Рішення № 54325170, 07.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7413/15 Справа № 206/547/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Румянцев О. П. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором від 04.04.2007 р. в сумі 205 308 грн. 34 коп. (двісті п'ять тисяч триста вісім грн. 34 коп.), а також судовий збір в сумі 2053,08грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміни в частині обґрунтування правових підстав щодо відмови в зверненні стягнення на предмет іпотеки з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження».

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору від 04.04.2007 року №0307/0407/88-145 відповідач ОСОБА_2 отримав на умовах визначених договором не відновлювальну кредитну лінію із коштами на рахунку у розмірі 30 000 доларів США, що підтверджується Договором.

Відповідно до договору від 03.06.2011 року про внесення змін та доповнень ПАТ «Сведбанк» виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк».

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельтабанк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір №0307/0407/88-145-Z-1 від 04.04.2007 року відповідно до якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 49,3 кв.м., жилою площею 28,6 кв.м. і складається з двох кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ВАТ «Дніпроміськбуд» 21.10.1998 року за №П-1490 та зареєстрованого «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №416 П за реєстровим номером №187-51.

Відповідач зобов'язань за договором по погашенню кредиту, сплати процентів за користування кредитом не виконав, в результаті чого станом на 19.11.2014 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість у сумі 205308,34 грн., з яких: 192 105,53 грн. - тіло кредиту, 13202,82 грн. - відсотки, а тому суд першої інстанціїї правомірно задовольнив вимоги позивча про стягнення вищевказаної заборгованості.

Щодо вимог про відмову в зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції ,відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення на предмет іпотеки прийшов до висновку, що даний закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору, а тому рішення судів про задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на нерухоме майно будуть такими, що не можливо виконати, що суперечить наведеним вище конституційним засадам судочинства , однак колегія суддів вважає що в цій частині позову необхідно відмовити з інших правових підстав, а саме.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Згідно зі ст. 25 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, за якою одним із способів звернення стягнення є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

В той же час, 11 червня 2014 р. набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII, відповідно до якого на даний час не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права. Саме таку правову позицію висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-35233св14, 24 грудня 2014 року у справі № 6-40734св14, 17 грудня 2014 року у справі № 6-39130св14, 19 листопада 2014 року у справі № 6-29969св14,19 листопада 2014 року у справі № 6-31197св14, 29 жовтня 2014 року у справі № 6-32198св14 .

Окрім того, суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки є фактично стягненням в подвійному розмірі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року підлягає зміні в частині обґрунтування правових підстав щодо відмови в зверненні стягнення на предмет іпотеки, в іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»- задовольнити часково.

Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року - змінити в частині обґрунтування правових підстав щодо відмови в зверненні стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича