Ухвала суду № 54320708, 10.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3127/15 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/7798/15 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, за участю третьої особи Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) будинку, визнання недійсними свідоцтв про право власності на квартири та паркомісця, та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про право власності ,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року задоволено заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, з участю третьої особи: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) будинку, визнання недійсними свідоцтв про право власності на квартири та паркомісць та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про право власності. Накладено арешт на квартири № № 1, 2, 5, 7, 8, 9, 11 та паркомісця № № V, VI, VIII, IX, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_2.

На ухвалу від 30 жовтня 2015 року подано апеляційну скаргу відповідачем -ОСОБА_2. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята безпідставно, з порушенням норм процесуального права, не врахуванням обставин визначених ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, а необхідність застосування заходів забезпечення позову у виді арешту майна належного відповідачці є необгрунтованим, а тому просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу у забезпеченні позову. Наводить доводи про те, що із мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, якою скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року про забезпечення позову у цій справі, та передано питання забезпечення позову на новий розгляд, колегія суддів судової палати у цивільних справах дійшла висновку, що суд першої інстанції грубо порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ст. 209 ЦПК України, оскільки в ухвалі не було зазначено підстави обрання такого виду забезпечення позову, не вказано які саме права позивача можуть бути порушені у випадку невжиття заходів забезпечення позову та не врахував, що у позові позивач не вказав на що саме, та які його права підлягають захисту в судовому порядку, і в чому такі права порушуються відповідачем ОСОБА_2 Вказаних порушень, встановлених ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, судом першої інстанції не було усунуто прийняттям ухвали про забезпечення позову від 30 жовтня 2015 року. При цьому, суд першої інстанції повторно не зазначив обставин, які б свідчили про те, що неприйняття зазначеного заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення такого позову. Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи дійсно між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 існує спір, якщо існує, то з яких правовідносин та на якій підставі виник спір, а також якими доказами позовні вимоги ОСОБА_5 обгрунтовані, та чи достатні такі докази для обмеження прав ОСОБА_2 як власника майна, а також чи не спрямовані такі дії ОСОБА_5 на умисне обмеження прав ОСОБА_2 як власника майна, шляхом зловживання своїми процесуальними правами позивача. Більше того, із позовних вимог ОСОБА_5 вбачається, що майно, на яке судом накладено арешт, не є предметом позовних вимог, щодо визнання прав на це майно ОСОБА_5 вимог не заявлено. А відтак, оскаржуваною ухвалою безпідставно обмежено відповідачку ОСОБА_2 у праві власності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних мотивів.

14 травня 2015 року позивачем пред»явлено позов до відповідачів про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 1- 2).

Згідно заяви від 17 вересня 2015 року позивачем було збільшено позовні вимоги позовними вимогами про визнання недійсними, виданих відповідачеві ОСОБА_2 свідоцтв про право власності на квартири: № № 2, 4, 5, 7, 8, 9, 11 та паркомісця № № У, УІ, УІІІ , ІХ будинку АДРЕСА_1 та скасування реєстрації речових прав на вищезазначені об»єкти (а.с. 88-89) .

Згідно заяви від 29 жовтня 2015 року позивачем було уточнено заяву про забезпечення позову (а.с. 67-70).

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову постановлена за наявності на те правових підстав.

Призначення правового інститут забезпечення позову полягає в захисті законних інтересів (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Оскільки заявлений позов є позовом про оспорювання майнових прав, то до такого позову підлягають застосуванню заходи забезпечення позову.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що позивачем пред»явлено позов в якому, зокрема, оспорююється правомірність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, виданих на ім»я відповідача ОСОБА_2, яка може розпорядитися цим майном, що, у випадку можливого задоволення позову, утруднить для позивача виконання рішення суду, тому колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції у відповідності до роз»яснень, наведених в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , згідно з якими особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на те, що 17 вересня 2015 року позивачем було збільшено позовні вимоги , а 29 жовтня 2015 року було уточнено заяву про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги про «не усунення» судом першої інстанції порушень, встановлених ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з врахуванням обставин , які виникли після постановлення ухвали про забезпечення позову від 15.05.2015 року, яка була скасована ухвалою апеляційного суду від 12 жовтня 2015 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням закону.

Враховуючи вищенаведені мотиви, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням закону, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваної ухвали не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий _____ Тропак О.В.

Судді: ______ Приколота Т.І.

_____ Федоришин А.В.