Рішення № 54322734, 14.12.2015, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1044/15-ц

провадження № 2/588/394/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Маслова В.В., за участі секретаря Кучмій Д.В., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, вселення у житло, зобовязання не чинити перешкод у користуванні житлом

ВСТАНОВИВ

10 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 21.02.2004 вона одружилася з відповідачем. За час шлюбу у них народилося двоє синів ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. З березня 2015 року відносини між нею та чоловіком погіршилися, через що він подав до суду позов про розірвання шлюбу.

Разом із тим, під час шлюбу, а саме у 2004 році, з чоловіком, за спільні кошти, вони вирішили придбати житловий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою місто Тростянець вулиця Разіна №25. Оформленням документів купівлі - продажу житлового будинку займався чоловік, так як вона була на той час вагітна і за станом здоров'я оформленням документів займатися не могла. Протягом 11 років з моменту придбання будинку їх сім'я постійно проживала та була зареєстрована в ньому. Тільки в 2015 році, після погіршення сімейних відносин, вона довідалася, що всупереч їх домовленостям чоловік оформив житловий будинок на своє ім'я на підставі договору дарування. З того ж часу відповідач не визнає, її право на частину спільного майна придбаного за час проживання однією сім'єю та відмовляється ділити спільне нажите майно.

І зазначеним вона не згодна, оскільки з жовтня 2004 року і по цей час вона проживала з відповідачем у спірному житловому будинку. За спільні кошти вони забезпечували його схоронність, утримували в належному санітарному та технічному стані, підвищували благоустрій житла, але розмір будинку не задовольняв потреб сім'ї. Тому, спільно з відповідачем було прийнято рішення про здійснення добудови кухні, санвузлу, коридору, перепланування будинку і побудови сараю. У 2004 році Тростянецькою міською радою був наданий дозвіл на прибудову до будинку та будівництво сараю. За спільні кошти та спільною працею ними були добудовані до будинку кухня, санвузол, коридор та здійснене перепланування будинку. Загальна площа будинку після прибудови збільшилася вдвічі. Також, за час перебування в шлюбі ними був збудований сарай. Допомагали в будівництві її батько ОСОБА_7 та брат ОСОБА_8. Загальна вартість спірного житлового будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами за рахунок добудови до будинку та побудови сараю суттєво збільшилася внаслідок її з відповідачем спільних трудових та грошових затрат. У звязку із цим, будинок разом із господарчими, побутовими будівлями та спорудами має бути визнаний за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На час звернення до суду з позовом, вона вимушена була змінити місце свого проживання так як відповідач чинить перешкоди в користуванні житловим будинком. ОСОБА_2 за її відсутності, без попередження, змінив замки на вхідних дверях будинку. Ключі надати їй відмовляється, через що вона вимушена проживати разом з меншим сином у однокімнатній квартирі свого батька.

Також, протягом перебування у шлюбі, нею, спільно з чоловіком, було придбане наступне рухоме майно: 1) мікрохвильову піч; 2) телевізор Saturn; 3) холодильник; 4) водонагрівач; 5) пральну машину; 6) телевізор Samsung; 7) компютер; 8) приставку Т2; 9) параболічну антену; 10) пилосос Samsung; 11) газовий котел; 12) дровяний котел; 13) стіл під компютер 14) крісло. Щодо поділу вказаного майна вона з відповідачем не дійшла взаємної згоди.

У зв'язку з цим, позивачка, остаточно уточнивши заявлені позовні вимоги просила суд:

1) визнати спільною сумісною власністю між нею та ОСОБА_2: житловий будинок з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область; мікрохвильову піч LG модель MS 2021 U/00; телевізор Saturn, екран 19 дюймів, сірого кольору, № 12.2013-03731; холодильник Samsung RL33BSW; водонагрівач ROUND код 941153, модель VMR50, заводський номер 11251022; пральну машину LG №MEZ64141527; телевізор Samsung, екран 32 дюйма, 28463LJCA00052A; компютер (монітор PHSLSPS, системний блок); приставка Т2; параболічна антена; пилосос Samsung; газовий котел ATON; дровяний котел; стіл під компютер та крісло; 2) провести розподіл спільного майна подружжя, в наслідок якого визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область та на рухоме майно, а саме: телевізійну приставку Т2; холодильник Samsung RL33BSW; пилосос Samsung; 3) винести рішення про вселення її за місцем реєстрації до житлового будинку, що знаходиться за адресою вул. Разіна, буд. 25 в м. Тростянець Сумської області; 4) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні житловим будинком та господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою вул. Разіна, буд. № 25 в м. Тростянець Сумської області.

В ході судового розгляду справи позивачка та її представник підтримали заявлені позові вимоги з підстав, зазначених у позові.

Відповідач та його представник проти позову частково заперечували. Свої заперечення обґрунтовували тим, що будинок, який знаходяться за адресою вул. Разіна, буд. № 25 в м. Тростянець Сумської області, є особистою власністю позивача, оскільки отриманий ним у власність за договором дарування, а тому не підлягає поділу як спільне майно подружжя. Крім того, більшість робіт у здійсненні добудов до цього будинку здійснювались відповідачем та за рахунок особистих зусиль і коштів його батьків. Також, не можуть бути предметом розподілу телевізор Samsung, компютер, газовий котел, дровяний котел, стіл під компютер, які хоча і набувались під час шлюбу з позивачкою, проте були придбані за кошти подаровані батьками відповідача. Щодо поділу іншого майна відповідач та його представник заперечень не мали.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, мотивуючи рішення, зазначає про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У п. 23 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя розяснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 21 лютого 2004 року по 03 серпня 2015 року. Вказана обставина підтверджується копією рішення Тростянецького районного суду Сумської області про розірвання шлюбу від 03 серпня 2015 року. (а.с.74)

В ході судового розгляду сторонами було визнано, що ними, за час шлюбу, спільно було придбано наступне рухоме майно, вартість якого погоджено на час розгляду справи в суді:

1) мікрохвильову піч LG - вартістю 500 грн.; 2) телевізор Saturn - вартістю - 1300 грн.; 3) холодильник Samsung вартістю - 1000 грн.; 4) водонагрівач ROUND - вартістю 500 грн.; 5) пральна машина LG - вартістю - 2000 грн.; 6) приставка Т2 - вартістю 300 грн.; 7) параболічна антена - вартістю 400 грн.; 8) пилосос Samsung - вартістю 300 грн.; 9) стіл під комп'ютер - вартістю 100 грн.; 10) крісло під комп'ютер - вартістю 100 грн.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вказане майно підлягає поділу між сторонами.

Разом із тим, сторони не дійшли згоди щодо поділу іншого рухомого майна, а саме: 1) комп'ютера, вартість якого узгодили в сумі 5000 грн.; 2) телевізора Samsung, вартість якого узгодили в сумі 3800 грн.; 3) газового котла ATON, вартість якого узгодили в сумі 2500; 4) дров'яного котла, вартість якого узгодили в сумі 2000 грн; 5) стіл під комп'ютер, вартість якого узгодили в сумі 100 грн.

Обґрунтовуючи те, що вказане майно є його особистою власністю, відповідач посилався на показання допитаних в ході судового розгляду свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6

Так, допитана як свідок матір відповідача - ОСОБА_9 вказала, що під час того як її син проживав разом із невісткою вона зі своїм чоловіком завжди їм допомагали. Останній давав гроші синові на придбання телевізора, котлів, компютера, спальної білизни, килимів та інших речей. Вказані речі придбавались особисто сину. Також її чоловік давав гроші на будівельні матеріали для здійснення добудов будинку, допомагав у будівництві. Натомість невістка майже нічого не робила та коштів на ці речі ні вона ні її родичі не мали.

Допитаний як свідок ОСОБА_6 вказав, що хоча відповідач не є його рідним сином, проте ставиться він до нього як до рідного. Протягом часу коли син проживав з ОСОБА_1 він як міг допомагав їм. За свої кошти купував будівельні матеріали та допомагав добудовувати будинок, будував сарай біля будинку, давав кошти на заміну вікон. Також, давав кошти на придбання онуку компютера, телевізора, старшому онуку на планшет та на взуття. В будинок купував все для опалення, зокрема котли. Натомість невістка майже нічого по будинку не робила, грошей не мала та на роботу не ходила.

