Рішення № 54328513, 07.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/133/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015 Справа № 908/5100/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром, с. Сонячне, Запорізька область,

до відповідача: Державного підприємства Дослідне господарство Елітне Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с. Сонячне, Запорізька область,

про стягнення 71 735,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.05.2015 р.);

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.05.2015 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство Елітне Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення основного боргу в сумі 36 130,46 грн., 3% річних в сумі 5 327,51 грн., інфляційних втрат в сумі 30 277,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № РН-0000156 від 15.10.2010 р. позивач поставив відповідачу насіння озимого ячменя Метелиця супереліта у кількості 9 765,00 кг на суму 36 130,46 грн. з ПДВ. Товар отримано представником відповідача за довіреністю № 192 від 15.10.2010 р. На думку позивача, такі дії сторін в силу приписів ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є діями, що породжують права та обовязки, аналогічні зобовязанням за договором поставки. В порушення приписів ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач не оплатив товар після його прийняття, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 36130,46 грн. За прострочення оплати товару в період з 16.10.2010 р. по 15.09.2015 р. позивач нарахував 3% річних в сумі 5 327,51 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2010 року по серпень 2015 року в сумі 30 277,32 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 202, 203, 207, 509, 526, 599, 610, 611, 612, 625, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 180, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/133/15 та призначено розгляд справи на 10.11.2015р.

В судовому засіданні 10.11.2015 р. оголошувалась перерва до 20.11.2015 р.

Ухвалою від 20.11.2015 р. за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 07.12.2015 р. та відкладено розгляд справи на 03.12.2015 р.

У письмових поясненнях по справі позивач відзначив, що договір б/н від 28.09.2010р., який вказаний в акті звіряння від 31.03.2012 р., відсутній та ніколи не укладався. У рядку дебіт акту звірки від 31.03.2012 р. за договором б/н від 28.09.2010 р. рахується дебіторська заборгованість у розмірі 143 615,46 грн. Вказана сума виникла при переведенні бухгалтерського обліку підприємства позивача з 1С версії 7 на 1С версії 8 та складається з двох сум, а саме: 36 130,46 грн. (рахунок-фактура №СФ-0000114 від 15.10.2010 р.), видаткова накладна № РН-0000156 від 15.10.2010 р.) та 107 485,00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000093 від 28.09.2010 р., видаткова накладна №РН-0000132 від 28.09.2010 р.).

Відповідач надав заперечення та заяву про застосування строку позовної давності, в яких вказує що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України. Із наданого позивачем акту заліку не вбачається визнання відповідачем спірної суми за видатковою накладною № РН-0000156 від 15.10.2010 р. у розмірі 36130,46 грн. Надані позивачем акти звірки відображають всі господарські операції і з них не вбачається визнання відповідачем спірної суми заборгованості. Тому просить суд відмовити в позові з цих підстав. Крім того, вказує, що видаткова накладна № РН-0000156 від 15.10.2010 р. не збереглась у відповідача, так само як і будь-які інші документи, які б могли свідчити про передачу позивачем відповідачеві вказаних у позові товарно-матеріальних цінностей. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення та заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 03.12.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної № РН-0000156 від 15.10.2010 р. ТОВ «Укрнасінняпром» (позивач у справі) поставило на користь ДП «Дослідне господарство «Новатор» ІМК УААН насіння озимого ячменя «Метелиця» супереліта у кількості 9 765 кг на суму 30 108,72 грн., що з урахуванням ПДВ20% складає 36 130,46 грн. Підставою виписки видаткової накладної № РН-0000156 від 15.10.2010 р. зазначений рахунок-фактура № СФ-0000114 від 15.10.2010 р. Даний рахунок виписаний без замовлення.

Як свідчить статут відповідача (нова редакція від 07.09.2011 р.), Державне підприємство «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (відповідач у справі) є правонаступником майнових прав та зобовязань Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України.

