Рішення № 54328407, 14.12.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2015 р. Справа № 903/1092/15

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 263 566,57грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - відповідно до договору про надання послуг адвоката - правової допомоги від 03.09.2015р. за №220

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

В судовому засіданні 09.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Волинської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 263 566, 57 грн. заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.07.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 04/13, згідно якого продавець(позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар в асортименті і кількості, визначених договором, а покупець(відповідач) зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

Так, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 444 563,00грн., однак, відповідач зі своєї сторони умови договору виконав частково, сплативши 297 627,20грн..

Заборгованість в розмірі 146935,80грн. станом на 10.10.2013р. залишається непогашеною.

Представник позивача в судових засіданнях 19.10.2015р., 02.12.0215р. та 09.12.2015р. заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити, додатово на виконання вимог ухвали суду в судовому засіданні 02.12.2015р. надав оригінали документів, зазначених в додатках, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Відповідач вимоги ухвал суду від 30.09.2015р., 19.10.2015р., 19.11.2015р. та 02.12.2015р. не виконав, відзиву чи заперечень на позовну заяву суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений вчасно, про що свідчать поштові повідомлення № 4503400191049 - 08.10.2015р., №4503400196490 - 26.11.2015р. та за №4503400196881 - 05.12.2015р.

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

16.07.2013р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу №04/13 (далі - Договір) (а.с.12-13 ).

Згідно п.1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати за нього обумовлену вартість в строки, встановлені зазначеним договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума угоди, а також місце передачі товару і порядок розрахунку за товар визначаються у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.3. Договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється Специфікацією.

На виконання умов Договору між сторонами було укладено дев`ять Специфікацій, а саме: Додаток №1 "Специфікація від 16.07.2013р.", згідно якої покупець придбав товару на суму 36 982,00 грн.; Додаток №2 "Специфікація від 24.07.2013р.", згідно якої Покупець придбав товару на загальну суму 20 008,00 грн.; Додаток №3 "Специфікація від 29.07.2013р.", згідно якої Покупець придбав товару у Продавця на суму 9 594,00 грн.; Додаток №4 "Специфікація від 01.08.2013р.", згідно якої Покупець придбав товар у Продавця на суму 47 806,00 грн.; Додаток №5 "Специфікація від 05.08.2013р.", згідно якої Покупець придбав товар на загальну суму 42 353,00 грн.; Додаток №7 "Специфікація від 16.09.2013р.", згідно якої Відповідач придбав товар на суму 166 091,000 грн.; Додаток №8 "Специфікація від 16.09.2015р.", згідно якої Відповідач придбав товар на суму 109 593,00 грн. та Додаток №9 "Специфікація від 10.10.2013р.", згідно якої Відповідач придбав товар на суму 12 136,00(а.с. 14-21).

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків, скріпленим печатками та підписами сторін від 10.10.2013р. заборгованість Покупця перед Продавцем становить - 146 935,80 грн. (а.с. 23).

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно з ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір купівлі - продажу №04/13 від 16.07.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З метою досудового врегулювання спору 10.10.2014р. та 16.06.2015р. позивач надсилав відповідачу претензії з вимогою ліквідувати заборгованість за поставлений товар (а.с. 24-28).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведено в повному обсязі оплату за отриманий товар, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 146 935,80 грн.

Сума заборгованості 146 935,80 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення 8 495,60 грн. суми 3% річних, (за періоди з 17.10.2013р. по 10.12.2013 на суму 134 799,80 грн. та з 11.12.2013р. по 24.09.2015р. на суму 146 935,80 грн. ) простроченої оплати, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за періоди прострочення оплати встановив, що вимога про стягнення загальної суми 3% річних в розмірі 8 495,60 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 108 135,17 грн. за період з листопада 2013р. по серпень 2015р. прострочення сплати заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок суми інфляційних втрат зазначає, що вимога про стягнення загальної суми інфляційних втрат в сумі 108 135,17 грн. підлягає повному задоволенню.

При цьому судом було застосовано розрахунки інфляційних та 3% річних, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають повному задоволенню в сумі 263 566,57 грн. заборгованості, з яких: 146 935,80 грн. - основного боргу, 108 135,17 грн. - інфляційних втрат, 8 495,60 грн.- 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 3 500,00 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання послуг адвоката - правової допомоги №220 від 03.09.2015р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №806 від 29 квітня 2015р., ордер серії ВЛ №000019932 від 19.10.2015р., акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права №ОУ-0000061 від 15.09.2015р., квитанція №0.0.435068234.1 від 15.09.2015р. на суму 3 500,00грн. (а.с. 38-41).

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Зважаючи на те, що витрати по оплаті послуг адвоката підтверджено договором про надання послуг адвоката - правової допомоги №220 від 03.09.2015р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №806 від 29 квітня 2015р., ордером серії ВЛ №000019932 від 19.10.2015р., актом приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права №ОУ-0000061 від 15.09.2015р., квитанцією №0.0.435068234.1 від 15.09.2015р., господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати в розмірі 3 500,00 грн. згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору 3 953,50 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) 263 566,57 грн. заборгованості, з яких: 146 935,80 грн. - основного боргу, 108 135,17 грн. - інфляційних втрат, 8 495,60 грн.- 3% річних, 3 953,50 грн. судових витрат по справ та 3 500,00 грн. витрат на оплату правової допомогиі.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

14.12.2015

Суддя В. О. Кравчук