Оцінюючі вказані показання свідків, суд дійшов висновку, що відповідачем з достовірністю не доведено, що спірне майно, а саме: комп'ютер, телевізора Samsung, газовий котел ATON, дров'яний котел, стіл під комп'ютер, придбавалось за кошти, які були подаровані родичами саме йому, а не подружжю, що давало б підстави суду вважати ці речі особистою власністю відповідача.

Суд враховує, що вказані речі не належать до речей індивідуального користування, а в ході судового розгляду і сам відповідач ОСОБА_2 не заперечував того факту, що вказані речі з моменту їх придбання перебували у спільному користуванні всіх членів сімї.

За таких обставин, аналіз показань свідків ОСОБА_9 ОСОБА_6, дає можливість зробити висновок, що допомога, у вигляді надання коштів на придбання майна та особистих зусиль при будівництві добудов до житлового будинку, здійснювалась ними з метою забезпечення належних умов проживання всієї сім'ї, а не особисто ОСОБА_2 Відтак до числа майна, що підлягає поділу суд вважає за необхідне включити також наступне: комп'ютер, телевізора Samsung, газовий котел ATON, дров'яний котел, стіл під комп'ютер.

При здійсненні поділу спірного рухомого майна, суд виходить із того, що сторони узгодили його вартість по відношенню до всіх речей, що підлягають поділу.

Проаналізувавши вищенаведене в сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачці ОСОБА_1 слід виділити:

1) мікрохвильову піч LG - вартістю 500 грн.; 2) телевізор Saturn - вартістю - 1300 грн.; 3) холодильник Samsung вартістю - 1000 грн.; 4) водонагрівач ROUND - вартістю 500 грн.; 5) пральну машину LG - вартістю - 2000 грн.; 6) приставку Т2 - вартістю 300 грн.; 7) параболічну антену - вартістю 400 грн.; 8) пилосос Samsung - вартістю 300 грн.; 9) газовий котел ATON, вартістю 2500; на загальну суму 8800 грн.

Натомість відповідачу ОСОБА_2 слід виділити: 1) комп'ютер, вартістю 5000 грн. 2) стіл під комп'ютер вартістю 100 грн.; 3) крісло під комп'ютер - вартістю 100 грн.; 4) телевізор Samsung, вартістю 3800 грн.; 5) дров'яний котел, вартістю 2000 грн; на загальну суму 9000 грн.

Зіставивши вартість такого майна суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі 200 грн (9000 - 8800 = 200).

Суд дійшов висновку, що такий варіант поділу спільного майна подружжя відображає вже існуючий між сторонами фактичний поділ цього майна та буде найбільш повно відповідати інтересам сторін, з огляду на рівність вартості майна, що належатиме кожному із подружжя. Також, залишаючи за відповідачем комп'ютер, стіл та крісло до нього, суд бере до уваги, що згідно із встановленими судом обставинами, разом з відповідачем залишився проживати спільний син сторін, для користування якого і придбавався вказаний компютер.

Розглядаючи вимоги позивачки, щодо поділу житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Разіна, 25-а, м. Тростянець, Сумська область, суд виходить із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно договору дарування жилого будинку, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 01 липня 2004 року, останній набув у власність жилий будинок з будівлями і спорудами за адресою: вул. Разіна, 25-а, м. Тростянець, Сумська область. До складу вказаного майна увійшли: один одноповерховий, двокімнатний дерев'яний та цегляний жилий будинок з прибудовами, загальною площею 61,0 кв.м., в тому числі житлова площа 30,3 кв.м та господарські і побутові будівлі та споруди: сарай з прибудовою шлакоблочний, літня кухня з прибудовою шлакоблочна цегляна, літня кухня з прибудовами гіпсоблочна цегляна дощата, погріб шлакобетонний, вбиральня цегляна, огорожа залізна шиферна. (а.с.40)

В жовтні 2004 року сторони зареєструвались у вказаному будинку та почали спільно проживати разом із сином ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить копія будинкової книги. (а.с.)

З пояснень сторін та показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, судом було встановлено, що розмір та стан будинку не задовольняв потреб сім'ї у звязку із чим, спільно було прийнято рішення про здійснення добудови кухні, санвузлу, коридору, перепланування будинку і побудови сараю.

Також, з пояснень сторін та показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 судом було встановлено, що у період з 2004 по 2009 роки, за спільні кошти подружжя, кошти батьків відповідача, спільною працею сторін та їх близьких родичів були добудовані до будинку кухня, санвузол, коридор, здійснене перепланування будинку, його внутрішній ремонт, встановлене опалення будинку та підведене водопостачання, замінені вікна та покращене зовнішнє оздоблення будинку, перебудований сарай.

Так, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_6 вказали, що вони давали кошти на придбання будівельних матеріалів для будівництва прибудов та сараю, а ОСОБА_6, ще й робив більшість будівельних робіт, за рахунок взятих у борг у свого роботодавця - ОСОБА_14 коштів та будівельних матеріалів.

Допитані як свідки батько позивачки ОСОБА_7, та брат позивачки ОСОБА_8 повідомили, що також брали участь у будівництві прибудов та сараю. Вказані обставини підтвердила свідок ОСОБА_13 та не заперечувались відповідачем.

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що всі добудови були погоджені у встановленому законом порядку, а загальна площа будинку після прибудови збільшилася з 61 м/2 до 70,8 м/2. (а.с.64,69,70,74,75 матеріалів інвентарної справи)

Загальна інвентаризаційна вартість спірного житлового будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами за рахунок добудови до будинку та побудови сараю суттєво збільшилася, про що свідчать відповідні оцінювальні акти.(а.с.56,57,69,70)

Збільшення вартості будинку, крім проведення добудов, також відбулось внаслідок здійснення у ньому внутрішнього ремонту, встановлення опалення будинку та підведення водопостачання, заміни вікон та покращенням зовнішнього оздоблення будинку.

Вирішуючи спір щодо поділу між сторонами вказаного будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами суд бере до уваги, крім вже наведених положень законодавства також наступні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на вказані положення закону та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач хоча і набув у особисту приватну власність жилий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область, на підставі договору дарування від 01 липня 2004 року, все ж з врахуванням того, що вказане майно за час шлюбу, укладеного між сторонами, істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, його слід визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визначаючи розмір часток сторін при поділі будинку, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при вирішенні спору про поділ спірного між сторонами будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами, необхідно відступити від засади рівності часток подружжя.

При цьому суд, виходить із засад справедливості та бере до уваги ту істотну, з позиції суду обставину, що за договором дарування жилого будинку від 01 липня 2004 року, позивач набув в особисту приватну власність майна на суму 26786 грн. (а.с. 62 інвентарної справи), а тому поділ між сторонами цієї частини майна, на переконання суду є недоцільним та призведе до порушення майнових прав відповідача. У подальшому, внаслідок, проведення поліпшення будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами та надвірних будов спільними зусиллями подружжя вартість майна зросла до 212012 грн. (а.с. 69-70 інвентарної справи), тобто, у грошовому вираженні поліпшення будинку відбулось на 87,37 %, що на переконання суду, має бути враховане при визначенні часток кожного з подружжя.

Відповідно, оскільки позивач згідно договору дарування жилого будинку від 01 липня 2004 року набув в особисту власність майна, що у вартісному вимірі складає 12,63 % (або приблизно 1/8 частини), від вартості майна, що підлягає поділу, суд вважає за необхідне збільшити його частку у спільному майні подружжя та визнати за ним право власності на 5/8 частин (1/8 + 1/2= 5/8) будинку з господарчими, побутовими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область, а за позивачкою право власності на 3/8 його частини.

