Ухвала суду № 54328286, 14.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 грудня 2015 року Справа № 913/518/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015

зі справи № 913/518/13-г

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Товариства

про стягнення 47 206 502,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 в частині стягнення 3% річних та "інфляційних витрат", що загалом становить 42 482 839,99 грн., а в іншій частині рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" та змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання, зокрема, касаційних скарг.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому законом передбачено сплату судового збору з апеляційних чи касаційних скарг на рішення суду виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому, чи його частина.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що була чинна час розгляду справи судом першої інстанції) ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Отже, з урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 87 696 грн., тоді як фактично за платіжним дорученням від 28.10.2015 № 496SD перераховано лише 82 584 грн. судового збору.

Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Між тим у даній касаційній скарзі не зазначено порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та процесуального права припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених рішень.

Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вказано в пункті 62 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3), якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Враховуючи викладене та керуючись пунктами 4 та 6 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 зі справи № 913/518/13-г повернути приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій