Ухвала суду № 54327947, 14.12.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 грудня 2015 року Справа № 904/7521/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на постановувід 17.09.2015 господарського суду Дніпропетровської області та ухвалувід 26.10.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/7521/15 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акустіка", м. Дніпропетровськ ліквідатор Крисенко О.Є., м. Дніпропетровськ

ВСТАНОВИВ:

06.11.2015 Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (далі - заявник) звернулася з касаційною скаргою одночасно на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 у справі №904/7521/15 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 про повернення апеляційної скарги заявника на вказану постанову суду першої інстанції.

Щодо постанови суду першої інстанції від 17.09.2015 колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, рішення місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку.

Як вбачається, постанова суду першої інстанції від 17.09.2015 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, що позбавляє заявника процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга у частині оскарження постанови від 17.09.2015 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2015, то підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, далі - Закон) визначено ставку судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду в обсязі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та одночасно подана заява про звільнення від його сплати. У якості підстави для звільнення від сплати судового збору заявник вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування.

У той же час за нормою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, звільнити її від сплати судового збору.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даному випадку заявником касаційної скарги є орган доходів і зборів, який з 01.09.2015 Законом позбавлений пільг щодо сплати судового збору. Однак разом з тим у п.2 Прикінцевих положень Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів само по собі не може бути підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Також згідно п. 4 ч.1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, в касаційній скарзі має викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Як вбачається, мотивувальна частина касаційної скарги заявника взагалі не містить ні суті порушення, ні порушених або неправильно застосованих, на його думку, судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Виклад обставин справи та цитування в тексті касаційної скарги змісту норм чинного законодавства не визнається колегією суддів виконанням вимог ст. 111 ГПК України щодо необхідності зазначити порушені або неправильно застосовані судом норми матеріального чи процесуального права.

Крім того, додані до касаційної скарги матеріали не містять оригіналу повернутої заявнику оскаржуваною ухвалою апеляційної скарги з доданими документами, що є перешкодою для здійснення касаційного провадження.

За таких обставин касаційна скарга у вказаній частині не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись 129 Конституції України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ч.1 ст. 62, ст. ст. 86, 107, п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 у справі № 904/7521/15.

2. Відмовити Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 904/7521/15.

3. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області в зазначеній частині повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич