Постанова № 54327869, 14.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6496/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

розглянувши у порядку письмового провадження справу ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272201, № 0000292201, № 0000302201 ВІД 11.06.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 10.03.2015 року по 15.05.15 співробітники Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області провели планову виїзну перевірку ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами цієї перевірки 22.05.2015 року відповідач склав акт № 0220/15-02-22-01125815, яким встановлені порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 410378,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2014 року - на 467246,00 грн., за 3 квартал 2014 року - на 113119,00 грн., за 4 квартал 2014 року - 169987 грн. та завищено розмір від'ємного значення з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 124742,00 грн.;

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.186.1 ст.186. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1239962,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 2263,00 грн., за січень 2013 року - 17515,00 грн., за лютий 2013 року - 3210,00 грн., за грудень 2013 року - 100206,00 грн., за грудень 2014 року - 1116768,00 грн.;

- п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637;

- п.168.1, п.168.3 ст.168, пп.169.2.2 п.169.2 ст.169, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за період з липня 2012 року по грудень 2014 року у розмірі 6425,00 грн.

- пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року в сумі 66060,67 грн.;

- пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не відображені суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в податковому розрахунку ф.№ 1ДФ за ІІІ квартал 2012 року.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

- від 11.06.2015 року № 0000272201, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 615567,00 грн., в тому числі за основним платежем - 410378,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 205189,00 грн.;

- від 11.06.2015 року № 0000292201, яким позивачеві за порушення п.186.1 ст.186. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1859943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1239962,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 619981,00 грн.;

- від 11.06.2015 року № 0000302201, за п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання на суму штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області та вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-12).

Представник відповідача, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень податковий орган діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

З урахування думки сторін та у відповідності до вимог ч.6 ст.128 КАС України, оскільки відсутня необхідність допиту свідків,проведення експертиз, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у порядку письмового провадженні

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» зареєстроване виконкомом Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області 13.06.1995 року № 213(а.с.18).

Позивач перебуває на податковому обліку в Ізмаїльській об'єднаній податковій інспекції ГУ ДФС в Одеській області з 15.06.1995 року за № 288(а.с.13).

На підставі наказу від 10.03.2015 року № 127 та направлень № 99,100,101,102,103,104,105,106,107,108,109,110,111,112,113 співробітники Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області провели планову виїзну перевірку Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року(а.с.16).

За результатами цієї перевірки 22.05.2015 року відповідач склав акт № 0220/15-02-22-01125815, яким встановлені порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 410378,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2014 року - на 467246,00 грн., за 3 квартал 2014 року - на 113119,00 грн., за 4 квартал 2014 року - 169987 грн. та завищено розмір від'ємного значення з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 124742,00 грн.;

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.186.1 ст.186. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1239962,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 2263,00 грн., за січень 2013 року - 17515,00 грн., за лютий 2013 року - 3210,00 грн., за грудень 2013 року - 100206,00 грн., за грудень 2014 року - 1116768,00 грн.;

- п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637;

- п.168.1, п.168.3 ст.168, пп.169.2.2 п.169.2 ст.169, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за період з липня 2012 року по грудень 2014 року у розмірі 6425,00 грн.

- пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за листопад 2012 року в сумі 66060,67 грн.;

- пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не відображені суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям в податковому розрахунку ф.№ 1ДФ за ІІІ квартал 2012 року. (а.с.16-117)

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Позивач не погодився з зазначеним актом та оскаржив його.

09.06.2015 року податковий орган розглянув заперечення позивача на акт та залишив акт перевірки без змін (а.с.132-138).

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 11.06.2015 року № 0000272201, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 615567,00 грн., в тому числі за основним платежем - 410378,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 205189,00 грн. (а.с.13);

- від 11.06.2015 року № 0000292201, яким позивачеві за порушення п.186.1 ст.186. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1859943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1239962,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 619981,00 грн. (а.с.14);

- від 11.06.2015 року № 0000302201, за п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання на суму штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.(а.с.15).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими з наступних підстав.

Позивач - державне підприємство, яке здійснювало закупівлю паливно-мастильних матеріалів в порядку, передбаченому Законом України «Про здійснення державних закупівель». За результатами тендерних процедур, 29.09.2014 року позивач (покупець) та ФОП ОСОБА_1(постачальник) уклали договори поставки товару №5 (а.с.139-144) та № 6(а.с.145-149). Відповідно до даних договорів постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (дизельне паливо, бензин), покупець прийняти та оплати його.

Згідно з п.5.1 договору № 5 від 29.09.2014 року постачальник протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки на поставку Товару поставляє покупцеві товар у повній відповідності до наданої заявки. Моментом поставки товару вважається його одержання покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцеві.