Товар за накладною отриманий представником відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності №192 від 15.10.2010 р.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зміст прав та обовязків сторін, по яких сторонами досягнута згода, свідчить про укладення між сторонами правочину купівлі-продажу товару. А саме: позивач, здійснивши поставку товару на підставі видаткової накладної та рахунку, в яких зазначено вид, кількість та ціну товару, а відповідач прийнявши товар на цих умовах, уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки угодою сторін не встановлено іншого, товар мав бути оплачений відповідачем після його прийняття.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В порушення вищенаведених вимог законодавства та погоджених сторонами умов, відповідач не оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 36 130,46 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості.

Відповідач надав заперечення та заяву про застосування строку позовної давності, в яких вказує, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України. Із наданого позивачем акту заліку не вбачається визнання відповідачем спірної суми за видатковою накладною № РН-0000156 від 15.10.2010 р. у розмірі 36130,46 грн. Надані позивачем акти звірки відображають всі господарські операції і з них не вбачається визнання відповідачем спірної суми заборгованості. Тому просить суд відмовити в позові з цих підстав. Крім того, вказує, що видаткова накладна № РН-0000156 від 15.10.2010 р. не збереглась у відповідача, так само як і будь-які інші документи, які б могли свідчити про передачу позивачем відповідачеві вказаних у позові товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

При цьому статтю 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За висновком суду, надані позивачем акти звірки розрахунків свідчать про переривання строку позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу, виходячи з наступного.

У п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані підписані відповідачем акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2012 р. та на 01.01.2013 р.

В акті звірки станом на 31.03.2012 р. відображено зобовязання за договором б/н від 28.09.2010 р. в сумі 143 615,46 грн. Позивач в письмових поясненнях до суду № 199 від 12.11.2015 р. повідомив, що зазначений договір на підприємстві позивача відсутній та ніколи не укладався, а тому не може бути наданий суду.

У рядку дебіт акту звірки від 31.03.2012 р. за договором б/н від 28.09.2010 р. рахується дебіторська заборгованість в сумі 143 615,46 грн. Позивач вказує, що зазначена сума дебіторської заборгованості виникла при переведенні бухгалтерського обліку підприємства позивача з 1С версії 7 на версію 8 та складається з двох сум, а саме: з 36 130,46 грн. (рахунок-фактура №СФ-0000114 від 15.10.2010 р., видаткова накладна № РН-0000156 від 15.10.2010 р.) та суми 107 485,00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000093 від 28.09.2010 р., видаткова накладна № РН-0000132 від 28.09.2010 р.). Обидва рахунки та накладні були виписані підприємством позивача і відображають продаж товару на користь відповідача.

Згідно акту звірки станом на 31.03.2012 р. сальдо заборгованості відповідача на користь позивача за всіма господарськими зобовязаннями складає 908 925,61 грн. Акт звірки від 31.03.2012 р. містіть підпис та печатку підприємства відповідача.

В оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 обліковується заборгованість по контрагенту «Новатор» (правонаступником якого є відповідач) за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р. по рахунку-фактурі №СФ-0000114 від 15.10.2010 р. на суму 36 130,46 грн.

Крім того, позивачем наданий суду акт звіряння сторін станом на 01.01.2013 р., в якому відображено кінцеве сальдо по дебету рахунку 361 в сумі 606 234,71 грн. та загалом заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 879 043,71 грн. Даний акт звірки підписаний з боку відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_4 наказом № 259-к від 01.12.2004 р. призначений на посаду бухгалтера ДП Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур УААН. З 21 вересня 2012 року ОСОБА_4 призначений на посаду в.о. директора наказом № 03-05/114к від 21.09.2012 р.

Відповідно до п. 6.6 статуту відповідача директор має право без окремої на те довіреності представляти господарство у всіх установах, організаціях та підприємствах.

Отже, акт звірки станом на 01.01.2013 р. підписаний з боку відповідача уповноваженою особою.

