Рішення № 54325622, 10.12.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1241/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2341/2015

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є. секретар Мельник О.В.,

з участю: відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог Томашівської сільської ради, Служби у справах дітей Калуської РДА про позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення з помешкання за апеляційною скаргою представника релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» ОСОБА_8 на рішення Калуського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у квітні 2015 року релігійна громада Введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що домоволодіння по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці є її власністю. ОСОБА_2 був зареєстрований в цьому житловому приміщенні тимчасово на період виконання обовязків адміністратора парафії, за його заявою зареєстровано малолітнього сина, а дружина та ще пятеро дітей проживають в ньому без реєстрації. Так як 25.07.2013 декретом УГКЦ Івано-Франківської єпархії ОСОБА_2 відкликано від обовязків адміністратора парафії, релігійна громада звернулася до відповідачів з проханням звільнити житлове приміщення та знятися з реєстрації в ньому, однак вони відмовились і продовжують проживати в цьому помешканні. Тому просили суд зобовязати відповідачів не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнати їх такими, що втратили право на користування домоволодінням по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці Калуського району та виселити їх з нього без надання іншого житла.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року позов задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити релігійній організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» перешкод у користуванні домоволодінням по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці Калуського району. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_8 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не врахував, що ОСОБА_2 тимчасово був зареєстрований в даному помешканні у 2000 році, так як перебував на посаді адміністратора парафії. На момент реєстрації володільцем резиденції була релігійна громада с. Томашівці, яка дозволила проживати відповідачу та членам його сімї в помешканні тимчасово на час служби адміністратором парафії. Не врахував суд і те, що сторонами було досягнуто згоди про вивільнення в добровільному порядку приміщення, однак відповідач житлове приміщення не звільнив. Дружина відповідача та діти зареєстровані в с. Довгий Войнилів, де є можливість для проживання їх сімї. В звязку з призначенням нового адміністратора парафії, релігійна громада не може забезпечити йому належні умови для проживання в будинку, так як відповідачі постійно чинять перешкоди в доступі до нього. Оскільки відповідачі в добровільному порядку виселятися не бажають, то єдиною можливістю в силу вимог ст. ст. 386, 391 ЦК України відновити порушене право власника є позбавлення права користування та виселення їх з даного приміщення. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення їх з помешкання без надання іншого жилого приміщення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник служби у справах дітей Калуської РДА доводи апеляційної скарги заперечили, Томашівська сільська рада подала заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виселення, суд першої інстанції виходив із того, що домоволодіння по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці Калуського району є власністю релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви», відповідачі чинять громаді перешкоди в користуванні власністю, тому їх слід зобовязати не чинити позивачу перешкод в користуванні вказаним домоволодінням. Однак, оскільки у відповідачів відсутнє інше житло, куди їх можна було б виселити, ураховуючи забезпечення інтересів дітей, то в решті позову слід відмовити. При цьому суд послався на положення ст. ст. 9, 150 ЖК України, Конвенцію про права дитини.

Із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про виселення відповідачів погодитися не можна, оскільки він зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду позивач визначив правовими підставами заявленого позову норми ст. ст. 319, 391 ЦК України щодо здійснення права власності та права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Судом установлено, що релігійна організація «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.05.2010 Томашівською сільською радою згідно рішення виконавчого комітету від 26.11.2009 № 57, є власником парафіяльного будинку, що складається з житлового будинку площею 133,7 кв.м та господарських будівель і споруд, за адресою Калуський район, с. Томашівці, вул. Церковна, 3, форма власності приватна. Рішення про реєстрацію права власності Івано-Франківського ОБТІ від 26.05.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Томашівської сільської ради від 25.01.1990 № 3 релігійній громаді с. Томашівці дозволено будівництво господарських будівель в с. Томашівці.

1 грудня 1999 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до начальника Калуського РВ УМВС з проханням прописати його тимчасово в с.Томашівці, вул. Гургули (в даний час вул. Церковна) на службу (роботу). У спірному будинку він зареєстрований 19.07.2000 року.

Згідно довідки Томашівської сільської ради від 08.08.2014 в приміщенні резиденції по вул. Церковна, 3 на даний час проживає сімя ОСОБА_2, до складу якої входить дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, сини ОСОБА_11-С.М., ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12-Б.М., ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_12-В.М., ІНФОРМАЦІЯ_6 При реєстрації народження ОСОБА_12-В.М., ІНФОРМАЦІЯ_7, за заявою батька дитину було внесено в книгу господарського обліку.

Згідно довідки Довговойнилівської сільської ради від 22.04.2015 дружина ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11-С.М., ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13-А.М., ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, загальною площею 90 кв.м, житловою 36 кв.м, що перебуває в приватній власності ОСОБА_14

25.07.2013 декретом УГКЦ Івано-Франківської Архієпархії ОСОБА_2 відкликано від обовязків адміністратора парафії Введення в Храм Пресвятої ОСОБА_7 с. Томашівці. Того ж дня декретом УГКЦ Івано-Франківської Архієпархії адміністратором цієї парафії призначено ОСОБА_15.

12 серпня 2014 року ОСОБА_2 вручено повідомлення від 08.08.2014 про необхідність добровільного звільнення тимчасово зайнятого житлового приміщення по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці в десятиденний термін з дня його отримання, у звязку з відкликанням від обовязків адміністратора парафії та призначенням нового адміністратора.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення ст. 391 ЦК України підлягають застосуванню у тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Звертаючись до суду з позовом, релігійна організація зазначала, що відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні набутим у приватну власність майном парафіяльним будинком в с. Томашівці, вул. Церковна, 3, який необхідний для проживання ново призначеному адміністратору цієї парафії замість відкликаного від обовязків адміністратора Сеньківа М.Ф.

Суд першої інстанції, правильно встановивши факт вчинення відповідачами перешкод позивачу в користуванні власністю, без достатніх правових підстав відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

Так, парафіяльний будинок в с. Томашівці, вул. Церковна, 3 не належить до державного чи комунального житлового фонду, а є власністю релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви».

Між сторонами у справі відсутні правовідносини з договору найму, договір найму жилого приміщення у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради або в органі управління, що ним утворюється, як це передбачено у ст. 158 ЖК УРСР, між ОСОБА_2 та попереднім володільцем на час вселення релігійною громадою с. Томашівці, не укладався. Матеріали справи не містять такого договору між позивачем та відповідачами. До того ж, дружина ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11-С.М., ОСОБА_13-А.М., зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_9.

Фактичне користування відповідачами парафіяльним будинком до припинення виконання ОСОБА_2 обовязків адміністратора парафії с. Томашівці не дають підстав вважати їх наймачами цього приміщення, а відсутність заперечень попереднього власника майна проти порушення права власності, не повязаних із позбавленням володіння, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову нового власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Таким чином, між позивачем, який є власником майна, і відповідачами, які користуються спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває в їх користуванні не на підставі договору, укладеного з позивачем.

З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на норми ЖК УРСР, Конвенцію про права дитини, Закон України "Про охорону дитинства" є необґрунтованими, оскільки спір виник щодо захисту права власності шляхом усунення перешкод у користуванні цією власністю, що регулюються нормами ЦК України (ст. ст. 321, 391 цього Кодексу).

У звязку з припиненням обставин, що були підставою для проживання у спірному приміщенні (відкликання ОСОБА_2 від обовязків адміністратора парафії), необхідністю проживання нового адміністратора в парафіяльному будинку, який не звільнено сімєю попереднього священника, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 391 ЦК України для втрати права користування та виселення відповідачів із парафіяльному будинку по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці разом із неповнолітніми дітьми без надання іншого житлового приміщення, оскільки вони порушують право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Однак, щодо виселення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, колегія суддів зауважує наступне.

Фізична особа здатна мати обовязки як учасник цивільних відносин (ч. 5 ст. 26 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати у суді відповідно їхні батьки.

Згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

ОСОБА_9 під час розгляду справи 17.05 2015 року досягнув повноліття, однак суд першої інстанції не залучив його до участі у справі як співвідповідача, разом з тим апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, як і залучити таку особу до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.

Вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права унеможливили здійснення ОСОБА_9 прав та обовязків як учасника цивільних відносин, апеляційний суд позбавлений можливості усувати такі порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим в позові до ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, про виселення слід відмовити.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та їх виселення разом із неповнолітніми дітьми підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В решті рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці Калуського району та виселення їх із вказаного приміщення разом із неповнолітніми дітьми скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці Калуського району, що належить на праві власності релігійній організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» та виселити їх із цього житлового приміщення разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_14, без надання іншого житлового приміщення.

В позові релігійної організації «Релігійна громада введення Пресвятої ОСОБА_7 в храм української греко-католицької церкви» про виселення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_15 з житлового приміщення по вул. Церковна, 3 в с. Томашівці Калуського району відмовити.

В решті рішення Калуського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

ОСОБА_16