначено, що ДНЗ «Трембіта», який перебуває в державній власності та на балансі ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» передається у комунальну власність територіальної громади м. Бровари.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міськради від 13.12.2011 № 659 Про затвердження акту приймання-передачі обєкту у комунальну власність затверджено акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Бровари дошкільного навчального закладу „Трембіта по бульв. Незалежності, 8-а та по вул. Гагаріна, 14-а в м. Бровари Київської області.

Рішенням Броварської міської ради від 26.12.2013 № 1121-41-06 Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Бровари гуртожитку по вул. Гагаріна 12-А вирішено прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Бровари гуртожитку по вул. Гагаріна 12-А, що перебуває у державній власності та на балансі ПАТ Броварський завод будівельних конструкцій.

Рішенням виконкому Броварської міськради від 04.03.2014 № 151 Про затердження складу комісії по прийманню-передачі обєкту у комунальну власність територіальної громади м. Бровари затверджено склад комісії з передачі. Рішенням виконкому Броварської міськради від 15.04.2014 № 228 Про затердження акту приймання-передачі обєкту у комунальну власність територіальної громади м. Бровари гуртожитку по вул. Гагаріна 12-А затверджено акт приймання-передачі та вирішено оформити право власності на гуртожиток за територіальною громадою м. Бровари.

Вищевказані рішення ради та акт приймання-передачі не оскаржувались та є чинними, крім того позивач обізнаний про їх прийняття та підписання.

Зазначені обставини свідчать про те, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на спірні обєкти, а саме: пятиповерхову будівлю гуртожитку літ А площею 4103 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна 12-А, будівлю дитячого садка №22 Трембіта площею 1963,7 кв.м. за адресою м. Бровари, бульвар Незалежності 8-А; двоповерхову будівлю дитячого садка Малятко літ А-2 площею 916,5 кв.м. за адресою м. Бровари. вул. Гагаріна 14-А, оскільки на момент розгляду справи право власності у встановленому законом порядку власником вирішено передати іншій особі територіальній громаді м. Бровари.

Крім того, судом враховано, що рішенням господарського суду Київської області від 25.05.2015 у справі №911/996/15 за позовом Броварської міської ради Київської області та Управління освіти та науки Броварської міської ради Київської області до ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій», третя особа Регіональне відделення Фонду державного майна України у Київській області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015, зобовязано ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» передати з балансу на баланс Управління освіти та науки Броварської міської ради Київської області дошкільний навчальний заклад «Трембіта» по бульвару Незалежності, 8-а та по вул. Гагаріна, 14-а.

Зазначеними рішеннями було встановлено, що дошкільний навчальний заклад «Трембіта» є комунальною власністю територіальної громади м. Бровари, а також встановлено, що про даний факт ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» було обізнане.

Зазначені обставини є преюдиційним фактом, а отже не потребують доказування.

Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто ці факти носять преюдиційний характер і приймаються судом як аксіоматична істина і повторному доведенню та оспорюванню в господарських судах вони не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд не може застосувати до спірних правовідносин положення ст. 344 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень ст. 344 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Броварський завод будівельних конструкцій» є безпідставними, необґрунтованими, не підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити в задоволенні позову повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 15.12.2015.

Суддя В.М. Антонова