Ухвала суду № 54319007, 14.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/473/2015(м)

263/2008/14-к

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Суддя 1-ої інстанції: Папаценко П.І.

Доповідач: Преснякова А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

та справах про адміністративні правопорушення

Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Сєдих А.В., Бєдєлєва С.І.

за участю секретаря Багірової П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013050770004199 від 06.12.2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.10.2015 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 10 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2010р. у виді 2 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі,

В С Т А Н О В И Л А :

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1, 28.10.2013р. приблизно о 18.00год. повторно, протиправно проник до квартири АДРЕСА_1 в Жовтневому районі м.Маріуполя, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 650грн.

Він же, 06.12.2013р., приблизно о 17.30год., повторно, протиправно проник у квартиру АДРЕСА_2 в Жовтневому районі м.Маріуполя, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 28550грн.

Не погодившись з судовим рішенням, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини у вчиненні ним кримінальних правопорушень та кваліфікацію його дій, просить вирок суду змінити, у зв'язку з суворістю призначеного покарання та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі, посилаючись на обставини, які у сукупності пом`якшують покарання, а саме: знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей, мати яких померла та батьків пенсіонерів, крім того його мати є інвалідом другої групи, повним відшкодуванням потерпілим матеріальної шкоди.

Крім того, просить врахувати, що він має тяжкі захворювання: відкрита форма туберкульозу та астма, у зв`язку із чим йому необхідне лікування.

Учасники кримінального провадження на апеляційний розгляд не з'явилися, були належним чином повідомлені, прокурор надав заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, на підставі ч.4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії за ч.3 ст. 185 КК України. Кримінальне провадження розглянуто судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст.349 КПК України.

Фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, доведеність його вини й кваліфікація злочинних дій, які не оспорюють, в апеляційному порядку не перевіряються.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про призначення йому занадто суворого покарання, то колегія суддів не може з ними погодитися.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про особу винних та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначив відповідно до загальних правил призначення покарання, у межах санкції частини відповідної статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за здійснення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про призначення покарання та його розміру ОСОБА_1, суд першої інстанції належним чином врахував конкретні обставини справи, дані про його особу, наявність непогашених та не знятих судимостей, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання, а саме що він за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав рецидив злочинів.

Крім того, кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив у період умовно-дострокового звільнення від попереднього покарання, у зв'язку з чим суд дійшов до правильного висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону.

Не знайшли підтвердження доводи обвинуваченого про повне відшкодування потерпілим матеріальної шкоди, оскільки частина викрадених речей повернута потерпілим за рішенням суду, яким також задоволено цивільні позови потерпілих та стягнуто матеріальні збитки з обвинуваченого на користь потерпілих.

Апеляційні доводи обвинуваченого про врахування його захворювань та необхідності лікування у спеціальних медичних закладах не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки це питання може бути вирішено в порядку виконання вироку при відбутті покарання відповідно до положень ст. 84 КК України та в порядку, передбаченому ст. 537 КПК України.

Стосовно наявності у ОСОБА_1 на його утриманні двох неповнолітніх дітей, мати яких померла та батьків пенсіонерів, матері - інваліда другої групи, то колегія судів не вважає ці обставини достатніми для застосування до нього вимог ст. 69 КК України, оскільки як встановлено судом першої інстанції та апеляційної інстанції, обвинувачений, маючи судимість, після звільнення з місць позбавлення волі, не здійснював заходи до працевлаштування, не надав відомості про наявність у нього доходів, достатніх для утримання своїх батьків та неповнолітніх дітей, чим спростував апеляційні доводи з цього приводу.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить апеляційних підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, судом першої інстанції винесено законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.10.2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Преснякова А.А. Бєдєлєв С.І. Сєдих А.В.