Рішення № 54314585, 04.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3806/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарях : Ізвольській С.С., Іовій О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Шевчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача - ЖБК «Арсеналець-16» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 1981 року проживає в квартирі АДРЕСА_1. Вказаний будинок перебуває на балансі відповідача, який є виконавцем робіт (послуг) з обслуговування прибудинкової території та утримання будинку. З 2007 року обслуговування прибудинкової території та утримання місць загального користування знаходиться на незадовільному рівні, зокрема, відповідачем надаються послуги, які не відповідають мінімальним нормам житлово-комунальних послуг. Оскільки відповідачем не укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, позивач був змушений вимагати дотримання мінімальних норм і стандартів до житлово-комунальних послуг, які надаються відповідачем. Жодного разу за час проживання позивача поточний ремонт в будинку не проводився; більше 15 років не проводилась фарбування допоміжних приміщень і внутрішніх стін будинку, які знаходяться в край жахливому вигляді; відповідач не слідкує за прибудинковою територією, яка часто знаходиться в неприбраному стані, а купи з опалим листям можуть знаходитись на прибудинковій території по 4 місяці; в будинку відповідач не проводить перевірки систем витяжної вентиляції, не слідкує за станом ліфта, в будинку не проводиться вологе прибирання під'їзду та сходинкових площадок.

Всі ці обставини стали підставою чисельних звернень, заяв, скарг, претензій позивача до відповідача як в порядку Закону України «Про звернення громадян», так і в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», на які відповідач жодним чином не реагує, відповіді на поставлені у заявах, скаргах та зверненнях не надає.

У зв'язку з вище викладеним позивач, з урахуванням поданих ним заяв про збільшення розміру позовних вимог, як підтримав в судовому засіданні, просить: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території згідно актів-претензій від 01.02.2015 р., 01.04.2014 р., 01.03.2013 р.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за послуги з центрального опалення згідно актів - претензій від 01.03.2014 р., 20.02.2011 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за послуги з центрального опалення по особовому рахунку за АДРЕСА_1 за період часу з 2006 року по 2014 рік згідно показів будинкового лічильника; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на повірку лічильників в сумі 400 грн.; зобов'язати відповідача надати позивачу відповіді на направлені йому і додані до позову звернення, акти-претензії, скарги, заяви; зобов'язати відповідача виключити суми безпідставно вказаних у щомісячних квитанціях по сплаті житлово-комунальних послуг сум боргу з урахуванням розрахунків та рішень суду; заборонити здійснювати не передбачені законодавством будь-які дії спрямовані на припинення у наданні житлово-комунальних послуг позивачу за місцем його проживання; зобов'язати відповідача виключити з квитанцій по сплаті за житлово-комунальні послуги статтю нарахувань - «на капітальний ремонт»; зобов'язати відповідача розмістити баки для сміття на відстань, зазначену у санітарних нормах, а також стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

В судовому засіданні позивач наведені вище позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову з підстав його безпідставності та недоведеності, пояснивши, що позивач тривалий час взагалі не оплачує рахунки за житлово-комунальні послуги і з метою їх подальшої їх не оплати ініціює ряд скарг, перевірок, судових позовів: так, заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунки за послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та опалення будинків, позивач жодним чином не конкретизує, які саме перерахунки необхідно здійснити, які кошти були зайво нараховані; надавши суду на підтвердження своїх вимог акти-претензії, останні містять лише підпис самого позивача і ОСОБА_3 і не містять підпису представника відповідача; в актах-претензіях позивачем не зазначено, які саме послуги і в яких обсягах не були йому надані, або були надані, проте, неналежної якості або взагалі не надавалися.

У зв'язку з цим представник відповідача зазначає, що позивач звернувся з необґрунтованим і недоведеним позовом, у якому містяться неконкретні вимоги, які жодним чином не підтверджуються належними доказами, а надані ним докази не стосуються предмету спору.

Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ордеру № 027040 від 04.08.1981 року, ОСОБА_4 та її сім'ї, яка складається з трьох осіб було надано право на заняття 3-ьох кімнат в квартирі АДРЕСА_1, - відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 01.06.1981 року (а.с. 225).

Позивач є чоловіком ОСОБА_4, як вбачається зі зворотного боку ордеру № 027040 від 04.08.1981 року та відмітки про сімейний стан в паспорті ОСОБА_4 (а.с. 225, 222).

Відповідно до довідки форми №3 від 09.08.2006 року №87, виданої ЖБК «Арсеналець-16», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 (власник), ОСОБА_1 (чоловік), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_7 (син) (а.с. 227).

Стронами не заперечується, що балансоутримувачем будинку № 6 по вулиці Курнатовського, 6 в місті Києві є Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-16».