Враховуючи те, що зазначені акти звірки відображають стан взаємних розрахунків сторін за всіма господарськими зобовязаннями, суд зобовязав позивача скласти акт звіряння взаємних розрахунків сторін за всіма господарськими зобовязаннями в хронологічному порядку, в якому розкрити суми початкового сальдо, які були зазначені в підписаних сторонами актах звірки від 31.03.2012 р. та від 01.01.2013 р., а саме: початкове сальдо в розмірі 906 405,61 грн. на кінець 2011 року та початкове сальдо в розмірі 912 597,88 грн. на вересень 2011 року. На підтвердження всіх даних, відображених в актах звірки, позивачем надані відповідні первинні документи.

Так, спірна сума заборгованості виникла на підставі видаткової накладної № РН-0000156 від 15.10.2010р. та рахунку-фактури №СФ-0000114 від 15.10.2010 р., тобто в жовтні 2010 року.

В акті звірки, підписаному сторонами станом на 31.03.2012 р., відображено початкове сальдо на кінець 2011 року в розмірі 906 405,61 грн., а потім відображені розрахунки за січень-березень 2012 року. Далі по акту розшифровані суми сальдо по договорах 2009-2010 років, у тому числі заборгованість в розмірі 143 615,46 грн. за договором б/н від 28.09.2010 р., в яку, як пояснив позивач, входить спірна сума 36 130,46 грн. по видатковій накладній №РН-0000156 від 15.10.2010 р. (рахунок-фактура №СФ-0000114 від 15.10.2010 р.). Отже, в сумі початкового сальдо 906 405,61 грн. була закладена також спірна сума заборгованості в розмірі 36 130,46 грн.

Станом на 01.01.2013 р. сторонами підписаний акт звірки по розрахунках за період з 31 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, в якому відображено початкове сальдо станом на жовтень 2011 року в сумі 912 597,88 грн., розрахунки за 2011 та 2012 роки, а також проведений сторонами 31.12.2012 р. залік авансу.

З розгорнутого акту звірки, складеному позивачем на вимогу суду в хронологічному порядку, вбачаються всі суми сальдо, відображені в двосторонніх актах звірки сторін, тобто ті, які були відповідачем підтверджені. Відображені в цьому акті звірки суми оплат, які проводились відповідачем за період з 2009 2012 роки, були здійснені не за спірною накладною, а на підставі інших договорів та правочинів, що підтверджується виписками по рахунках позивача, наданими ним у справу. Жодної оплати за спірною накладною або без призначення платежу (яку можна було б віднести в рахунок оплати спірної накладної) за цей період немає. Позивачем також надані всі первинні документи на підтвердження кожної господарської операції, вказаної в розгорнутому акті звірки.

Зокрема, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що за період взаємовідносин 2009 2013 роки між позивачем та відповідачем виникли двосторонні зобовязання. Позивач був боржником перед відповідачем за отримані товари та послуги на загальну суму 531 991,00 грн., а відповідач, у свою чергу, був боржником перед позивачем загалом на суму 1 411 034,71 грн., з якої: за отримані товари та послуги - на суму 606 234,71 грн., за отриману попередню оплату на суму 804 800,00 грн.

Так, відповідач мав зобовязання перед позивачем:

- з оплати товару за видатковою накладною № РН-0000011 від 02.10.2009 р. (позивачем поставлено насіння озимої пшениці та ячменю на суму 70 687,93 грн.);

- з оплати товару за видатковою накладною № РН-0000040 від 07.05.2010 р. (позивачем поставлено карбамід та гербіциди на суму 33 339,78 грн.);

- з оплати товару за видатковою накладною №РН-0000070 від 16.06.2010 р. (позивачем поставлено Бі-58 та гербіцид на суму 32 242,32 грн.);

- з оплати товару за видатковою накладною № РН-0000132 від 28.09.2010 р. (позивачем поставлено насіння озимої пшениці на суму 107 485,00 грн.);

