Ухвала суду № 54325659, 14.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1863/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2753/2015

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання спільного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 04 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

18.05.2015 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання спільного майна.

В заяві зазначила, що їй на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку №12 по вул. Українській в м. Калуші. Власником 1/2 частини зазначеного будинку є ОСОБА_3, а власником 1/4 частини ОСОБА_4

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не проживає у будинку з 1989 року, а ОСОБА_4 з 1994 року, а вона, проживаючи у будинку, витрачає кошти на його утримання, ремонт та сплату податків, просила стягнути з відповідачів витрати на утримання спільного майна пропорційно до їх часток у майні, а саме просила стягнути з ОСОБА_3 30116,26 грн. та з ОСОБА_4 15058,13 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що відповідно до ст.ст. 355 та 357 ЦК для проведення ремонтних робіт та відшкодування витрат необхідна письмова згода інших співвласників.

Судом не було враховано того, що відповідачі надавали усну згоду на проведення ремонту, стверджуючи, що все майно буде належати їй.

ОСОБА_2 вказує на те, що відповідно до ч.1 ст.206 ЦК усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Даний правочин не містить вимоги про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію чи обовязкову письмову форму.

Згідно п.1 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Не погоджується позивач з висновком суду щодо необхідності висновку аудитора чи особи спеціаліста з кошторисним розрахунком.

Судом не взято до уваги пояснення свідків про те, що нею проводились ремонтні роботи у будинку, та копії товарних чеків на будівельні матеріали, як докази вартості проведених робіт.

Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик відповідачів для дачі особистих пояснень та допит їх як свідків.

Не враховано судом і того, що представник відповідачів не зміг спростувати чи заперечити факт усної домовленості про проведення ремонтних робіт у будинку.

Суд також безпідставно відмовив у стягненні 63,92 грн. витрат по оплаті земельного податку, оскільки така сума була сплачена саме за користування земельною ділянкою біля будинку по вул. Українській,12 в м. Калуші.

При цьому судом не враховано того, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду кількома особами право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник відповідачів апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками домоволодіння №12 по вул. Українській в м. Калуші. ОСОБА_2 на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку. Власником 1/2 частини зазначеного будинку є ОСОБА_3, а власником 1/4 частини ОСОБА_4

У будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_5, їх дочка та двоє онуків, що підтверджено довідкою КП «ЖЕО №1».

Встановлено, що позивач, проживаючи з сімєю у спірному будинку, проводила ремонтні роботи, а саме: замінила водопровідні та каналізаційні труби, електропроводку, опалення, двері, вікна, прилади обліку води, газу, світла, встановила колонку, проводила поточний ремонт.

Відповідно до ст. 355 ЦК Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

За змістом зазначеної статті участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані.

Оскільки позивач не подала доказів наявності договірної домовленості сторін про участь в управлінні і збереженні їх спільного майна, та доказів необхідності несення витрат, про відшкодування яких заявлено позов, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову і в частині стягнення витрат по сплаті земельного податку, оскільки позивачем не подано доказів за користування якою саме земельною ділянкою був сплачений податок, та у власності кого перебуває земельна ділянка.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 04 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_6