Згідно статті 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закону), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону, особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

Статтею 3 Закону визначено предмет регулювання цього Закону і суб'єкти у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вказаної норми Закону, предметом регулювання його норм є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг , а суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

ЖБК «Арсеналець» не є ні виконавцем, ні виробником, ні споживачем житлово-комунальних послуг, будь-яких договірних відносин з позивачем не має, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, пред'явлених до ЖБК «Арсеналець» з приводу зобов'язань, передбачених Законом України України «Про житлово-комунальні послуги» для виконавців та виробників житлово-комунальних послуг, суд не убачає.

Стаття 24 Закону визначає перелік прав та зобов'язань балансоутримувача.

Так, балансоутримувач має право:

1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю;

2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна;

3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;

4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів;

5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом;

6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Балансоутримувач зобов'язаний:

1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна;

2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками);

3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства;

4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном;

5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил;

6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідач, як балансоутримувач, не виконав своїх зобов'язань, передбачених вказаною нормою Закону, суду не надані.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на повірку позивачем лічильників слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.

Відповідно до договору № 21207/8 від 07.12.2012 року, - ОСОБА_3 уклала договір з «ВКП «Укрсервісмонтаж» в особі директора ОСОБА_8, відповідно до якого зазначене підприємство бере на себе зобов'язання провести технічне обслуговування і підготовку засобів вимірювальної техніки до повірки, крім того 02.02.2013 року між ОСОБА_3 та представником «ВКП «Укрсервісмонтаж» було підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого останнім було виконано роботи по повірці лічильника (а.с. 21).

В матеріалах справи не міститься доказів того, що засіб обліку теплової енергії знаходиться на балансі відповідача і останній включав витрати по повірці зазначеного засобу в складові нормативи по витратам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною четвертою статті 319 Кодексу встановлено, що власність зобов'язує.

Відповідно до статті 322 Кодексу власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вимог Кодексу, періодична повірка приладів обліку має здійснюватись за рахунок його власника.

Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 року у справі № 6-60цс15. Вона обґрунтовується наступним.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Статтею 46 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що підприємства, організації та фізичні особи оплачують метрологічні роботи, пов'язані із здійсненням на госпрозрахункових засадах усіх видів державного метрологічного контролю, визначених статтею 21, а також послуги, передбачені частиною четвертою статті 15 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До державного метрологічного контролю належить, зокрема повірка засобів вимірювальної техніки (ст. 21 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»).

Зазначеним Законом не передбачено звільнення споживачів-фізичних осіб, які є власниками квартирних засобів обліку, від оплати робіт (послуг), пов'язаних з повіркою цих приладів.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України, відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язкова для всіх суб'єктів владних повноважень, у тому числі й судів України, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадані, або наданні в не повному обсязі, відповідно до актів-претензій від 01.03.2013 року, 01.04.2014 року та 01.02.2015 року; за послуги централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_1 за період з 2006 року по 2014 рік згідно показів будинкового лічильника; за послуги з централізованого опалення, відповідно до актів-претензій від 20.02.2011 року, 01.03.2014 року, слід зазначити наступне.

Як передбачено ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньо будинкових мереж і систем.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 29 вказаних Правил, споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги у разі надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та якісних показників, затверджених нормативів (норм) споживання.

Відповідно до п. 33 Правил, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», (зі змінами несеними Законом № 1198-VII від 10.04.2014) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Як вбачається з Інтернет-сайту http://kyivenergo.ua/te-home/novi_priednannya#perevirte, виконавцем по наданні централізованого опалення в домі за адресою: АДРЕСА_1 є ПАТ «Київенерго».

Згідно матеріалів справи, зокрема, актів-претензій від 20.02.2011 року, 01.03.2014 року складених позивачем за своїм підписом і підписом своєї дружини, з приводу неналежного надання або не надання йому послуг з централізованого опалення, позивач звертається до ЖБК «Арсеналець-16», хоча виконавцем даної послуги є ПАТ «Київенерго».

Отже, ЖБК «Арсеналець» в частині цих позовних вимог не є належним відповідачем.

Суд не знаходить правових підстав для зобов'язань відповідача - ЖБК «Арсеналець-16» змінювати рахунки на оплату послуг, з яких прибрати статтю нарахувань «капітальний ремонт», оскільки відповідно до п. 1. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1029 від 25.07.2008 року, узагальнює нарахування виконавців та виробників послуг з врахуванням існуючих пільг, субсидій та компенсацій і здійснює друк рахунків Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (КП "ГІОЦ").

Згідно п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р., у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Оскільки відсутні дані про здійснення власниками квартир, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку, про укладення позивачем відповідного договору, вимога про перерахування відповідачем оплати послуги з централізованого опалення його квартири за період з 2006 року по 2014 рік згідно показів будинкового лічильника не підлягає задоволенню.