- з оплати товару за спірною видатковою накладною № РН-0000156 від 15.10.2010 р. (позивачем поставлено насіння озимого ячменю на суму 36 130,46 грн.);

- з оплати товару за видатковою накладною № РН-0000166 від 01.09.2010 р. (позивачем поставлено дизельне паливо на суму 60 640,00 грн.);

- з оплати товару за договором поставки № Н-1 від 11.03.2010 р. (позивачем поставлена аміачна селітра, дизельне паливо, масло моторне на суму 237 880,84 грн.);

- з оплати оренди за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 р. (позивачем надані послуги на суму 27 828,38 грн.);

- з поставки товару на суму внесеної позивачем передоплати за договором контрактації сільськогосподарської продукції № НК-1 від 17.06.2010 р. (позивачем здійснено попередню оплату в сумі 804 800,00 грн.).

Позивач, у свою чергу, мав перед відповідачем наступні зобовязання:

- з оплати товару за видатковою накладною № ДГ-8864 від 20.10.2009 р. (відповідачем поставлено ячмінь товарний на суму 45000,00 грн.);

- з оплати поставленої продукції за договором контрактації сільськогосподарської продукції № НК-2 від 21.06.2010 р. (відповідачем поставлено насіння пшениці та ячменю на суму 369 741,15 грн.);

- з оплати робіт за актом виконаних робіт № 42 від 27.09.2010 р. (відповідачем надані послуги доробки насіння на суму 30 728,76 грн.);

- за поставлене насіння за договором вирощування сировини насіння льону № НП-18 від 24.04.2012 р. на суму 4924,80 грн.;

- за поставлене насіння за договором вирощування сировини насіння соняшнику №НП-19 від 27.04.2012 р. на суму 28 290,00 грн.;

- з оплати послуг за договором № ДГ0000008 від 31.01.2011 р. (відповідачем надані послуги перевезення вантажу на суму 1 308,25 грн.);

- а також з оплати наданих відповідачем транспортних послуг згідно з актами: № 44 від 14.09.2010 р. на суму 3235,01 грн., № 45 від 17.09.2010 р. на суму 3235,01 грн., № 46 від 24.09.2010 р. на суму 1938,22 грн., № 7 від 28.02.2011 р. на суму 1148,30 грн., № 17 від 11..05.2011 р. на суму 14358,96 грн., № 24 від 31.05.2011 р. на суму 10 578,45 грн., № 37 від 29.08.2010 р. на суму 7 643,52 грн., № 44 від 13.09.2011 р. на суму 1148,30 грн., № 70 від 01.12.2011 р. на суму 855,12 грн., акт № 73 від 01.12.2011 р. на суму 464,21 грн., № 71 від 01.12.2011 р. на суму 1132,56 грн., № 72 від 01.12.2011 р. на суму 2626,44 грн., № 77 від 13.12.2011 р. на суму 464,21 грн., № 84 від 14.12.2011 р. на суму 1544,00 грн., № 81 від 14.12.2011 р. на суму 720,72 грн., № 80 від 14.12.2011 р. на суму 453,02 грн., № 79 від 14.12.2011 р. на суму 451,99 грн.

31.12.2012 р. між сторонами справи був проведений залік зустрічних вимог, оформлений актом заліку взаємних вимог від 31.12.2012 р., в якому зафіксовано, що позивач є боржником відповідача за товари та послуги на загальну суму 531 991,00 грн., а відповідач є боржником позивача в загальній сумі 1 411 034,71 грн., з них: за отримані товари та послуги 606 234,71 грн., за отримані передоплати 804 800,00 грн. Сторони погодились провести залік в сумі 531 991,00 грн. Незарахована сума боргу складає 879 043,71 грн. та підлягає сплаті відповідачем позивачу.