Також у відповідності до п.5.2 цього договору місцем поставки зазначено - склад ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (вул. Щорса,25, м. Ізмаїл.) Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника, на умовах DDP правил «Інкотермс 2000» з урахуванням умов цього договору. Крім того, відповідно до п.5.3 договору постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: товарно-транспортна накладна,видаткова накладна, паспорт або сертифікат якості.

Так, позивач на підтвердження виконання умов зазначених договорів надав до суду відповідні первинні документи щодо оплати товару (т.1а.с.150-215). З матеріалів справи суд встановив, що надані документи оформлені з дотриманням всіх вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із наявністю передбачених ним реквізитів: назва документа, дата і місце складення, назва підприємства, від імені якого складений документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру, посада, прізвище, ім'я, по батькові, особистий підпис осіб, які приймали участь у здійсненні операції.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, твердження податкового органу, щодо відсутності зазначення «номеру і дати довіреності» як ознаки фіктивності господарських операцій, не знайшло свого підтвердження, оскільки закон не передбачає такого обов'язкового реквізиту.

Водночас, на підтвердження своєї можливості прийняти та зберігати товар отриманий за умовами зазначеного договору позивач надав суду акт державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 28.07.2004 року та Кваліфікаційне свідоцтво № 108-1-1427-11 (т.2а.с.7-11;12-13).

Крім того, з матеріалів справи суд встановив, позивач дійсно направив своєму контрагенту заявки на постачання дизельного палива та бензину (т.2а.с.1-6). В своїх поясненнях представник позивача зазначив, що необхідність закупівлі значної кількості паливно-мастильних матеріалів спричинена наступними факторами:

- закінченням календарного року;

- закінченням строку дії поточного договору;

- тривалою процедурою укладення нового договору;

- необхідністю забезпечення можливості виконання позивачем за договорами з основної діяльності щодо обробки вантажів, укладеними у грудні 2014 року на 2015 рік (терміном дії з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року). Так, у грудні 2014 року за укладеними договорами з основної діяльності ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» було опрацьовано 1205485 фігозон вантажів, що підтверджується зведеними даними служби головного диспетчера підприємства позивача;

- забезпечення виконання заходів згідно Плану підготовки ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» до роботи в осінньо-зимовий період 2014-2015 рр.

Таким чином, не знайшов свого підтвердження також висновок податкового органу щодо неправомірності включення до складу прямих матеріальних витрат в складі собівартості реалізованих робіт (послуг) вартості дизельного палива та бензину, отриманого від ФОП ОСОБА_1 непідтверджених відповідними первинними документами, обов'язковість зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: "Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)".

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Також, відповідно до п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, що включаються у склад собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Так, закупівля дизпалива, бензину від ФОП «ОСОБА_1» забезпечила в грудні 2014 року отримання доходу від реалізації послуг позивача в сумі 23310789,00 грн. За грудень 2014 року від суми доходу від реалізації послуг ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» на суму 24112910,00 грн.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг;

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також згідно з п.201.11. 201 Податкового кодексу України Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, митні декларації, заява із скаргою на постачальника, подана у відповідності до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерська довідка, складена відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що дають право на формування податкового кредиту, визначеному Податковим кодексом України та на той факт, що будь яких зауважень до наданих на перевірку податкових накладних в акті перевірки не зазначено.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 № 984 (далі Порядок № 984), оскільки не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» вимог податкового законодавства та містить посилання на нормативно-правові акт, які втратили чинність.

Так, в акті перевірки як грубе порушення міститься посилання на недотримання вимог наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 щодо оформлення товарно-транспортних накладних та видаткових накладних. Проте, згідно з Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 грудня 2013 року № 1005/1454 наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» визнано таким, що втратив чинність, що в свою чергу свідчить про безпідставність та необґрунтованість зробленого перевіряючими особами висновку про те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Висновок податкової інспекції щодо невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам законодавства є хибним, оскільки нормативний акт, на який міститься посилання в акті перевірки втратив чинність. Крім того, поняття «транспортування нафтопродуктів» та «придбання нафтопродуктів» є різними за змістом то правовою природою, а тому не можуть ототожнюватися. Позивач же здійснював саме придбання нафтопродуктів.

В процесі судового розгляду суд встановив, що податковий орган в супереч вимогам податкового законодавства не надав оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю та направлені на організацію виробничого процесу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені первинними документами. За таких обставин, суд робить висновок, що позивач належним чином довів реальність здійснених ним господарських операцій та підтвердив їх розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки наявність порушень податкового законодавства ФОП «ОСОБА_1.» у взаємовідносинах з іншими його контрагентами. Оскільки, податкове законодавство не покладає на платника податку обов'язку нести відповідальність за порушення здійснені його контрагентами.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. В даному випадку стягнення судових витрат за рахунок Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області № 0000272201, № 0000292201, № 0000302201 від 11.06.2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125815) суму сплаченого судового збору в розмірі 15194 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто чотири),79 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя О.Я. Бойко