Розглядаючи вимогу позивачки ОСОБА_1 про вселення до спірного будинку та зобов'язання відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні житлом, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з ч.ч.1-3, 5 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно пояснень позивачки, на час звернення до суду з позовом, вона вимушена була змінити місце свого проживання так як відповідач чинить перешкоди в користуванні житловим будинком. ОСОБА_2 за її відсутності, без попередження, змінив замки на вхідних дверях будинку. Ключі надати їй відмовляється, через що вона вимушена проживати разом з меншим сином у однокімнатній квартирі свого батька.

В ході судового розгляду справи відповідач не заперечував вказаних обставин, зазначивши, що дійсно змінив у помешканні замки та не надає ключі своїй колишній дружині, оскільки вона без його згоди може вивести наявне у помешканні майно.

З огляду на визнання відповідачем вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було вчинено дії які порушують права ОСОБА_1. як співвласника житла, а тому заявлені до нього вимоги про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Понесені та документально підтверджені позивачкою судові витрати по справі складають 415 грн. сплаченого судового збору. (а.с.2)

Сплачуючи вказану суму позивачка виходила із того, що ціна позову складає 41500.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи загальна вартість половини спірного майна, яке підлягало поділу складає 229818 грн. (з розрахунку, що 212012 грн. становить інвентаризаційна вартість спірного будинку з надвірними будовами та 17800 вартість рухомого майна). Половина вартості вказаного майна становить 114909 грн. (229818 / 2 = 114909 грн.). Відповідно сума судового збору за такими вимогами має складати 1149,09 грн. (11496 грн.*1% = 1149,09 грн.)

Враховуючи, що майнові позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню (в розмірі 65%) з відповідача на її користь підлягають стягненню 415 грн., в рахунок відшкодування сплаченого нею судового збору.

Окрім того, додатково з позивачки на користь держави в частині відмовлених майнових позовних вимог слід стягнути 402,19 грн., а з відповідача в частині задоволених майнових вимог слід стягнути на користь держави судові витрати в сумі 331,9 грн. (що загалом становитиме належні до сплати 1149,09 грн. = 415+331,9+402,19)

Крім того, позивачу було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі сплату судового збору за заявленими 22 жовтня 2015 року вимогами про вселення до спірного будинку та зобов'язання відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні житлом. (а.с.81,86)

Оскільки вказані вимоги є взаємоповязаними та фактично становлять одну вимогу сума судового збору, що підлягає сплаті за цими вимогами складає 487,20 грн.

Відповідно, в наслідок задоволення судом вимоги немайнового характеру суму судового збору в розмірі 487,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 213, 214, 215, 217 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, вселення у житло, зобовязання не чинити перешкод у користуванні житлом задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя: житловий будинок з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область; мікрохвильову піч LG модель MS 2021 U/00; телевізор Saturn, екран 19 дюймів, сірого кольору, № 12.2013-03731; холодильник Samsung RL33BSW; водонагрівач ROUND код 941153, модель VMR50, заводський номер 11251022; пральну машину LG №MEZ64141527; телевізор Samsung, екран 32 дюйма, 28463LJCA00052A; компютер (монітор PHSLSPS, системний блок); приставку Т2; параболічну антену; пилосос Samsung; газовий котел ATON; дровяний котел; стіл під компютер та крісло.

Провести розподіл цього майна та виділити у власність:

ОСОБА_1 3/8 частини житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область; мікрохвильову піч LG модель MS 2021 U/00; телевізор Saturn, екран 19 дюймів, сірого кольору, № 12.2013-03731; водонагрівач ROUND код 941153, модель VMR50, заводський номер 11251022; пральну машину LG №MEZ64141527; телевізор Samsung, екран 32 дюйма, 28463LJCA00052A; приставку Т2; параболічну антену; пилосос Samsung; газовий котел ATON.

ОСОБА_2 5/8 частини житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: вул. Разіна, 25, м. Тростянець, Сумська область; холодильник Samsung RL33BSW; компютер (монітор PHSLSPS, системний блок); дровяний котел; стіл під компютер та крісло.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 грн. грошової компенсації за різницю при поділі спільного майна подружжя та 415 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 819,1 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 402,19 грн. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 діб з дня його проголошення, а для осіб, які не були присутні під час його проголошення протягом 10 діб з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Маслов