Як вказує позивач, відповідно до акту заліку зустрічних вимог від 31.12.2012 р. позивачем зараховано зобовязання відповідача на суму 531 991,00 грн. за наступними документами:

- видаткова накладна № ДГ-8864 від 20.10.2009 р. - поставка ячменю товарного на суму 45000,00 грн.;

- договір контрактації сільськогосподарської продукції № НК-2 від 21.06.2010 р. поставка насіння пшениці та ячменю на суму 369 741,15 грн.

- акт виконаних робіт № 42 від 27.09.2010 р. послуги доробки насіння на суму 30 728,76 грн.;

- договір вирощування сировини насіння льону № НП-18 від 24.04.2012 р. на суму 4924,80 грн.;

- договір вирощування сировини насіння соняшнику № НП-19 від 27.04.2012 р. на суму 28 290,00 грн.;

- договір № ДГ0000008 від 31.01.2011 р. послуги перевезення вантажу на суму 1 308,25грн.;

- акт № 44 від 14.09.2010 р. транспортні послуги на суму 3 235,01 грн.;

- акт № 45 від 17.09.2010 р. транспортні послуги на суму 3 235,01 грн.;

- акт № 46 від 24.09.2010 р. транспортні послуги на суму 1 938,22 грн.;

- акт № 7 від 28.02.2011 р. транспортні послуги на суму 1 148,30 грн.;

- акт № 17 від 11.05.2011 р. транспортні послуги на суму 14 358,96 грн.;

- акт № 24 від 31.05.2011 р. транспорті послуги на суму 10 578,45 грн.;

- акт № 37 від 29.08.2010 р. транспортні послуги на суму 7 643,52 грн.;

- акт № 44 від 13.09.2011 р. транспортні послуги на суму 1 148,30 грн.;

- акт № 70 від 01.12.2011 р. транспортні послуги на суму 855,12 грн.;

- акт № 73 від 01.12.2011 р. транспортні послуги на суму 464,21 грн.;

- акт № 71 від 01.12.2011 р. транспортні послуги на суму 1 132,56 грн.;

- акт № 72 від 01.12.2011 р. транспортні послуги на суму 2 626,44 грн.;

- акт № 77 від 13.12.2011 р. транспортні послуги на суму 464,21 грн.;

акт № 84 від 14.12.2011 р. транспортні послуги на суму 1 544,00 грн.;

- акт № 81 від 14.12.2011 р. транспортні послуги на суму 720,72 грн.;

- акт № 80 від 14.12.2011 р. транспортні послуги на суму 453,02 грн.;

- акт № 79 від 14.12.2011 р. транспортні послуги на суму 451,99 грн.

Відповідачем зараховані зобовязання на суму 531 991,00 грн. за договором контрактації сільськогосподарської продукції № НК-1 від 17.06.2010 р. часткове зарахування сплаченої позивачем попередньої оплати за товар в сумі 531 991,00 грн., який не був поставлений відповідачем.

В акті звірки, підписаному відповідачем станом на 01.01.2013 р., зазначено про те, що 31.12.2012 р. проведений залік авансу. Тобто залік зустрічних зобовязань відповідача стосувався його зобовязань за отриманою сумою передоплати, сплаченої йому позивачем за договором контрактації сільськогосподарської продукції № НК-1 від 17.06.2010 р., а не зобовязань відповідача з оплати товару за спірною накладною № РН-0000156 від 15.10.2010 р. на суму 36 130,46 грн.

Після проведеного зарахування залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі 879 043,71 грн., зокрема:

- за договором контрактації сільськогосподарської продукції № НК-1 від 17.06.2010 р. залишок попередньої оплати в сумі 272 809,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000011 від 02.10.2009 р. на суму 70 687,93 грн.;

- за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 р. послуги на суму 27 828,38 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000040 від 07.05.2010 р. поставка карбаміду та гербіцидів на суму 33 339,78 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000070 від 16.06.2010 р. поставка Бі-58 та гербіциду на суму 32 242,32 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000132 від 28.09.2010 р. поставка насіння озимої пшениці на суму 107 485,00 грн.;

- за спірною видатковою накладною № РН-0000156 від 15.10.2010 р. поставка насіння озимого ячменю на суму 36 130,46 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000166 від 01.09.2010 р. поставка дизельного палива на суму 60 640,00 грн.;

- за договором поставки № Н-1 від 11.03.2010 р. поставка аміачної селітри, дизельного палива, масла моторного на суму 237 880,84 грн.

Проведення заліку відображено в підписаному відповідачем акті звірки станом на 01.01.2013 р.

Зазначеним підтверджується, що сума сальдо по акту звірки станом на 01.01.2013 р. включає в себе заборгованість за спірною накладною на суму 36 130,46 грн., яка не була сплачена відповідачем та не була зарахована по заліку.

В результаті дослідження судом первинних документів, на підставі яких складались акти звірки, судом встановлено факт відображення та підтвердження відповідачем в актах звірки заборгованості за спірною накладною в сумі 36 130,46 грн., яка відповідачем не оплачена.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування викладеного не надано.

Вищий господарський суд України в постанові від 25.07.2007 р. у справі № 14/608 визнав акт звірки взаєморозрахунків певною формою фіксації юридично значимих дій сторін, і той факт, що ним, зокрема, оформлюється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Також суд зазначив, що підписання відповідачем указаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем за виконані роботи на зазначену в ньому суму. Тобто, на думку суду, що викладена в зазначеній постанові, такий акт може бути підставою для переривання строку позовної давності.

На необхідність дослідження акту звірки, до якого увійшла спірна сума заборгованості, було вказано в постанові Вищого господарського суду України від 17.09.2015 р. у справі №908/178/15-г.

Отже, в даному випадку мало місце переривання строку позовної давності до вимог про стягнення основного боргу, яке виявилось у підписанні уповноваженою особою відповідача в.о. директора ОСОБА_4 акту звірки станом на 01.01.2013 р., з якого, з урахуванням інших доказів у справі у їх сукупності, вбачається визнання відповідачем спірної заборгованості в сумі 36 130,46 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 36 130,46 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано та предявлено до стягнення 3% річних в сумі 5 327,51 грн. за період з 16.10.2010 р. по 15.09.2015 р. та інфляційні втрати за період з жовтня 2010 року по серпень 2015 року в сумі 30 277,32 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, стосовно додаткових вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позовна давність не переривається, а тому ці вимоги можуть бути задоволені судом лише в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Так, позивач звернувся до суду з позовом 15.09.2015 р. (згідно конверту №6909301582617, в якому надійшла позовна заява). Отже, в межах позовної давності вправі предявити до стягнення 3% річних за період з 15.09.2012 р. по 15.09.2015 р. За даний період (1096 днів) 3% річних від суми боргу 36 130,46 грн. складають 3 253,83 грн. В цій сумі позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню. У стягненні 3% річних в сумі 2073,68 грн. суд відмовляє.

Інфляційні втрати в межах строку позовної давності та заявленого позивачем періоду нарахування слід розраховувати за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року (середній індекс 173,75%), що від суми боргу 36 130,46 грн. складає 26 647,91 грн. В цій сумі позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню. У стягненні інфляційних втрат в сумі 3629,41 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Елітне Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Інститутська, 1, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, код ЄДРПОУ 32405397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром (вул. Сонячне шосе, 50, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417, код ЄДРПОУ 36415181) основний борг в сумі 36 130,46 грн. (тридцять шість тисяч сто тридцять грн. 46 коп.), 3% річних в сумі 3 253,83 грн. (три тисячі двісті пятдесят три грн. 83 коп.), інфляційні втрати в сумі 26 647,91 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сорок сім грн. 91 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 121,17 грн. (одна тисяча сто двадцять одна грн. 17 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 14.12.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.