Як вбачається з наданих позивачем актів-претензій від 01.03.2013 року, 01.04.2014 року та 01.02.2015 року в будинку по вул. Курнатовського, 6, в м. Києві систематично не проводиться вологе прибирання в під'їздах, поточні ремонтні роботи внутрішнього сантехнічного обладнання та магістралей ХВП, ГВП; вивіз великогабаритного сміття з подвір'я; прибирання снігу на прибудинковій території; чистка вентиляційних каналів; дезінсекція; дератизація; капітальний ремонт; не працював ліфт з 10.12.2014 р. по 17.12.2014 р. та інші види робіт не проводились.

Відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. №529 Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вбачається, що у разі порушення виконавцем умов цього договору споживачем та представником виконавця складається акт-претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо.

Представник виконавця повинен з'явитися за викликом споживача для підписання акта-претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів.

У разі неприбуття представника виконавця у визначений цим договором строк або необґрунтованої відмови від підписання акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два інших споживачі.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Крім наданих позивачем актів-претензій від 01.03.2013 року, 01.04.2014 року та 01.02.2015 року, у справі відсутні належні та допустимі докази , які б свідчили про наведені в актах порушення відповідачем, акти складені за відсутності виконавця та підписані позивачем і його дружиною, хоча абз. 3 п. 16 вище зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України чітко визначено, що у разі неявки виконавця акт-претензія вважається дійсною, якщо підписана не менш як двома іншими споживачами (тобто, крім позивача).

При цьому, з деяких актів-претензій вбачається, що вони складені не завжди тими числами, дати яких на них зазначені (в акті-претензії від 01.03.2013 року, наприклад, позивач посилається на Постанову КМУ № 970 від 11.12.2013 року, яка на дату, зазначену в претензії, ще не була прийнята).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

З матеріалів справи убачається, що позивач постійно звертався і звертається до відповідача з письмовими заявами, листами, скаргами, претензіями.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/ тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи ( послуги).

Згідно ст. 11 Закону України «Про звернення громадян» одержані об'єднаннями громадян звернення із зауваженнями і пропозиціями щодо їх діяльності розглядаються цими об'єднаннями та їх органами відповідно до статутів об'єднань, а заяви і скарги на ущемлення чи порушення ними прав громадян - згідно з цим Законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до п. 8.11 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16», затвердженого протоколом загальних звітно-виборчих зборів членів ЖБК «Арсеналець-16» № 01/02-2013 від 22.02.2013 року, - виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Згідно з п. 8.12 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16», до повноважень виконавчого органу кооперативу відноситься: управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечення виконання їх рішень (т. 1 а.с. 247).

Відповідно до Наказу №03 від 23.02.2013 року «Про особовий склад» та Протоколу № 01/02-2013 від 22.02.2013 року загальних звітно-виборчих зборів членів ЖБК «Арсеналець-16», головою зазначеного кооперативу обрано ОСОБА_9 (т.1 а.с. 250, т. 2 а.с. 10, 11).

Згідно із ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2015 року ОСОБА_9 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено неналежне ведення журналу вхідної та вихідної кореспонденції, а також те, що у листі голови правління ЖБК "Арсеналець-16" від 22.04.2015 року, яким надано відповідь на запит ОСОБА_1, була відсутня запитувана інформація.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем суду також не надано належних і переконливих доказів належного виконання вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 15 Закону України «Про звернення громадян» та надання позивачеві на його заяви, звернення, скарги тощо об'єктивних та повних відповідей, вчасного їх розгляду, перевірки викладених в них фактів та повідомлення про наслідки їх розгляду.

Дані обставини, натомість, встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2015 року, яка набрала законної сили, підтверджуються наявними у справі листами-відповідями, які містять дані про те, що оскільки у заявах і зверненнях позивача містяться наклепи і образи, ЖБК «Арсеналець» залишає за собою право не відповідати на звернення.

Отже, позовні вимоги в цій частині є доведеними, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 ст.23 ЦК України визначає, у чому полягає моральна шкода.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, - право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на п.5 постанови вказаного вище Пленуму ВСУ та ст.1167 ЦК, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а)моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в)причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г)вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

З'ясувавши, що саме ненадання відповідей на звернення призвело до зміни звичайного ритму життя позивача, до необхідності звертатися до державних органів і суду на захист свого порушеного права, втрата часу, напруження, нервування, безперечно, має причинний зв'язок з діями і бездіяльністю відповідача.

Вина посадової особи відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП (порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації", - необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації), встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Проте, розмір моральної шкоди, вказаний позивачем у сумі 15 000 грн., не є адекватним завданій моральній шкоді.

Враховуючи вимоги розумності і справедливості, те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу, суд дійшов до висновку про те, що сума в розмірі 2 000, 00 грн. 00 коп. є достатньою та прийнятною грошовою компенсацією завданої позивачеві моральної шкоди.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 16, 23, 202, 203 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 208-210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-16» надати ОСОБА_1 письмові відповіді на всі його заяви, звернення, направлені відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» для забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-16» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений законодавством України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва

СУДДЯ: